Шенбух () — майже повністю лісиста місцевість на південний захід від Штутгарта на південно-західного Німецького ескарпу. У 1972 році її центральну територію оголосили першим Баден-Вюртембергу. Цей природний парк площею 156 км² зазвичай називають просто Шенбухом, тоді як термін «регіон Шенбух» зараз зазвичай використовується для позначення більшої території. Найвища точка Шенбуха — , 583 м над рівнем моря.
Опис Природний парк Шенбух — найбільша суцільна лісова зона в . Його межі визначені Постановою про природні парки в 1974 році. Він простягається приблизно на 25 км зі сходу на захід і на 10 км з півночі на південь. Природний парк Шенбух здебільшого розташований у районах Беблінген і Тюбінген, а менші частини — в районах Есслінген і Ройтлінген. У межах природного парку знаходиться лише місто .
Найсуворішу охорону в Шенбуху мають численні пам'ятки природи, а також природні заповідники , , , , , , та . У 2001 році природний парк Шенбух та прилеглі до нього території зареєстровано як частина загальноєвропейської мережі Natura 2000 через рідкісні рослини, лісові угруповання та види тварин, що знаходяться під загрозою зникнення, які тут зустрічаються.
Струмки, долини та пагорби
Найбільшими долинами Шенбуха є на заході та на сході. Як і більшість долин Шенбуха, вони простягаються у напрямку із заходу на схід.
Із заходу річки Ліндах і Фішбах утворюють Великий Ґольдерсбах біля Ноє-Брюкке. Протягом наступних шести кілометрів Великий Ґольдерсбах прорізає каньйон завглибшки до 150 м між двома найвищими точками Шенбуха: просторим Бромбергом (583 м н.р.м.) на півночі та Штайнґартом (566 м н.р.м.) на півдні. Біля Тойфельсбрюкке Великий Ґольдерсбах зливається з Малим Ґольдерсбахом, що тече з півночі, і тут повертає на південь. Ще через два кілометри з долини, названої на його честь, із заходу впадає Аренбах. Трохи нижче за течією, незадовго до впадіння в , з північного сходу в Ґольдерсбах впадає Кірнбах. Кірнбахталь, який вже належить до східної частини Шенбуха, є однією з інших відомих долин Шенбуху, головним чином завдяки своїм особливим геологічним особливостям та геологічній стежці Кірнберг, яка починається там.
Шайх має витоки поблизу Езельтрітта на північному схилі гори Бромберг. Від сусіднього Шайхгофу вона утворює долину, яка наступні декілька кілометри утворює північну межу природного парку. Від Деттенгаузену, прямуючи на схід, Шайх повертається до середини природного парку і є однією з наймальовничіших долин там. Dieter Buck: Das große Buch vom Schönbuch. S. 126–154: Sehenswertes, Merkwürdiges und Besonderheiten. Siehe Literatur. Лісистий хребет Бетценберг розділяє тут долини Айх та Шайх, перш ніж ці два потоки, що течуть на схід, зіллються в широкій долині Нойенгау на сході Шенбуха, прямуючі до злиття з Неккаром. Werner Schaal: Der Schönbuch. S. 32, 76, 90, 97; siehe Literatur.
Річка , яка має витоки з двох твірних на північному заході Шенбуха, дренує регіон на півночі. Широка, але лише злегка врізана долина Вюрм більше не входить до природного парку, але ділянка долини поблизу Маурена все ще дуже мальовнича, поки Вюрм остаточно не залишає регіон Шенбух поблизу Енінгену.
Висоти над рівнем моря в Шенбуху коливаються від 300 м у долині Неккар до 583 м на Бромберзі. Ландшафт плавно піднімається з північного сходу від рівнини Фільдер і місцями круто уривається на південь, у напрямку долин Аммер і Неккар. На крайньому заході Шенбуху знаходиться (580 м) — друга за висотою точка Шенбуху. Вежа Шенбух розташована там з 2018 року. На сході височіє масивний Бетценберг (499 м) з телекомунікаційною вежею Вальденбух.
Клімат Розташування в Центральній Європі та певна відстань південної Німеччини від моря є вирішальними для регіону Шенбух і зумовлюють континентальний клімат. Середньорічна температура становить приблизно 8,7 °C. Середньорічна кількість опадів становить 740 — 770 мм. Таким чином, клімат у регіоні Шенбух можна охарактеризувати як теплий, сухий і передгірський. Mathias Allgäuer: Naturpark Schönbuch (Memento vom 29. September 2007 im Internet Archive; PDF; 38 kB). In: baden-wuerttemberg.de, 2006 („Natürlich Naturparke“ – Naturparke gehen neue Wege in der Regionalentwicklung. Tagung vom 29. September 2006, Welzheim, Eugen-Hohly-Halle).
