Іваничівський історичний музей — історичний музей у селищі міського типу Іваничі Володимирського району Волинської області. Підпорядкований Центру культури та дозвілля Іваничівської селищної ради. Заснований у 1975 році. У лютому 1993 року Постановою колегії обласного управління культури йому присвоєно звання «народний». Фонди музею налічують понад 3000 експонатів. Експозиція розміщена у трьох залах і знайомить відвідувачів з історією краю від найдавніших часів до сьогодення.

Історія

Створення та перші роки Передумовою для створення музею стала величезна підготовча робота зі збору матеріалів та експонатів. У 1973 році створили музейну раду, що здійснювала керівництво. До роботи долучилися учнівські експедиційні загони, пошукові групи, педагогічні колективи шкіл та місцеві краєзнавці. Приміщення для музею збудували у 1973 році.

Районний історичний музей відкрили у травні 1975 року з нагоди святкування 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Урочисте відкриття експозиції відбулося 8 травня 1975 року.

Засновником і першим директором музею (1975—1982) був Василь Федорович Усик. Він працював інспектором районного відділу освіти і протягом семи років очолював роботу музею на громадських засадах. Вагомий внесок у становлення музею зробили волинські краєзнавці — Микола Матвійович Корзонюк (1920—1994) та Леон Каленикович Пучковський (1905—2001). Вони зібрали велику кількість унікальних матеріалів: археологічних знахідок, архівних документів та предметів побуту. Обидва краєзнавці є лауреатами обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського.

Значну допомогу в наповненні фондів надали вчителі та учні з багатьох сіл району. Цінні експонати надіслали ветерани, учасники боїв за визволення району. Методичне керівництво з оформлення експозиції здійснював Волинський краєзнавчий музей.

Розвиток та реорганізації У 1983—1984 роках експозицію музею частково переоформили й перенесли в інше приміщення — будинок школяра. З 1985 по 1988 роки музеєм керував директор Будинку школяра Григорій Іванович Березюк. З 1988 по 1990 рік заклад очолювала Бик Кароліна Михайлівна.

У квітні 1992 року районний історичний музей знову передали в підпорядкування відділу культури. 26 лютого 1993 року Постановою колегії обласного управління культури за значну експозиційну та пошукову роботу йому надано звання «народний». Експозицію перенесли в попереднє приміщення, побудоване для музею. З 1992-го по серпень 1994 року директором працювала Мазурок Оксана Іванівна. З 1994 року завідувачем музею є Куль Лариса Миколаївна.

Історія музею виявилась нелегкою: під час переїздів та передач з одного відомства в інше втрачено частину експонатів. Безслідно зник інвентарний журнал з описом реліквій. Як згадує В. Ф. Усик, у 1976 та 1977 роках музей двічі грабували, викрали нагороди, іменний годинник та старовинну зброю.

3 червня 2021 року Іваничівська селищна рада ухвалила рішення про переміщення музею до приміщення Центру культури, дозвілля та спорту. Метою переїзду назвали економію бюджетних коштів і збільшення експозиційної площі. Колишню будівлю музею після оформлення документів планують продати.

Експозиція Експозиція музею розміщена у трьох залах і складається з восьми розділів, що охоплюють історію краю від давнини до сучасності. Експозиційна площа приміщення становить 66 метрів кв.

Давня історія Найдавніші знахідки, представлені у вітринах першого залу, датуються епохою палеоліту. Тут представлені знаряддя праці кам'яного віку (понад 50 одиниць), такі як крем'яні скребачки, нуклеуси та сокири. Найунікальнішим експонатом є бивень мамонта, знайдений у с. Шахтарське. Найдавніше поселення на території селища Іваничі виявлено в епоху бронзи (ІІ тисячоліття до нашої ери).

Період Київської Русі представлений знахідками з урочищ «Ливень», «Замок» та «Рудка» поблизу села Литовеж. Серед експонатів є залишки болотної руди, сталевий ніж, кам'яні зернотерки та рештки плінфи. Ці поселення знаходилися на березі річки Буг і були впливовими осередками на торговельних шляхах середньовічного періоду.

