Удо Фойгт (; , Фірзен, Північний Рейн-Вестфалія — ) — німецький праворадикальний політик, у 1996—2011 роках голова Націонал-демократичної партії Німеччини, депутат Європарламенту від НДПН. Служив капітаном й інженером у ПС ФРН.

Біографія Був єдиною дитиною у сім'ї. Його батько був членом гітлер'югенду, членом СА, потім служив у вермахті і 1949 року повернувся з радянського полону. Удо з великою повагою ставився до батька. Після служби у ПС ФРН з 1982 по 1987 рік навчався за спеціальністю «політологія» в Університеті Мюнхена. 1968 року вступив у правоекстремістську націонал-демократичну партію (НДП). 1996 року після арешту голови партії Гюнтера Деккерта за звинуваченням у розпалюванні расизму обраний головою НДП і залишався на цій посаді до 2011 року.

2009 року його позиції дещо ослабли у зв'язку з тим, що партія зазнала найважчих фінансових труднощів через сплату державі штрафу у розмірі 2,5 мільйона євроUdo Voigt als NDP-Chef wiedergewählt . Внаслідок на з'їзді партії 13 листопада 2011 року обрали нового лідера партії Хольгера Апфеля.

З вересня 2006 року був членом муніципального парламенту в берлінському районі Трептов-Кепенік, до 2011 року — головою фракції НДП. На виборах 2014 року обраний депутатом Європейського парламенту від НДПН, де став членом Комітету з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ.

Неодноразово піддавався адміністративній і кримінальній відповідальності за підбурювання до заколоту й інші порушення законуNPD-Chef schlug Heß für Friedensnobelpreis vor — Anzeige wegen Volksverhetzung Sueddeutsche.de, 24. August 2007NPD-Chef Voigt zu sieben Monaten verurteilt , faz.net 24. April 2009.

Помер 17 липня 2025 року у 73 роки.

Погляди У грудні 2007 року дав інтерв'ю іранському телебаченню, в якому стверджував, що кількість жертв Голокосту становить не 6 мільйонів, а 340 тисяч осіб. Висловлював також реваншистські вимоги повернути Німеччині території Померанії, Західної Пруссії, Східної Пруссії та Сілезії. Журнал «REPORT MAINZ» писав, що Фойгт не приховує своїх антисемітських, ксенофобських й антидемократичних поглядів. 2004 року вихваляв Гітлера як «славетного державного діяча», а Федеративну Республіку Німеччини називав «нелегітимною» та пропонував «згорнути». 22 березня 2015 року Фойгт виступив на Міжнародному російському консервативному форумі в Петербурзі і заявив, що до неонацизму жодного стосунку не має:

Я народився 1952 року, я не ходжу в нацистській формі і я не хочу оживити Гітлера. Це — минуле, а я дивлюся вперед.

На демонстрації 2007 року в Єні запропонував присудити Рудольфу Гессу Нобелівську премію миру. Був рішучим прихильником Володимира Путіна та заявляв, що Німеччина повинна мати «такого канцлера, як Путін».

Примітки

Література

Toralf Staud. Moderne Nazis. Die neuen Rechten і der Aufstieg der (NPD KiWi 909). Kiepenheuer & Witsch, Köln 2005, ISBN 3-462-03638-6. Eckhard Jesse. Biographisches Portrait: Udo Voigt. In: Jahrbuch Extremismus і Demokratie | Extremismus & Demokratie. 18. Jg., 2006, ISBN 978-3-8329-2431-7, S. 207—219.

Посилання