Північний банк () — російський комерційний банк, що діяв у 1901—1910 роках.
Історія
Статут Північного банку був затверджений у 1901 році та змінений того ж рокуСобрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. Санкт-Петербург.: 1901. Отдел второй. Второе полугодие. № 71, 20 липня 1901 р.Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. Санкт-Петербург.: 1901. Отдел второй. Второе полугодие. № 80, 10 серпня 1901 р.. Банк мав статус дочірньої установи французького банку Société Générale й розташовувався в Санкт-Петербурзі за адресою: Невський проспект, будинок 62. Цю будівлю банк придбав у Санкт-Петербурзько-Азовського комерційного банку, який на той час перебував у скрутному фінансовому становищіКириков Б. М., Кирикова Л. А., Петрова О. В. Невский проспект: Архитектурный путеводитель. — Москва: Центрполиграф, 2004. — С. 237—239..
Станом на 1910 рік основний капітал банку складав 25 мільйонів рублів. Географія присутності установи постійно розширювалась: у 1904 році банк мав 13 відділень у Російській імперії, у 1907 — 24 відділення, у 1910 — 48 відділеньВесь Петербург на 1910 год. Адресная и справочная книга г. С. Петербурга. Издание А. С. Суворина. С. 14 рекламного блока..
У результаті переговорів між Північним і , збори обох установ, які перебували під контролем французьких акціонерів, у березні 1910 року ухвалили рішення про злиття з метою створення нового банку — Російсько-Азійського банку. 14 червня 1910 року імператор Микола II затвердив Положення Ради міністрів «Про заснування акціонерного комерційного банку під найменуванням: „Російсько-Азійський банк“». Згідно з цим положенням, за основу статуту нового банку було прийнято статут Російсько-Китайського банку. Документ не містив формулювання про злиття банків, натомість вказувалося на приєднання Північного банку до Російсько-Китайського та перейменування останнього на Російсько-Азійський банк. У положенні також визначалися курси обміну акцій обох банків на нові акції новоствореного банку. У сучасній термінології така операція трактувалася б як злиття, а не приєднання. У юридичному сенсі, згідно з приміткою 1 до § 1 частини III згаданого акту, Північний банк припинив своє існування 9 жовтня 1910 року, в день оприлюднення цього акту в .
Основні операції
Банк здійснював широкий спектр фінансових операцій, серед яких:
приймання вкладів на визначений термін і до запитання; відкриття поточних рахунків; відкриття спеціальних рахунків «під документи»; біржові операції; облік і виплата російських та іноземних купонів; облік і виплата комерційних документів; виплата за акредитивами; надання позик під заставу відсоткових паперів; приймання на зберігання відсоткових паперів; страхування виграшних білетів; видача переказів, чеків, циркулярних і простих акредитивів; обмін іноземної валюти; надання сейфів в оренду.
Керівництво Сергій Аркадійович Андреєвський — голова ради; Барон Елі д'Оассель — голова правління; Моріс Емільович Верстрат — директор і керівний директор, член правління Російсько-Китайського банку, представник Паризько-Нідерландського банку; Павло Федорович Лаж'є — віцедиректор з управління відділеннямиВесь Петербург на 1907 год. Адресная и справочная книга г. С. Петербурга. Издание А. С. Суворина. С. 1178..
Примітки