Зенон Вікторчик (17 липня 1918, Станиславів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина - 27 березня 1997, Варшава, Польща) – польський театральний актор і режисер, сатирик, журналіст.
Біографія Народився 17 липня 1918 року у Станиславові на Прикарпатті в родині Тадеуша Вікторчика та Софії, до шлюбу Полак.
Закінчив школу й кадетське училище у Варшаві, а відтак, як хотів батько. Вступив до Варшавського університету, однак через початок Другої світової війни навчання не почав.
Брав участь у боях з німцями в 1939 році. Захищав Варшаву, командуючи взводом у Варшавському полку. У 1944 році під час Варшавського повстання командував ротою як офіцер Армії Крайової. Нагороджений хрестом «Доблесті» та хрестом «Заслуги з мечами».
Після поразки повстання як військовополонений перебував у трьох таборах – Ламбіновіце, Зандбостель і Любек. У Любеку в 1945 році разом з друзями навіть організував у таборі самодіяльний театр-ревю.
У 1946 році Вікторчик повернувся до Польщі та оселився в Катовіце. Спочатку був журналістом, писав театральні рецензії, згодом переїхав до Варшави, вчився в університеті, отримав диплом з польської філології. Протягом 1973 -1983 років працював над редакцією журналу «Розваги». Писав п’єси й сатиричні передачі.
Помер Зенон Вікторчик 27 березня 1997 року у Варшаві. Похований на військовому кладовищі Повонзькі.
Фільмографія
фільм Плюшевий ведмедик (1980) у ролі міністра Владислава Злотніцького, режисер Станіслав Барея
Робота на радіо
1950 -1968 рр - керував редакцією «Гумору та Сатир радіопостановки «Чай біля мікрофону», яку транслювали напряму із варшавських кав’ярень. авторська радіопередача з філології (діяла з 1954р.)
Театр
створив та був першим директором театру «Буффо» заснував і був головним конферансьє кабаре «Шпак» (1954-1963) під егідою Польського радіо у варшавському готелі «Брістоль
Примітки