Болеслав Броніслав Дух (нар. 15 листопада 1896 р. в м. Борщів, (Тернопільська область,) — помер 9 жовтня 1980 року в м. Лондон, Англія) — генерал-дивізії Польської армії.

Життєпис

Молодість Закінчив середню школу в Самборі (Львівська область). в 1914 р.

Брав участь у польському русі скаутів, організації «Зажев'я» та польових військах «Соколи»

У серпні 1914 року — вступив до Східного легіону, а після його розформування — до 3-го піхотного полку 2-ї бригади легіонів. З цим полком воював на Буковині.

У ніч з 15 на 16 лютого 1918 року брав участь у битві під Раранчою, де 2-га бригада легіонів під командуванням полковника Юзефа Галлера прорвала російсько-австрійський фронт.

Воював у складі 2-го Польського корпусу в Росії під командуванням полковника Юзефа Галлера.

11 травня 1918 року брав участь у битві під Канєвом, де 2-й Польський корпус був оточений німцями та змушений здатися Він уникнув полону та пробрався до 1-го Польського корпусу в Росії під командуванням генерала Юзефа Довбор-Мусніцького.

Після капітуляції 21 травня 1918 року вирушив до Мурманська.

З грудня 1918 року, під час Громадянської війни в Росії, спочатку командував 1-ю ротою Польського незалежного Мурманського загону у складі інтервенційних британських військ, що боролися проти Червоної Армії.

У серпні 1919 року, після виведення британських військ, вирушив з Польським незалежним Мурманським загоном до Великої Британії, де в листопаді 1919 року став його командиром.

Міжвоєнний період У грудні 1919 року повернувся до Польщі з усім своїм підрозділом. Призначений командиром окремого Мурманського батальйону 64-го піхотного полку, пізніше перейменованого на 3-й батальйон 64-го піхотного полку.

З липня 1920 року, брав участь у польсько-радянській війні.

Закінчив курс командирів батальйонів та курс у Центральній стрілецькій школі в м. Торунь.

У лютому 1925 року призначено з 64-го піхотного полку до Кадетського корпусу № 2 у м. Модлін на посаду командира кадетської роти (у званні майора) .

Працював у 3-му відділі Генерального штабу Польської армії.

У 1926—1929 р. призначений командиром батальйону в Кадетській школі унтер-офіцерів у Бидгощі.

У 1929—1931 роках навчався у Військовій академії. Після закінчення навчання було призначено заступником командира 60-го піхотного полку в Оструві Великопольському.

У 1935 році призначений командиром 73-го піхотного полку в Катовіце.

З 1938—1939 р. директор науки в Навчальному центрі піхоти в Рембертові

Друга світова війна У вересні 1939 року його було призначено командиром дивізійної піхоти 39-ї резервної піхотної дивізії. 39-та піхотна дивізія увійшла до складу «Люблінської» армії та капітулювала 26 вересня 1939 року разом з рештою підрозділів. Дух, однак, уникнув полону та дістався Франції .

У січні 1940 року прийняв командування 1-ю гренадерською дивізією від генерала Станіслава Мачека.

18 травня 1940 року 1-шу гренадерську дивізію було відправлено на фронт у розпорядження 2-ї французької групи армій, яка увійшла до складу XX корпусу.

21 червня 1940 року, після початку маршалом Філіпом Петеном переговорів про перемир'я з німцями, генерал Дух наказав 1-й гренадерській дивізії розформувати її та невеликими групами тікати до Великої Британії.

У липні 1940 року перебрався до Великої Британії.

З серпня 1940 року по березень 1941 року — другий генерал за наказом Головнокомандувача.

У квітні 1941 року, генерал Владислав Сікорський призначив його головою Польської військової місії в Канаді, і він вирушив до Канади, де організував вербовий (рекрутів) центр для Польської армії .

З квітня 1942 р. — до липня 1943 року повернувся до Великої Британії та був призначений командиром 1-ї стрілецької бригади 1-го Польського корпусу в Шотландії.

У липні 1943 року — направлено до Палестини, де 6 серпня 1943 року прийняв командування 3-ю Карпатською стрілецькою дивізією [ Він командував 3-ю Карпатською стрілецькою дивізією під час італійської кампанії II польського корпусу до закінчення боїв 21 квітня 1945 року.

Останні роки Після війни він продовжував командувати 3-ю Карпатською стрілецькою дивізією, яка входила до складу Польського переселенського та розселенського корпусу.

У 1947 році — демобілізований і переведений до Лондона.

Використовуючи власні заощадження, він купив будинок для здачі в оренду, виконуючи обов'язки його адміністратора та доглядача, що дозволяло йому заробляти на життя.

27 травня 1978 року вибрали головою Військової суддівської комісії.

19 лютого 1980 року — президент Республіки Польща Едвард Бернард Рачинський призначив його Генеральним інспектором Збройних сил .

Помер 9 жовтня 1980 року в Лондоні. Поховано на польському військовому кладовищі в Монте-Кассіно .

Був одружений із Зофією Лісевич..

Вшанування У 1990 році було викарбувано медаль із зображенням Броніслава Духа та написом «Битва під Лагардом 1940—1990», випущену Державним монетним двором за дизайном Єви Тиц-Карпіньської.

14 травня 2007 року Люблінська міська рада на прохання групи радників від партії «ПіС» ухвалила постанову № 113/IX/2007 про зміну назви вулиці на «Генерала Броніслава Духа».

Звання

Мол. лейтенант –1 лютого 1918 р. Лейтенант — 1919 Капітан — 1 червня 1919 року Майор — 1 грудня 1924 року Підполковник — 24 грудня 1929 року Полковник — 1938 Генерал бригади — 3 травня 1940 року Генерал- дивізії — 1 червня 1945 року

Ордени та нагороди

Лицарський хрест ордену Virtuti Militari (1944) Золотий хрест ордена Virtuti Militari (1940) Срібний хрест Військового ордену Віртуті Мілітарі (1922) Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі (2 квітня 1979 р.) Хрест Незалежності (2 серпня 1931 р.) «za pracę w dziele odzyskania niepodległości». Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (11 листопада 1937 р.) «za zasługi w służbie wojskowej». Хрест Доблесті (вісім разів) Золотий Хрест Заслуги з мечами Золотий Хрест Заслуги (19 березня 1935 р.) «za zasługi w służbie wojskowej». Військовий хрест (Франція) Медаль Перемоги «Médaille Interalliée» (дозвіл глави держави у 1921 році) Військовий хрест (Велика Британія) Військовий хрест за військову доблесть (Італія) Командор Ордена Почесного легіону (Третя Французька Республіка, нагороджений 28 квітня 1973 року) Срібна медаль за відвагу (Австро-Угорщина, 1917)

Примітки

Бібліографія

Tadeusz Kryska-Karski i Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione