Гео́ргіївська це́рква (також Свято-Георгіївська церква, церква Святого Юрія) — дерев'яна церква Православної церкви України в селі Кутрів Луцького району Волинської області. Збудована 1761 року на честь 100-річчя битви під Берестечком.

Храм є яскравим зразком волинської архаїчної школи дерев'яної архітектури. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 030093. Розташована на південній околиці села, на високому пагорбі над річкою Стир.

Історія

Заснування та будівництво Храм зведено 1761 року місцевими селянами. Вважається, що його будівництво було приурочене до 100-річчя Берестецької битви 1651 року, поле якої розташоване неподалік. Дата будівництва підтверджується різьбленим написом на верхньому брусі дверної коробки: «Заложися храм сей року Бжія ЬшоЬ мця маіа дня Г» (тобто, «Засновано храм цей року Божого 1761 місяця травня дня 3»). Церкву, ймовірно, збудували на місці попереднього сільського храму.

У XIX столітті під впливом політики Російської імперії щодо уніфікації церковної архітектури храм зазнав певних змін: стіни обшили дошками, із заходу прибудували притвір, а на гребенях дахів з'явилися невеликі главки на тонких шиях.

Радянський період За радянських часів храм пережив загрозу закриття. У 1962 році Волинський обком КПУ рекомендував зняти церкву з державного обліку як недіючу, що потребує ремонту, однак це клопотання не було задоволено, і пам'ятка зберегла свій охоронний статус. Богослужіння в церкві були припинені, а значну частину іконостасу та іншого оздоблення вивезли на збереження до Луцька. У 1970-х роках служби в храмі відновили, а іконостас повернули на місце.

Загроза руйнування та порятунок На початку 2000-х років виникла серйозна загроза руйнування церкви. Річка Стир, що протікає біля підніжжя пагорба, почала інтенсивно підмивати берег. У 2011 році відстань від храму до урвища становила лише кілька метрів.

Перенести церкву на інше місце виявилося неможливим через наявність під нею давніх поховань. Після численних звернень громади та розголосу в ЗМІ, у 2012 році було проведено масштабні берегоукріплювальні роботи. Змінили русло річки та укріпили схил, що дозволило зберегти пам'ятку від руйнування.

Сучасність У листопаді 2021 року в храмі було відреставровано покриття купола, яке перебувало в аварійному стані.

19 січня 2019 року релігійна громада села проголосувала за перехід з УПЦ (МП) до Православної церкви України. Перехід відбувся мирно, хоча попередній настоятель відмовився приєднатися до громади. З 10 лютого 2019 року настоятелем храму є священник Володимир Курчин. У грудні 2019 року зміну юрисдикції було офіційно зареєстровано Волинською ОДА.

Архітектура

Церква Георгіївська церква є тризрубною, дерев'яною, збудованою в архаїчному стилі, притаманному для Волинської школи дерев'яної архітектури. Вона зберігає характерні риси цього типу храмів: тридільна структура з рівновисокими зрубами, масивна, низько посаджена глава на восьмигранному барабані, що домінує в силуеті, та широке піддашшя на випусках вінців (кронштейнах). Церква пофарбована в небесно-блакитний колір. Вівтар храму орієнтований на південний схід. Разом із церквами в селах Вільхівка (1782) та Ржищів (1779) вона становить групу храмів, збудованих за схожими проєктами.

Дзвіниця Первісна дерев'яна триярусна дзвіниця була збудована одночасно з церквою у 1761 році. Під час Другої світової війни її було пошкоджено, коли радянські війська вибивали з неї німецького снайпера. Через аварійний стан та близькість до урвища, яке підмивала ріка, дзвіницю розібрали в 1970-х роках. Нова триярусна дерев'яна дзвіниця, що стоїть окремо, була зведена в середині 1990-х років.

Інтер'єр та реліквії Внутрішнє оздоблення храму збереглося і є поєднанням елементів різних епох. Іконостас зазнав кількох реконструкцій. З автентичного обладнання XVIII століття збереглися різьблені елементи в стилі рококо, зокрема обрамлення арки над царськими вратами. Самі царські врата та деякі ікони були написані на межі XIX—XX століть і мають риси стилю модерн.

Особливу цінність становить храмова ікона «Святий Георгій Переможець» середини XVIII століття. Це унікальний твір волинського іконопису, що поєднує канонічні традиції з рисами світського портретного живопису доби бароко. Нині ця ікона зберігається в Музеї Волинської ікони в Луцьку.

Серед інших цінних артефактів у храмі є ікона «Архистратиг Михаїл» (остання чверть XVIII ст.), процесійний хрест XIX ст. та гаптована Плащаниця XVIII століття.

У січні 2020 року до церкви привозили для поклоніння частинку мощей великомучениці Варвари.

Статус Постановою Ради міністрів УРСР № 970 від 24 серпня 1963 року церкву та дзвіницю включено до списку пам'яток архітектури. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2024 року № 1014 об'єкт внесено до Державний реєстр нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером 030093.

Галерея

Див. також Пам'ятки архітектури національного значення Волинської області Музей Волинської ікони Битва під Берестечком Кутрів

Примітки

Джерела Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 595. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. — К. : Будівельник, 1983. — Т. 2. — С. 66. Kutrów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa: Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 204.