Вологі ліси Південно-Західної Амазонії (ідентифікатор WWF: NT0166) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на південному заході Амазонії.
Географія Екорегіон вологих лісів Південно-Західної Амазонії простягається на 1500 км з північного заходу на південний схід через східні та південно-східні райони Перу, штати Акрі і Амазонас на заході Бразилії та північні і північно-західні райони Болівії. З північного заходу регіон обмежений річкою Укаялі, з південного заходу — Перуанськими та Болівійськими Андами, з півночі — Амазонкою, а з південного сходу — річкою Мадейра.
Територія екорегіону знаходиться в межах басейну Амазонки, найбільшого річкового басейну на Землі. Серед річок, що протікають територією регіону, слід відзначити Жаварі, Журуа, , Пурус, , Мадре-де-Дьйос та Бені. Рельєф екорегіону представлений рівнинами, висота яких коливається від 300 м над рівнем моря на заході, біля підніжжя Анд, до 100 м над рівнем моря на сході. Через центральну частину регіону, уздовж перуансько-колумбійського кордону, простягаються невисокі гори . На узвишшях переважають давні, малородючі латеритні ґрунти, а на низовинах — багаті на поживні речовини алювіальні ґрунти. Найродючіші ґрунти поширені у заплавах річок, куди кожна повінь приносить нові родючі відклади. У деяких районах зустрічаються дуже бідні на поживні речовини білопіщані ґрунти.
На сході вологі ліси Південно-Західної Амазонії переходять у вологі ліси Журуа та Пурусу, на південному сході — у вологі ліси Пурусу і Мадейри та у вологі ліси Мадейри і Тапажосу, а на півдні — у савану Бені. В горах на південному заході вологі низинні ліси екорегіону переходять у та болівійську юнгу. У заболочених долинах Укаялі та Амазонки поширені варзейські ліси Ікітосу, які відділяють вологі ліси Південно-Західної Амазонії від вологих лісів Укаялі, поширених на заході, від вологих лісів Напо, поширених на північному заході, та від вологих лісів Солімойнсу та Жапури, поширених на півночі. У заболочених долинах річок, що протікають через територію регіону, також поширені варзейські ліси, які є частиною екорегіонів варзейських лісів Ікітосу та варзейських лісів Пурусу.
Клімат На півночі екорегіону переважає екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні — мусонний клімат (Am за класифікацією Кеппена). Температура протягом року коливається від 22 °C до 27 °C, а середньорічна кількість опадів в межах екорегіону коливається від 1500 до 2100 мм.
Флора Рослинний покрив екорегіону представлений вологими вічнозеленими тропічними дощовими лісами. У районах, які не затоплюються водою, поширені ліси терра-фірме, а у заплавах річок — сезонно затоплювані варзейські ліси та постійно . У районах, де поширені неродючі білопіщані грунти, поширені відкриті низькорослі ліси кампінарани, які характеризуються низьким флористичним різноманіттям, однак високим рівнем ендемізму.
На перший погляд, може здаватися, що великі території екорегіону вкриті однорідними тропічними лісами терра-фірме. Лісовий намет в них розташований на висоті 30-40 м над землею, а поодинокі емерджентні дерева, що підіймаються над ним, виростають до 50 м заввишки. Однак, хоча структура лісів екорегіону доволі однорідна, їх видовий склад дуже різноманітний і мінливий. На одному гектарі лісу може рости до 300 видів дерев, причому лише 44 % видів дерев, поширених у більш вологій північній частині екорегіону, також зустрічаються в зоні більш посушливого мусонного клімату на півдні. Винятками з цього видового різноманіття є насадження, у яких домінує лише один або кілька видів рослин. Величезні території регіону (понад 180 000 км²), переважно в бразильському Штаті Акрі та в прилеглих районах Перу і Болівії, вкривають бамбукові зарості, у яких домінують висококонкурентні деревоподібні бамбуки, зокрема (Guadua weberbaueri) та (Guadua sarcocarpa). У заболочених лісах зустрічаються монодомінантні насадження (Mauritia flexuosa) або (Oenocarpus bataua).
