Георг Бок фон Вюльфінген (; 9 січня 1868, Ганновер — 1 червня 1952, ЛейпцигGenealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser A Band XXIII, Band 106 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1994, ISBN 3-7980-0700-4, S. 7.) — німецький офіцер, генерал-майор рейхсверу.
Біографія Представник знатного нижньосаксонського роду. Син оберстлейтенанта Юліуса Бока фон Вюльфінгена (1820–1886).
Він вступив до Саксонської армії і служив, крім іншого, у Королівському саксонському стрілецькому (фузилерному) полку «Принц Георг» №108 та в Генеральному штабі. Під час Першої світової війни Бок фон Вюльфінген командував 7-м Королівським саксонським піхотним полком «Король Георг» № 106 з 11 квітня 1917 по 5 червня 1918 рокуGünter Wegmann (Hrsg.), Günter Wegner: Formationsgeschichte und Stellenbesetzung der deutschen Streitkräfte 1815–1990. Teil 1: Stellenbesetzung der deutschen Heere 1815–1939. Band 2: Die Stellenbesetzung der aktiven Infanterie-Regimenter sowie Jäger- und MG-Bataillone, Wehrbezirkskommandos und Ausbildungsleiter von der Stiftung bzw. Aufstellung bis 1939. Biblio Verlag. Osnabrück 1992. ISBN 3-7648-1782-8. S. 275.. У подвійній битві при Ені та Шампані у квітні/травні 1917 року він і його полк особливо відзначилися, запобігши прориву французьких військ у районі стратегічно важливого Пельберга.
У червні 1918 року він був направлений до Константинополя для виконання спеціальних доручень. Тут Бок фон Вюльфінген, як османський генерал-майор, обіймав посаду начальника Інспекції турецького Генштабу. За заслуги на цій посаді султан Мехмед VI подарував йому титул пашіKlaus Wolf: Gallipoli 1915. Das deutsch-türkische Militärbündnis im Ersten Weltkrieg. Report Verlag, Bonn 2008, ISBN 978-3-932385-29-2, S. 236..
Після закінчення війни та повернення до Німеччини він вступив до рейхсверу, де 1 жовтня 1920 року отримав звання оберста. У цій якості він командував 10-м (саксонським) піхотним полком з 1923 до виходу у відставку 31 січня 1925 року. Одночасно він обіймав посаду секретаря сімейного товариства Бок фон ВюльфінгенGothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Teil A, 41. Jh., Gotha 1942, S. 32..
Бок фон Вюльфінген одружився з Ірмгард Дюмс у Лейпцигу в 1923 році і оселився з нею в районі Вайссер-Гірш у Дрездені. З 1926 року — член студентського корпусу «Альбінгія-Дрезден»K. Rosenbach, H. Ortwig, C. Vogel: Geschichte des Corps Marko-Guestphalia an der RWTH Aachen 1871 bis 2001. Aachen 2003, ISBN 3-00-011065-8, S. 288..
10 червня 1934 року Бок фон Вюльфінген виголосив урочисту промову на 125-річчі «Чорної бригади» перед 1-м та 2-м батальйонами 108-го стрілецького полку в Дрездені. Ця промова також була надрукована.
Нагороди
Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу Орден Червоного орла 4-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (1 червня 1917)Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736-1918. Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung. Dresden 1937. S. 158f. Галліполійська зірка (Османська імперія) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості Почесний хрест ветерана війни з мечами
Примітки
Література
Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendatnen, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v. Blanckensee–v. Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 49–50. Georg Wulbrand Bock von Wülfingen: Geschichte der Bock von Wülfingen. Göhmann’sche Buchdruckerei, Hannover 1896. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Teil A, 41. Jh., Gotha 1942, S. 31. Jürgen Huck: Die Bock von Wülfingen. In: Quellen und Darstellungen zur Geschichte Niedersachsens. Band 122. Hahn, 2000.