400-та винищувальна ескадра () — винищувальна ескадра Люфтваффе, що перебувала у складі повітряних сил вермахту за часів Другої світової війни.
JG 400 була сформована 1 лютого 1944 року в Брандісі, призначена виключно для ракетного винищувача Me 163, як єдине військове авіаційне формування будь-якого розміру в історії, яке активно використовувало бойові літаки з ракетними двигунами у воєнний час.
Історія формування 6 серпня 1944 року реактивні винищувачі Me 163B-1 ескадри вперше злетіли для участі у повітряному бою; два Me 163, як було заявлено, збили три винищувачі P-51 «Мустанг» 352-ї винищувальної групи. 16 серпня 1944 року JG 400 вперше перехопила формування бомбардувальників Boeing B-17 Flying Fortress. 24 серпня 1944 року кілька B-17 були атаковані, причому льотчик Зігфред Шуберт заявив про два збиті B-17 (ще один був збитий іншими пілотами). Його напарник також збив B-17. Один реактивний «Комет» був збитий стрільцями бомбардувальників.
11 вересня сім літаків ескадри атакували формування американських бомбардувальників і заявили про три збиті B-17. 7 жовтня було заявлено про два B-17, але ще два «Комети» було втрачено. До 24 вересня JG 400 мала в строю одинадцять справних Me 163, але їй не вистачало кваліфікованих пілотів для їх керування. «Комети» літали п'ять днів протягом місяця, але найбільша кількість задіяних ракетних винищувачів була 28 вересня, коли було задіяно дев'ять. У тому ж місяці два основні заводи, що виробляють леткі паливні матеріали, були серйозно пошкоджені під час бомбардувань, і нестача палива, що виникла в результаті, завадила JG 400 функціонувати до кінця війни.
Хоча німецька промисловість випустила понад 300 Me 163 (включаючи кілька Me 163C зі збільшеним запасом палива), до кінця війни JG 400 здобула лише 9 підтверджених повітряних перемог, оскільки 14 «Кометів» було втрачено з усіх причин (переважно катастрофи та нещасні випадки).
I./JG 400 була розформована в Брандісі у квітні 1945 року, а II. група — у Гузумі.
Командування
Командири JG 400 майор Вольфганг Шпете (1 лютого 1944 — 7 березня 1945)
1-ша група (I./JG 400) гауптман Роберт Олійник (квітень 1944); гауптман Вільгельм Фулда () (25 листопада 1944 — 19 квітня 1945);
2-га група (II./JG 400) гауптман Рудольф Опіц () (1 лютого 1944 — 7 березня 1945);
3-тя група (III./JG 400) оберлейтенант Франц Медікус () (21 липня — 13 жовтня 1944).
Основні райони базування 400-ї винищувальної ескадри
Основні райони базування штабу JG 400 Час Місто Підпорядкування Основний літак грудень 1944 — березень 1945Jagdgeschwader 400 Брандіс 1-ша винищувальна дивізія Me 163
Основні райони базування штабу I./JG 400 Час Місто Підпорядкування Основний літак квітень — червень 1944 Віттмундгафен 2-га винищувальна дивізія — червень — серпень 1944 Венло 3-тя винищувальна дивізія Me 163 серпень 1944 — квітень 1945 Брандіс 1-ша винищувальна дивізія Me 163
Основні райони базування штабу II./JG 400 Час Місто Підпорядкування Основний літак листопад — грудень 1944 Штаргард1-ша винищувальна дивізіяMe 163 грудень 1944 — лютий 1945 Брандіс лютий — квітень 1945 Зальцведель квітень — травень 1945 Нордгольц травень 1945 Гузум 2-га винищувальна дивізія
Основні райони базування штабу III./JG 400 Час Місто Підпорядкування Основний літак 21 липня — вересень 1944 Брандіс —Me 163 вересень 1944 — березень 1945 Удетфельд 8-ма винищувальна дивізія
Див. також Список асів реактивної авіації Люфтваффе Другої світової війни Зброя Третього Рейху з реактивними і ракетними рушіями Messerschmitt P.1111 Focke-Wulf Super Lorin Позначення військової авіації та ракетного озброєння США Покоління реактивних винищувачів
Посилання Jagdgeschwader 400 Jagdgeschwader 400
Література
Mano Ziegler: Messerschmitt Me 163 Komet (Das Kraftei), Podzun-Pallas Verlag, Friedberg 1977, ISBN 3-7909-0061-3. Mano Ziegler: Raketenjäger Me 163, Tatsachenbericht von einem der überlebte, Motorbuch Verlag, Stuttgart 1978, ISBN 3-87943-372-0. Wolfgang Späte: Der streng geheime Vogel Me 163. Ihre Piloten, ihre Konstrukteure, ihre Einsätze. Verlag für Wehrwissenschaften, München 1983, ISBN 3-89555-142-2.
Примітки