Костянтин Августинович Добровольський (нар. 9 травня 1906 року в Савинках, Чернігівська губернія, Російська імперія — червень або липень 1944, Білорусь або Польща) — колабораціоніст, агент німецької Таємної польової поліції на окупованих територіях. Його ім'я стало відомим 2025 р., коли журналісти з'ясували, що він був біологічним дідом Блейз Метревелі, директорки розвідувальної служби Великобританії.

Біографія Молодший незаконний син дворянина Августина Францевича Добровольського та селянки Євгенії Лещенко. До 1917 року навчався у Володимирському Київському кадетському корпусі, революцію чекав з батьком у Сосницькому повіті (пізніше стверджував, що всю його родину нібито винищили більшовики ще в 1917 році). 1922 року переїхав до Москви за підробленими документами на ім'я Костянтина Степановича Кравченка (за прізвищем колишнього чоловіка матері), працював в автомайстерні та навчався на вечірньому факультеті Інституту міжнародного права.

За його твердженням у анкеті, яку він заповнював для німців, в 1927 за антирадянську агітацію, антисемітизм і приховування походження і соціального становища був засуджений до 10 років заслання, висланий в Середньоколимськ, де після закінчення заслання з 1937 працював в «Колимтресті» і дослужився до начальника відділу постачання. Сучасні дослідники вказують на те, що в реальності його радянська кар'єра могла бути набагато успішнішою порівняно з тим, що він казав німцям у полоні. В 1938 екстерном отримав диплом інженера-економіста і інтендантське звання (формально присвоєно в 1940, було аналогом капітана).

Відповідно до післявоєнної розшукової документації КДБ, мав численних дружин у різних містах, де працював у різні роки життя. Остання дружина (на момент початку війни) — Варвара Добровольська.

Остання посада в РСЧА (з квітня 1941 р.) — командир окремого 35-го артилерійського дивізіону. Війну зустрів у Дніпропетровську.

4 серпня 1941 здався в полон німцям. На допитах стверджував, що боявся після призову до РККА опинитися в тилу через судимість. Як військовий водій надавав допомогу танковому загону СС у ході наступу на Київ. 22 вересня 1941 року направлений до Сосниці, де незабаром створив загін допоміжної поліції, який був у розпорядженні спочатку 197-ї, а потім і 194-ї фельдкомендатури. Поліцейський загін діяв у низці міст і селищ, займаючись масовим винищенням євреїв та партизанів. Згідно зі свідченнями А. Овсієнка, в містечку Понорниця, загін поліцаїв на чолі з Шило стратив групу євреїв (у тому числі зґвалтував схоплених євреїв) і забрав собі їхні золоті прикраси: серед мародерів був і Добровольський.

У жовтні 1941 р. створений ним поліцейський загін досягає чисельності кілька сотень людей; з оцінки німецького історика російського походження І. Р. Петрова, початку 1942 р. за масштабами своєї діяльності Добровольський випереджав іншого надалі відомого колабораціоніста Броніслава Камінського.

З липня 1942 року служив у таємній польовій поліції, брав участь у каральних операціях проти радянських партизанів. За свідченнями угорських офіцерів, у боротьбі проти партизанів Добровольський вирізнявся крайньою жорстокістю.

Своїми інтригами та самоврядністю Добровольський нажив собі численних ворогів як в окупаційній адміністрації, так і серед німців (сам він вважав за краще співпрацювати з угорцями, чиї війська були розквартовані на Чернігівщині). Влітку 1942 р. переведений на малозначну посаду перекладача. Його тесть був страчений. У жовтні 1942 р. направлений до Сновська, де жила його дружина Варвара, агентом по боротьбі з партизанами з широкими повноваженнями, а надалі організовує агентурні мережі в Рильську та Льгові. У грудні 1942 р. військовополонений Б. Кулов впізнав у ньому колишнього політпрацівника.

У лютому 1943 року на короткий час заарештований, проте через наступ радянських військ звільнений, разом із дружиною та сином переїхав до Умані. Був нагороджений Відзнакою для східних народів. З серпня 1943 р. очолює козачий антипартизанський загін у Смілі.

У лютому 1944 р. перебуває в штаті 69-го козачого батальйону у складі новоствореної 3-ї кавалерійської бригади вермахту. На думку І. Р. Петрова, міг загинути під час боїв у Білорусії у червні або липні 1944 р., оскільки надалі його батальйон брав участь у придушенні Варшавського повстання, проте Добровольський у ньому не значиться й у інших документах не згадується.

Діяльності Добровольського присвячені три томи обсягом понад 500 сторінок, що зберігаються в одному з архівів Німеччини.

Після війни дружина Варвара із сином Костянтином переїхали з Німеччини до Великобританії, де взяли прізвище Метревелі (за новим чоловіком Варвари). Доля Костянтина-старшого станом на 2025 р. залишається невідомою, хоча він, згідно до довідника КДБ 1969 р., перебував у розшуку як військовий злочинець.

Примітки

Посилання https://www.ekhokavkaza.com/a/gruzinskiy-sled-eschyo-ne-raskryt-britanskoe-rassledovanie-biografii-bleyz-metreveli/33459721.html https://www.svoboda.org/a/v-poiskah-dobrovoljskogo-kem-byl-ded-novoy-glavy-britanskoy-razvedki/33458509.html