Резилентність, також резильєнтність, резилієнтність (, від — відскакуватиЛатинсько-український словник // Мирослав Трофимук, Олександра Трофимук. — Львів, Видавництво ЛБА, 2001.) — поняття, що означає здатність відновлювати стабільний стан після його порушення зовнішніми чинниками. Поняття близьке до українського слова стійкість, але з акцентом не стільки на здатності протистояти впливу, скільки на здатності відновлюватися після нього.
— здатність екосистеми протистояти порушенням (наприклад, пожежам, повеням, діяльності людини) та відновлюватися після них. — здатність інформаційних систем, організацій або держав зберігати функціональність і безперервність роботи попри кібернапади. — здатність соціальних, економічних систем або екосистем справлятися з кліматичними потрясіннями та адаптуватися до них. — здатність міста або міської громади витримувати, адаптуватися до природних чи техногенних катастроф і швидко відновлюватися після них. Психологічна резилентність — здатність людини зберігати або швидко відновлювати психічну рівновагу після стресу, травми чи труднощів. — здатність споруд та інфраструктури протистояти руйнуванням, зберігати функціональність під час надзвичайних подій і швидко відновлюватися після них. — здатність ґрунту зберігати або відновлювати свій здоровий стан після негативного впливу (наприклад, обробітку чи забруднення). — здатність твердих тіл поглинати енергію під час пружної деформації та повністю відновлювати форму після зняття навантаження. — здатність громади використовувати наявні ресурси для ефективного реагування, протистояння та відновлення після кризових ситуацій.
Примітки