У лісах, поширених на півночі Болівії, лісовий намет розташований на висоті 35 м над землею, а деякі найвищі дерева, такі як бавовняне дерево (Ceiba pentandra), (Poulsenia armata), (Calycophyllum spruceanum), гондураське червоне дерево (Swietenia macrophylla) та пахучий диптерикс або бразильський тик (Dipteryx odorata), виростають до 40 м заввишки. Серед інших дерев, поширених в цій місцевості, слід відзначити (Calycophyllum megistocaulum), (Terminalia amazonica), (Combretum laxum), динамітне дерево (Hura crepitans), (Mezilaurus itauba), (Didymopanax morototoni), (Jacaranda copaia), (Aspidosperma megalocarpon), (Vochysia vismiifolia) та (Hirtella lightioides). Серед поширених в регіоні пальм слід відзначити (Iriartea deltoidea), (Oenocarpus mapora), (Chelyocarpus chuco), (Phytelephas macrocarpa), пальму патава (Oenocarpus bataua) та різні види (Astrocaryum spp.).
Дерева, поширені в лісах регіону, часто мають характерні дошкоподібні корені, а їх стовбури оповиті ліанами, яких тут налічується близько 43 видів. Багато видів, зокрема бразильський горіх (Bertholletia excelsa), досягають тут південної межі поширені. Деякі види, поширені в екорегіоні, такі як бразильська гевея (Hevea brasiliensis), гондураське червоне дерево (Swietenia macrophylla), перуанське бальзамове дерево (Myroxylon balsamum), (Amburana acreana), великоплода слонова пальма (Phytelephas macrocarpa) та (Strychnos asperula), мають важливе господарське значення.
Різноманіття середовищ існування, спричинене мінливістю рельєфу, клімату та ґрунтів, є причиною надзвичайно високого біорізноманіття екорегіону. Тут спостерігається найбільше різноманіття пальм у всій Амазонії. Одним з ендемічних видів пальм, поширених в регіоні, є рідкісна (Itaya amicorum), поширена в басейні Жаварі. Серед інших ендеміків слід відзначити (Jacqueshuberia loretensis), (Ambelania occidentalis), (Spathelia terminalioides) та (Hirtella revillae). Ці види зустрічаються у районах на півночі екорегіону, де переважають малородючі білопіщані ґрунти.
Фауна Фауна екорегіону характеризується найвищим різноманіттям серед усіх екорегіонів Амазонії. Вона включає 257 видів ссавців та 782 види птахів. Серед великих ссавців, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), (Ateles chamek), гігантську видру (Pteronura brasiliensis), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), великого мурахоїда (Myrmecophaga tridactyla), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus), (Choloepus hoffmanni) та (Choloepus didactylus), а також пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), найбільших хижаків Амазонії. У річках регіону зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis).
Серед менших ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити звичайну шерстисту мавпу (Lagothrix lagothricha), (Pithecia irrorata), (Aotus nigriceps), західноамазонську нічну мавпу (Aotus nancymaae), (Sapajus apella), (Cebus unicolor), (Leontocebus fuscicollis), (Leontocebus weddelli), мармозетку Гельді (Callimico goeldii), (Cebuella niveiventris), (Saimiri boliviensis), (Saimiri cassiquiarensis), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi), чагарникового пса (Speothos venaticus), коротковухого пса (Atelocynus microtis), тайру (Eira barbara), кінкажу (Potos flavus), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), амазонську ласицю (Neogale africana), пакарану (Dinomys branickii), низинну паку (Cuniculus paca), чорного агуті (Dasyprocta fuliginosa), (Dasyprocta variegata), болівійську вивірку (Sciurus ignitus), південноамазонську вивірку (Sciurus spadiceus), амазонську карликову вивірку (Microsciurus flaviventer), південного опосума (Didelphis marsupialis), (Caluromys lanatus), (Metachirus nudicaudatus), південного голохвостого броненосця (Cabassous unicinctus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla).
