Шайта́н-Мєрдвє́н () — гірський перевал у західній частині Ай-Петринської яйли Криму, від якого йшли дороги в села Байдари та Скєлє.

Рельєф Висота перевалу — 578 м над рівнем моря. Дорога на перевал з боку моря є крутою ущелиною, яка в деяких місцях нагадує створені природою гігантські кам'яні сходи.

По обидва боки від перевалу підносяться скелясті вершини: Мердвен-кая («скеля біля сходів» (тат.); 580 м над рівнем моря) — на заході та Балчик-кая («брудна, болотна скеля»; 856 м) — на сході. Відстань між Мердвен-каяси і Балчик-каей — близько 1 км. Вузька тіснина, якою прокладено спуск, починається біля самого підніжжя Мердвен-каї. Незважаючи на відносно невелику висоту над рівнем моря, нахил кам'яного жолоба становить близько 40°, і підніматися по ньому без допомоги рук неможливо, тому шлях йде не прямо, а зиґзаґами, місцями гранично вузькими. Після землетрусу 1927 року підйом на перевал став складнішим, раніше ухил був меншим. Стародавній шлях складається зі скелястих маршів завдовжки від 5 до 23 м, які дуже круто повертають на 90-160° щодо сусідніх. Від входу в ущелину до виходу з неї 23 повороти. Вони, звісно, подовжують шлях, але, що дуже важливо для возів, зменшують нахил до 10-15°. Дорога була цілком доступна пішоходам, підйом займає 20-25 хвилин.

Історія На деяких ділянках гірської стежки присутні залишки підпірних стін і крепід (укріплювальних виступів). Дорога, судячи з усього, існувала тут з незапам'ятних часів, вченими знайдено кремнієві мікроліти. У XII—XIII століттях на вершині Ісар-Кая на схід від перевалу існувало сторожове укріплення Мердвень-Ісар. У період, коли ці місця входили в Кефінський санджак Османської імперії, «обслуговуванням» перевалу займалися жителі села Узунджи — відомі ярлики хана Селім Ґерая III від 1765 року, за яким жителі Узунджи, Скєлє та Календо за право безоплатного користування лісом і пасовищами у володіннях султана, повинні були підтримувати в порядку Шайтан-Мердвен. До будівництва шосе Севастополь-Ялта в 1848 Шайтан-Мердвен з найдавніших часів служив шляхом на південний берег жителям Байдарської долини.

Вперше дорога описана у праці Петра Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави» 1794 року

У 1820 проїхавши через перевал, Іван Муравйов-Апостол залишив досить докладний його опис…це в точному сенсі сходи, кручені, майже по схилу прокладені в ущелині гори, що ведуть від підошви скелі до її вершини. Тісні, між величезних каменів оберти, в яких кінь повинен удвічі згинатися, щоб переступити з високої сходинки на іншу, роблять спуск по сходах цих не тільки небезпечним, а й неможливим, чому мандрівники і навіть татари сходять по ній пішки. Підйом же на неї хоча і важкий, але можливий… кінь мій… бадьоро і не зупиняючись на вершину Мердвеня…Шарлья Монтандон у «Путівнику мандрівника по Криму, прикрашений картами, планами, видами та віньєтами…» 1833 писав

У путівнику Марії Сосногорової 1871 згадується покажчик на шосе «праворуч — до Мердвена, наліво — до Мелаза»; піднімалися тоді на перевал верхи, а спускалися вниз тільки пішки. Олександр Безчинський у путівнику 1902 рекомендував шлях через Шайтан-Мердвен, замість обхідного проїзду, з південного берега в Байдарську долину любителям гірських пішохідних екскурсій.

Мандрівники та мемуаристи, які описали Шайтан-Мердвен На Чортових сходах побували багатьом відомі особистості, які відобразили це у своїх записках: Петер-Симон Паллас і Фредерік Дюбуа де Монпере, ветеран Російсько-французької війни 1812 року генерал Микола Раєвський, Олександр Пушкін, Олександр Грибоєдов та Василь Жуковський, письменник та інженер Миколай Гарін-Михайлівський, поетеса Леся Українка, поет Валерій Брюсов.

Вірш «Мердвен» Лесі Українки увійшов до циклу «Кримські спогади» та опублікований у збірці «На крилах пісень» у 1893 році:Бескиди сиві, червонії скелі, Дикі, непевні, нависли над нами. Се, кажуть люди, злих духів оселі Стали під хмари стінами. З гір аж до моря уступи сягають, Люди ж прозвали їх Чортові сходи; Ходять злі духи по них та збігають Гучні веснянії води. Люди ж не сміють зійти по тих сходах Геть на верхів'я, туманом повиті, - Духи поклали по всіх переходах Скелі, від кручі відбиті; Хто тільки йтиме по сходах, — задушать, Кинувши скелею в нього тяжкою, І подоланого стогін заглушать Духи луною гірською.

Примітки

Література