Однак мікроклімат і мезоклімат у регіоні Шенбух досить різноманітні. Наприклад, південні схили Шенбухтрауфа над долиною Аммер є особливо кліматично сприятливими. Тут розташовано природний заповідник навколо Графенберга, який характеризується сухими умовами та є середовищем існування дуже рідкісних теплолюбних рослин. Особливістю цієї місцевості є горошок паннонський, який знайшов тут притулок під час льодовикового періоду. Matthias Stoll: Landschaft um Tübingen. Außerdem: Sylvia Metz: Naturschutzgebiet Hirschauer Berg. In: Blätter des Schwäbischen Albvereins. 114. Jg. (2008), Nr. 2, S. 10 bzw. 14 (schwaben-kultur.de [PDF; 4,8 MB).]
Геологія
Походження Шенбух, розташований між східним Шварцвальдом та Швабським Альбом, є частиною , яка, у свою чергу, є частиною Південнонімецької височини.
Майже всі породи Шенбуху відкладено водою у (верхній тріас), близько 200 мільйонів років тому. Ярус утворився переважно внаслідок замулення тодішнього моря. Ярус згодом утворився з порід, вимитих річками. , у свою чергу, утворився на березі мулистої відмілини, яка частково затопила шари Середнього Койпера. Dieter Buck: Das große Buch vom Schönbuch. S. 38–45, siehe Literatur.
У Койперський період, який тривав загалом 10 мільйонів років, утворилися ці три одиниці, кожна з яких має загальну товщину приблизно 250 метрів. Середній шар також поділяється на шари гіпсу, пісковику та мергелю різної твердості. Койперський період завершився затопленням усієї території Юрським морем, причому юрські шари відкладалися над шарами Койпера. Однак у Шенбуху всі ці шари, за винятком чорної юри (Lias α), яка місцями присутня, пізніше еродовано. З кінцем юрського періоду, близько 140 мільйонів років тому, рельєф місцевості піднявся над відступаючим морем, і відкладення припинилися. Tobias Spaltenberger: Geoökologie des Keuperberglands. (PDF; 2,2 MB) In: spaltenberger.de, 22. Dezember 2003, S. 9 f. (Hausarbeit).
Згодом Койперські шари також частково еродовано вітром та водою. Різний склад формацій Койпера, що складається з м'якої глини та мергелю, а також твердого пісковику, надав Шенбуху його яскравий характер, з пологими вершинами пагорбів, крутими переходами від плато до крутих схилів на півдні та глибоко врізаними долинами струмків.
Штубенський пісковик
Хоча сьогодні всі шари від Гіпскойпера до Шварцюр утворюють підмурівок Шенбуха або принаймні десь вийшли на поверхню, Штубенський пісковик займає найбільшу частину його площі – 35 відсотків. Скелі заввишки до 60 метрів утворюють вражаючий і крутий хребет на заході та південному заході. Штубенський пісковик домінує в ландшафті, особливо в західній частині Шенбуха.
Піщані ґрунти, що утворилися з цієї породи, сухі, без вапна та бідні на мінерали, що робить їх непридатними для сільського господарства. В результаті ці ділянки рідко розчищалися і сьогодні становлять значну частину Шенбуха.
Штубенський пісковик використовувався як будівельний камінь ще з римських часів, а також видобувався в Шенбуху. Такі кар'єри можна знайти, наприклад, у Люстнау, Каї , Деттенгаузені або на Бетценберзі. Зі Штубенського пісковику Шенбуха зведено найрізноманітніші будівлі, такі як , міст через Неккар в Тюбінгені, церква Богоматері в Есслінгені, в Ройтлінгені, а також Ульмський собор. На Всесвітніх виставках в Лондоні та Парижі в середині XIX століття «будівельний камінь з Бетценбергу» відзначено як «найпридатніший» і, ймовірно, був найпопулярнішим у Європі на той час. Штубенський пісковик з Шенбуха також використовувався при спорудженні Кельнського собору, Мюнхенської ратуші та замку Нойшванштайн.