Ендеміками екорегіону є (Alouatta juara), (Cacajao ucayalii), канамарські уакарі (Cacajao amuna), (Cacajao novaesi), імператорські тамарини (Saguinus imperator), (Leontocebus nigrifrons), щетинці Куліни (Proechimys kulinae), (Daptomys peruviensis) та великовухи Матсеса (Micronycteris matses), а майже ендемічними його представниками — (Alouatta puruensis), (Alouatta sara), (Cacajao calvus), (Pithecia inusta), (Pithecia monachus), сакі Райлендса (Pithecia rylandsi), (Pithecia vanzolinii), (Plecturocebus cupreus), (Cheracebus regulus), (Plecturocebus aureipalatii), (Plecturocebus dubius), (Plecturocebus toppini), вусаті тамарини (Saguinus mystax), (Cebus cuscinus), лазаючі миші Гарднера (Rhipidomys gardneri), крихітні колючі миші (Neacomys minutus), щетинясті миші Мюссера (Neacomys musseri), болівійські бамбукові щури (Dactylomys boliviensis) та (Philander mcilhennyi).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити амазонійського татаупу (Crypturellus variegatus), цятковану чачалаку (Ortalis guttata), гребенедзьобого міту (Mitu tuberosum), коста-риканського голуба (Patagioenas subvinacea), довгодзьобого ерміта (Phaethornis malaris), сірогрудого колібрі-шаблекрила (Campylopterus largipennis), буроголового колібрі-лісовичка (Thalurania furcata), синьоголового колібрі-якобіна (Florisuga mellivora), велику гарпію (Harpia harpyja), білобрового канюка (Leucopternis kuhli), амазонійську рарію (Micrastur buckleyi), амазонійську сплюшку (Megascops watsonii), амазонійського трогона (Trogon ramonianus), червонодзьобого тукана (Ramphastos tucanus), каштановошийого аракарі (Pteroglossus castanotis), кучерявого аракарі (Pteroglossus beauharnaesii), золотолобого добаша (Picumnus aurifrons), (Celeus torquatus), синьолобу якамару (Galbula cyanescens), синьо-жовтого ару (Ara ararauna), червоного ару (Ara macao), червоно-зеленого ару (Ara chloropterus), жовтощокого ару (Orthopsittaca manilatus), тринідадського амазона (Amazona ochrocephala), синьоголового папугу-червоногуза (Pionus menstruus), амазонійського покривника (Myrmelastes hyperythrus), бурохвостого покривника (Sciaphylax hemimelaena), перуанського кадука (Epinecrophylla haematonota), сизу мурав'янку (Oneillornis salvini), гаянську пигу (Lipaugus vociferans), жовточеревого манакіна-вертуна (Neopelma sulphureiventer), інамбарійського дереволаза (Lepidocolaptes fatimalimae), перуанського анабата (Syndactyla ucayalae), лісового тиранця (Myiopagis gaimardii), оливкового ірличка (Piprites chloris), сіру планідеру (Rhytipterna simplex), амазонійського дрозда (Turdus hauxwelli), бамбукову комароловку (Ramphocaenus sticturus), дроздового різжака (Campylorhynchus turdinus), амазонійського поплітника (Cantorchilus leucotis), жовтохвостого касика (Cacicus cela), еквадорську коноту (Cacicus oseryi), золотолобу гутураму (Euphonia xanthogaster), великого саї (Chlorophanes spiza), пурпурову танагру-медоїда (Cyanerpes caeruleus), вохристочереву танагру-жалібницю (Loriotus rufiventer), білокрилу танагру-сикіта (Lanio versicolor), пурпурову тапірангу (Ramphocelus carbo) та блакитного цукриста (Dacnis cayana).