Сергій Ігорович Хаванських ( , м. Мелітополь, Запорізька область — , селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець, старший солдат Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня (відповідно, 2024 р., посмертно і 2022 р.).

Життєпис Сергій народився 11 вересня 1984 року у місті Мелітополі Запорізької області. Отримав юридичну освіту.

З осені 2017 року до січня 2021-го Сергій Хаванський проходив військову службу за контрактом в ОЗСП «Азов» НГУ. Він був спеціалістом із радіотехнічних засобів розвідки, проєктував безпілотні літальні апарати, тому, за словами дружини, командування намагалося втримати Сергія у військових лавах, не бажаючи втрачати талановитого інженера і конструктора, проте він був категорічним у своєму бажанні пожити цивільним життям.

Протягом цього «цивільного» року він заснував власну справу, став приватним підприємцем. Займався 3D-моделюванням і 3D-друком: у спеціальній інженерній програмі моделював, а потім на 3D-принтері друкував в оригінальних розмірах різні пістолети, автомати, бластери з різних комп’ютерних ігор і реалізовував ці «сувенири» на міжнародних платформах Etsy та Ebay. Здебільшого його вироби мали попит серед американців. 11 червня 2021 року після тривалого спільного життя він одружився.

Водночас Сергій пильно стежив за обстановкою, і десь у січні 2022-го домовився із своїм колишнім командиром, що у разі повномасштабного російського нападу його викличуть до підрозділу. Тому вранці 24 лютого, коли його рідний Мелітополь зазнав ракетних ударів, він знав що робити, і, прийнявши очікуваний телефонний дзвінок, завантажив речі у старий, проте ще міцний позашляховик і вже о дев’ятій разом із побратимом виїхав до Маріуполя. Ввечері того ж дня він написав дружині, що вже отримав зброю і незабаром вирушить на позиції…

Пройшов запеклі вуличні бої у Приморському районі Маріуполя, потім – обороняв металургійний комбінат «Азовсталь», за що пізніше, 28 липня 2022 року, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Дізнавшись про запланований вихід у полон, Сергій був у піднесеному настрої і написав дружині, що незабаром вони побачаться.

20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Сергій вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю.

У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці.

Після двох позитивних результатів за тестами ДНК у травні та червні 2023 року мати та дружина Сергія вирішили провести міжнародну експертизу ДНК у Гаазі, що зайняло тривалий час. Зрештою, 1 червня 2004 року у крематорії на столичному Байковому кладовищі було проведено прощальну церемонію, після якої останки старшого солдата Хаванського було кремовано.

За словами дружини Аріни, ще 2019-го, після того, як під час боїв на Світлодарській дузі Сергій випадково уникнув загибелі, він попросив у разі його смерті не влаштовувати відспівування та поховання, «тіло кремувати, а прах висипати в землю і посадити дерево». Отже, офіційного місця поховання у Сергія Хаванського немає.

Нагороди орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 липня 2022 р.)  – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; орден «За мужність» ІІ ступеня (16 жовтня 2024 р., посмертно)  – за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Джерела ХАВАНСЬКИХ Сергій Ігорович // Книга пам’яті загиблих у полоні / Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Курцановська Ганна Сергій Хаванських загинув в Оленівці. “Ковбоя” змогли поховати тільки через 2 роки після теракту // Свої — 2024. — 5 червня. Майже через два роки: у столиці попрощаються з убитим у Оленівці мелітопольським воїном (фото) // РІА ПІВДЕНЬ — 2024. — 28 травня. Ткачук Марина “Це була цинічна масова страта”. Рік після теракту в Оленівці: родичі полонених об’єдналися, щоб боротися за правду і своїх героїв // Новинарня — 2023. — 16 липня. «У Вадима частично отсутствуют передние зубы». Как содержат пленных с «Азовстали» и грозит ли им смертная казнь — спросили их близких // Зеркало — 2022. — 24 червня.

Примітки

Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»