Середньовіччя та Новий час Перша письмова згадка про Іваничі в історичних документах належить до 1545 року. Тоді село перебувало під владою Великого князівства Литовського і належало родині Іваницьких (герб Повня). У середині XVII століття село перейшло у власність до Красницьких, а згодом до Чацьких. В експозиції є пам'ятна дошка 1891 року із дзвіниці, яку побудувала родина Чацьких біля костелу в Порицьку.

Історію краю кінця XIX — початку XX століття розкривають оригінальні експонати. Серед них карта земель сіл Іваничівського та Володимир-Волинського повіту Волинської губернії (1896 рік), план розподілу землі селян с. Орищі (1911 р.) та свідоцтво про закінчення церковно-приходської школи с. Іваничі (1913 р.).

ХХ століття Експозиція розповідає про життя краю періоду Першої світової війни, польської окупації, діяльність КПЗУ та гуртків «Просвіта».

Події Другої світової війни представлені фронтовими речами, залишками зброї, фото- та документальними матеріалами. Серед експонатів — залишки літака, ствол від кулемета «Максим», ручна граната, протитанкова рушниця, стволи від гвинтівок та гільзи. Окремі стенди присвячені діяльності ОУН–УПА та місцевим жителям, які зазнали політичних репресій.

В окремому залі оформлено інтер'єр селянської хати-світлиці минулого століття. Тут представлена колекція старовинного одягу та речей побуту, вироби ткацтва і вишивки, плетіння з лози і соломи та гончарні вироби. Центральними елементами інтер'єру є піч та ткацький верстат XX століття.

Останній розділ експозиції присвячений розвитку культури, освіти, медицини та промисловості в районі в повоєнний період, а також подвигу вчителя військової підготовки Ю. М. Лелюкова, який трагічно загинув у листопаді 1984 року, рятуючи життя учнів.

Фонди та діяльність Фонди музею налічують понад 3000 експонатів (за іншими даними — понад 2500), з яких майже половина — оригінали. Колекція включає знаряддя праці кам'яного віку, нумізматичні колекції, паперові гроші, фотоматеріали, предмети побуту, зразки старовинного одягу, вироби народного мистецтва та колекцію писанок (понад 70 одиниць).

Щороку музей відвідує понад 2 тисячі осіб. Основні форми роботи: Екскурсійна діяльність: проводяться оглядові та тематичні екскурсії, а також пішохідні екскурсії вулицями селища. Науково-дослідна робота: вивчення історії населених пунктів району, пам'яток архітектури та археології, творчих здобутків відомих людей краю. Освітня діяльність: проводяться масові заходи до ювілейних та пам'ятних дат, історико-краєзнавчі конференції. Виставкова робота: музей організовує персональні виставки місцевих майстрів та художників, а також тематичні виставки.

Серед помітних виставок: «У серці завжди Україна» (2007) — персональна виставка картин голови районного осередку вояків ОУН-УПА Олексія Андрійовича Романюка, присвячена 65-й річниці створення УПА. «Вишивала долю я роками…» (2008) — персональна виставка вишитих виробів Ніни Федорівни Антонюк. «Микола Муцько — повернення із забуття» (2009) — фотодокументальна виставка, присвячена творчості поета-дисидента Миколи Муцька. Завдяки пошуковій роботі посмертно видано збірку віршів поета. «Різдво мого дитинства» (2010—2011) — виставка робіт учнів місцевих шкіл.

Директори Василь Федорович Усик (1975—1982) Григорій Іванович Березюк (1985—1988) Бик Кароліна Михайлівна (1988—1990) Мазурок Оксана Іванівна (1992—1994) Куль Лариса Миколаївна (з 1994)

Примітки

Джерела та посилання

Іваничівський народний історичний музей на сайті Волинського краєзнавчого музею. Куль, Лариса. З історії створення та діяльності Іваничівського народного історичного музею. Іваничівський історичний музей на порталі Travels.in.ua Офіційна сторінка музею у Facebook.