Болеслав Корнел Попович (; 2 вересня 1878, Варяж — 9 січня 1937, Львів) — польський офіцер, бригадний генерал.

Біографія З 1904 по 1907 рік навчався на філософському факультеті Львівського університету. Працював викладачем і брав активну участь у Стрілецькій асоціації. У 1907 році його призвали на військову службу до Австро-Угорської армії. Він був активним членом Академічного туристичного клубу у Львові.

Після початку Першої світової війни в 1914 році його мобілізували в званні лейтенанта ландверу та відправили на Італійський фронт, де він невдовзі був поранений. Влітку 1915 року він вступив до Польських легіонів. 10 червня 1916 року його було призначено до 6-го піхотного полку 3-ї бригади командиром роти. У 5-му піхотному полку він служив командиром 2-ї роти, а пізніше командиром батальйону (за різними джерелами, 1-го чи 3-го). У липні 1917 року, після кризи присяги, його було відкликано до австрійської армії. Він воював в Албанії, Чорногорії та Україні. Він брав активну участь у Польській збройній організації.

З листопада 1918 року служив у Польській армії. З листопада 1918 по січень 1919 року обіймав посаду начальника штабу оперативної групи полковника Мечислава Норвіда-Нойгебауера та командира 24-го піхотного полку в польсько-українській війні. Недовго він служив командувачем Радомського військового округу. З січня 1919 по серпень 1920 року командував батальйоном, а пізніше 6-м піхотним полком Легіонів. Він очолював полк у польсько-радянській війні, беручи участь у захопленні Києва. З серпня 1920 по березень 1921 року командував 3-ю піхотною бригадою Легіонів. Командуючи бригадою, він воював в обороні Варшави та брав участь у битві на Німані. З березня 1921 по вересень 1926 року служив командиром дивізійної піхоти 1-ї піхотної дивізії легіонів у Вільнюсі, а з вересня 1926 по березень 1928 року — командиром 1-ї піхотної дивізії легіонів.

16 березня 1927 року Президент Республіки Польща Ігнацій Мосцицький, за проханням міністра військових справ маршала Юзефа Пілсудського підвищив його до бригадного генерала зі старшинством з 1 січня 1927 року та 15-м рангом у корпусі генералів.

З березня 1928 по жовтень 1935 року командував корпусним округом №VI у Львові. Після звільнення з військової служби мешка у Львові. 15 вересня 1935 року його було обрано сенатором Республіки Польща на четвертий термін від Львівського воєводства. З моменту заснування 22 вересня 1928 року до 1935 року він обіймав посаду президента правління Товариства вивчення історії оборони Львова та Південно-Східних воєводств, а також був почесним членом Товариства. Він був скаутським активістом, окружним головою Союзу польського гарцерства у Львові та членом масонської ложі Томаша Зана у Вільнюсі.

Він раптово помер у ніч з 9 на 10 січня 1937 року у Львові. Похований 12 січня 1937 року на Цвинтарі захисників Львова.

Сім'я Був одружений і мав дітей. Його дружина Владислава була президентом Товариства «Військова родина».

Звання

Лейтенант (1 липня 1914) Оберлейтенант (1 травня 1916) Гауптман (1 листопада 1916) Підполковник (11 червня 1920) Полковник (заднім числом від 1 червня 1919) Бригадний генерал (16 березня 1927)

Нагороди

Virtuti Militari, срібний хрест (16 лютого 1921) Золотий хрест Залсуги (29 квітня 1925) Орден Відродження Польщі, командорський хрест (30 квітня 1927) Медаль «Десятиріччя війни за незалежність» (Латвія; 1929) Хрест Незалежності (6 червня 1931) Орден Орлиного хреста 2-го класу (Естонія; 1935) Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази. Пам'ятний хрест 6-го піхотного полку Польських легіонів Знак СПГ «Вдячність» Орден Корони Румунії, великий офіцерський хрест Військовий орден Лачплесиса 3-го класу (Латвія) Золота медаль Мілоша Обилича за хоробрість (Королівство Сербів, Хорватів і Словенців)

Примітки

Література

Lista starszeństwa oficerów Legionów Polskich w dniu oddania Legionów Polskich Wojsku Polskiemu (12 kwietnia 1917), Warszawa 1917.

Tadeusz Kryska-Karski i Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione.

H. P. Kosk, Generalicja polska, t. 2, Oficyna Wydawnicza, Pruszków 2001.