Штубенський пісковик з цього району різниться за чутливістю до вивітрювання залежно від шару. Наприклад, пісковик зі Шлайтдорфу, який використовувався при споруджені Кельнського собору, необхідно значною мірою замінити. Gesteine (Memento vom 7. April 2014 im Internet Archive). Homepage des Kölner Doms.
Ретійський пісковик У кількох місцях Шенбуху дрібнозернистий бежевий пісковик видобували як природний камінь і використовували в регіоні. У межах цього пісковику та в перехідній зоні до ліасових шарів у кількох місцях можна знайти кісткові викопні відкладення. Johannes Baier: Das Rhätolias-Grenzbonebed bei Tübingen. In: Der Aufschluss. 73. Jg. (2022), Nr. 3, ISSN 0004-7856, S. 150–158.
Флора та гриби
Інтенсивне використання Шенбуха як лісового пасовища та вилучення листового опаду спричинило дефіцит поживних речовин у багатьох районах, що є цінним з точки зору охорони природи. В результаті рослини мають захист, який існує лише в парку, а не в його околицях. Тільки вузька та обмежена долина Гольдерсбах містить понад 400 рослин та понад 90 видів моху. Buck, Alfred (2000). Der Wald im Schönbuch. Stuttgart: Ulmer Verlag. Förderverein Naturpark Schönbuch e. V. (2002). Preservation and Conservation in Schönbuch. Stuttgart: Naturpark-Schönbuch Publications.
Вологі луки У великій долині Гольдерсбах вище Чортового мосту, а також у долинах Фішбах та Ліндах, двох твірних Гольдерсбаху, є багато вологих луків, які обробляються. Величезна кількість купа́льниць європе́йських, які квітнуть навесні, вражає. Також тут можна зустріти орхідеї. Schaal, Wilhelm (2007). Flora and Fauna of Schönbuch. Tübingen: Schönbuch Verlag.
Сьогодні луки лише частково використовуються для сільського господарства. Щоб зберегти біорізноманіття та запобігти природній сукцесії , їх необхідно скошувати принаймні раз на рік. Тому лісове господарство скошує ці луки на початку літа, щоб запобігти поступовому заростанню долини чагарниками.
Біркензе
Біркензе, розташоване на хребті Бромберг, визнано пам'яткою природи як водно-болотний біотоп через свої рідкісні рослинні біотипи. На початок XXI сторіччя ця територія є перехідним вересовим болотом, від низовинного до верхового болота.
Біркензе, ймовірно, виникло на початку XIX століття на дні покинутого кар'єру з видобутку ретийського пісковику. Шар породи під озером став водонепроникним через природне цементування. Однак інше джерело 1667 року описує озеро як болотисте пасовище для худоби вже тоді. Пізніші дослідження показують, що Біркензе — останній піщаний кар'єр, створений під час видобутку кремнієвого піску на Бромберзі. Hans Günzl: Silbersand im Moor. Der rätselhafte Ursprung eines Schönbuch-Sees. In: Schönes Schwaben. Land und Leute erleben. Nr. 9, 2008, ISSN 0931-2323, S. 44–47 (naturpark-schoenbuch.de (Memento vom 10. August 2013 im Internet Archive) [PDF; 1,3 MB; abgerufen am 22. Juni 2022).]
Біркензе зараз перебуває під загрозою дедалі більшого замулення. Багато рідкісних болотних та трясовинних рослин, які колись тут зустрічалися, зараз зникли. Тим не менш, Біркензе все ще залишається однією з найцікавіших ділянок Шенбуху з точки зору ботаніки. Тут можна знайти безколінець, наперсник пурпуровий, жарновець віниковий, орляк звичайний, росичку, пухівку вузьколисту та широколисту, гвоздики пишні та гвоздики крапчасті, плаун, чорниці звичайні, різні торф'яні мохи та, звичайно ж, берези, які дали назву озеру. Щоб захистити рослинність від пошкоджень, що завдають відвідувачі, в 1988 році побудували гать та додаткові доріжки з дерева.
Seen, Weiher und Moore. Birkensee. In: naturpark-schoenbuch.de. Abgerufen am 22. Juni 2022.
Сади
Типовою формою виробництва фруктів у минулому були фруктові сади, які розташовані в багатьох місцях на краю природного парку, особливо на заході Шенбуха. Оброблювальні луки формували ландшафт на краю Шенбуха понад 100 років, і сьогодні вони мають особливе значення з екологічної точки зору. У садах виявлено близько 3000 видів тварин, з них 50 видів птахів, що гніздуються, деякі з яких сильно залежать від середовища існування, як і види, занесені до Червоної книги.