Федір Захарович Бабаченко (27 вересня (10 жовтня) 1911 — 27 жовтня 1943) — радянський офіцер, учасник Радянсько-фінської і Великої Вітчизняної війн. У роки радянсько-фінської війни — начальник розвідки артилерійського дивізіону 323-го артилерійського полку 123-ї стрілецької ордена Леніна дивізії 7-ї армії Північно-Західного фронту, молодший лейтенантПосада та військове звання на дату надання звання героя Радянського Союзу.

Герой Радянського Союзу (), майор.

Біографія Федір Захарович Бабаченко народився 27 вересня (10 жовтня за новим стилем) 1911 року в селі Степанівка, нині Краснокутського району Харківської області, у бідній селянській родині. Українець. Закінчив середню школу в селі Ситники, працював секретарем сільської ради. Був одним із перших колгоспників у своєму селі, працював у рільничій бригаді.

У 1933–1935 роках проходив дійсну військову службу в Червоній армії. Після демобілізації закінчив трирічну школу підготовки спеціалістів сільського господарства у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), після чого був призначений директором овочівницького радгоспу.

У 1938 році вдруге призваний до лав Червоної армії. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939–1940 років. У 1940 році став членом ВКП(б).

Військова діяльність Під час радянсько-фінської війни молодший лейтенант Федір Бабаченко, начальник розвідки артилерійського дивізіону 323-го артилерійського полку (123-тя стрілецька дивізія, 7-а армія, Північно-Західний фронт), 20 лютого 1940 року під час розвідки в районі висоти Безіменна виявив три вогневі точки та траншеї противника. Разом з групою розвідників здійснив раптову атаку, закидав траншею гранатами та в рукопашній сутичці знищив ворожого офіцера. Висота була взята без втрат.

10 березня 1940 року під час розвідки в районі станції Талі біля Виборга Бабаченко виявив три укріплення противника з кулеметами та гарматами. Атакою групи під його командуванням укріплення були захоплені, після чого він коригував артилерійський вогонь по противнику, що дозволило зайняти висоти «Підошва» і «Пірті» та здобути значні трофеї. 11 березня 1940 року доставив цінні розвідувальні дані до штабу полку.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 квітня 1940 року за мужність і героїзм Бабаченку Федору Захаровичу надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 354).

Після закінчення радянсько-фінської війни навчався у Військово-політичній академії імені В. І. Леніна. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах. У 1943 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу. У званні майора командував 104-м армійським винищувально-протитанковим артилерійським полком. Під час боїв на Дніпрі 27 жовтня 1943 року.пропав безвісти.

Довгий час вважалося, що загинув 27 жовтня 1943 року, але згідно з архівними документами, 31 жовтня 1943 року потрапив у полон. Утримувався у таборі «Шталаг I В» (Гохенштайн, Східна Пруссія), з 22 травня 1944 року – у «Шталаг XI А» (Альтенграбов), у жовтні 1944 року знову перебував у Гохенштайні. Подальша доля невідома.

Нагорода

Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу Орден Леніна Медалі

Пам'ять У 2016 році на Федеральному військовому меморіальному кладовищі установлений кенотаф.

Примітки

Література

Герой Советского Союза лейтенант Ф. Бабаченко. От высоты 65,5 к Выборгу // Бои в Финляндии: Воспоминания участников. Ч. 2. — М.: Воениздат, 1941. — С. 73—77.

Д.Н. Филипповых. "Пропавший без вести" герой: героизм и трагедия майора Ф.З. Бабаченко./ Военный академический журнал,№3 2019 г., стр 64-73

Посилання