Спеціальне командування «Ельба» () — спеціалізований оперативний підрозділ Люфтваффе за часів Другої світової війни, призначений для збиття важких бомбардувальників шляхом повітряного тарану.
Єдина місія відбулася 7 квітня 1945 року, коли група з 180 Bf 109 зуміла таранити 15 бомбардувальників союзників, збивши вісім з них.
Оперативна група була створена для того, щоб завдати втрат, достатніх для зупинки або принаймні зменшення бомбардувань Німеччини західними союзниками. Пілоти повинні були десантуватися з парашутами безпосередньо перед або після зіткнення з ціллю.
Історія Спеціальне командування «Ельба» сформовано 8 березня 1945 року в Штендалі під командуванням майора Отто Кеннеке для навчання приблизно 125 добровольців-пілотів-винищувачів тактиці таранного бою з використанням винищувачів Bf 109. Ще близько 60 добровольців-пілотів пройшли навчання в Празі під керівництвом командира II./KG(J) 6. Всі добровольці погодилися пожертвувати своїм життям, виконуючи свій обов'язок, якщо це буде необхідно. Навчання, яке складалося здебільшого з аудиторних занять та політичних промов посадовців СС та Міністерства пропаганди, розпочалося через тиждень і завершилося 4 квітня. Пілоти-добровольці прибули переважно з підрозділів Jagdgeschwader 1, 3, 300, 400, 102, 104 та Erg.JG 1. Після завершення курсу їх розділили на п'ять груп і відправили на аеродроми в Делічі, Мертіці, Гарделегені та Захау, тоді як близько 50 залишилися в ШтендаліSonderkommando Elbe.
7 квітня 1945 року підрозділ провів першу і єдину операцію, яка мала за мету протидіяти рейду 1261 важкого бомбардувальника та 830 винищувачів супроводу 8-ї повітряної армії США, що базувалася в Англії. Це була одна з найбільших місій, виконаних пілотами 8-ї американської армії, і це була остання масована відповідь винищувачів Люфтваффе. Цілями були аеродроми, сортувальні станції, склади палива та боєприпасів та пов'язана з ними інфраструктура в північно-центральній Німеччині. З приблизно 120 таранних винищувачів (), що злетіли, близько 70 перехопили бомбардувальники між Ганновером і Гамбургом на початку дня. 8-ма армія втратила 17 важких літаків, 8 з яких загинули внаслідок таранних атак, і 5 винищувачів супроводу, але Люфтваффе втратило майже 40 винищувачів, що належали командуванню «Ельба». Кілька днів по тому командування було розформовано, а пілотів, що вижили, було відправлено до Покінга в Південній Німеччині.
Більшість авторів погоджуються з цією версією, хоча цифри оцінки результатів застосування командування «Ельба» різняться. За словами Гірбіга, 183 Bf 109 та Fw 190 піднялися в повітря для бою 7 квітня, але більшість інших даних наводять близько 120. Гірбіг також не погоджується з втратами, стверджуючи, що було втрачено 133 винищувачі та 77 пілотів, про яких повідомлялося, що вони загинули або зникли безвісти, ймовірно, всі або більшість з них були із спеціального командування «Ельба». Альфред Прайс, з іншого боку, стверджує, що до третього тижня березня 1945 року у командуванні «Ельба» було три групи по 45 пілотів кожна та загалом 150 Bf 109. З них близько 120 Bf 109 піднялися в повітря 7 квітня для перехоплення, але лише трохи менше 59 з них було збито винищувачами ескорту P-51 та бомбардувальниками 8-ї повітряної авіації.
Див. також Таран будинку літаком Ан-2 у Ворошиловграді Зіткнення в повітрі Суїцид серед пілотів Камікадзе Форлорн гоуп
Примітки Виноски
Джерела
Посилання April 7 1945—Sonderkommando Elbe Sonderkommando Elbe
Література Adrian Weir «The Last Flight of the Luftwaffe», Arms and Armour Press 1997 «Rise and Fall of the German Air Force 1933—1945», St. Martin Press 1983 U.Saft — Das Bittere Ende der Luftwaffe: «Wilde Sau» — Sturmjäger — Rammjäger — Todesflieger — «Bienenstock» (Langenhagen, 1992), pp.73-111