Ігор Анатолійович Холодняк (, Кременчук, Полтавська область — , Оленівка, Донецька область) — український військовослужбовець (раніше — працівник міліції), штаб-сержант окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок масового вбивства полонених в Оленівці в ніч проти 29 липня 2022 року. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023 рік, посмертно).
Життєпис Ігор Холодняк народився 8 грудня 1975 року у місті Кременчук Полтавської області. Закінчив Кременчуцьке середнє професійно-технічне училище № 16, здобувши спеціальність «Машиніст кранів».
Протягом двох років проходив строкову військову службу на корветі «Луцьк» Військово-морських сил Збройних Сил України.
Після звільнення у запас влаштувався на роботу в міський відділ внутрішніх справ, де працював майже 20 років, на посадах від міліціонера патрульно-постової служби до помічника чергового МВВС.
2014 року, після анексії Криму Росією та окупації частини територій Донеччини і Луганщини, Ігор Холодняк намагався потрапити до війська, але йому відмовляли через стан здоров'я. Наприкінці 2015 року прийнятий на військову службу за контратом до ОЗСП «Азов», у 40-річному віці пройшовши складний «Курс молодого бійця» нарівні з молоддю. Брав участь в АТО/ООС.
В інтерв'ю пресслужбі «Азову» Ігор Холодняк розповідав, що за сезон проводить до тисячі замін та ремонтів коліс на автомобілях. У його обов'язки входило швидке та якісне «перевзування» автівок, балансування, забезпечення плавного ходу та правильного тиску у шинах. Крім того, він запам'ятався товаришам по службі тим, що турбувався про безпритульних котів та собак, які прибивалися на базу в Урзуфі. У вільний час захоплювався виготовленням за допомогою зварюванням невеличких металевих скульптур.
На початку повномасштабної російської агресії Ігор Холодняк обіймав посаду командира відділення слюсарно-механічних робіт і поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти. Як і інші воїни цього підрозділу, виконував свої обов'язки, «ремонтуючи, поки було що ремонтувати», а в міру знищення «азовської» техніки починав воювати як піхотинець. На «Азовсталі» у нього було багато шиномонтажної роботи, але він пішов на бойові позиції, де дістав тяжку контузію, після якої не міг розмовляти і лише за два тижні написав рідним, що хворів, проте без подробиць.
Після вуличних боїв за Маріуполь і героїчної оборони території металургійного комбінату «Азовсталь» 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Ігор вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині — Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в'язницю. Востаннє він надіслав повідомлення дружині 26 липня, привітавши її з 25-річчям подружнього життя (декому з українських воїнів вдалося пронести у неволю телефони).
У ніч на 29 липня 2022 року загинув внаслідок масового вбивства військовополонених.
Після репатріації тіл загиблих і очікування на результати експертизи ДНК 22 червня 2023 року тіло штаб-сержанта Холодняка було кремовано у Києві, а 26 червня його прах було поховано з військовими почестями на Алеї Слави Свіштовського цвинтаря в Кременчуці.
Родина У Ігоря Холодняка залишилися дружина і син.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (3 листопада 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові.
Джерела ХОЛОДНЯК Ігор Анатолійович // Книга пам'яті загиблих у полоні / Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Курцановська Ганна Ігор Холодняк перед полоном сказав, що ворог не залишить «азовців» живими. «Батя» загинув в Оленівці // Свої — 2024. — 21 травня.
Примітки
Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»