Джеремі ГріффітВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ У ТЕОРІЇ ЕВОЛЮЦІОНІЗМУ: СУПЕРЕЧЛИВІ МОМЕНТИ ТА КРИТИЧНІ СТРІЛИ.pdf (; нар. 1945) — австралійський біолог і письменник. Він вперше привернув увагу громадськості завдяки своїм спробам знайти великого тасманського хижака талацина. Пізніше він став відомим своїми працями про людське існування та теоріями про людський прогрес, які прагнуть дати біологічне, раціональне пояснення людської поведінки. Він заснував Рух за перетворення світу () у 1983 році.

Раннє життя та кар'єра Гріффіт виріс на вівчарській фермі в центральному Новому Південному Уельсі. Він здобув освіту в школі Tudor House у Новому Південному Уельсі та в гімназії Geelong у Вікторії, а також отримав атестат про закінчення школи Нового Південного Уельсу з відзнакою з біології. Згодом він розпочав навчання в Університеті Нової Англії у північному Новому Південному Уельсі. Зрештою, Гріффіт закінчив бакалаврат із зоології в Університеті Сіднея в 1971 році:.

Пошуки тасманського тигра Він вперше став відомим завдяки своїм пошукам тасманських тигрів, або тилацинів, що ймовірно вижили в природі, але вважались вимерлими (остання відома особина померла в неволі в 1936 році). Пошуки проводилися від 1967 до 1973 року і вважаються найінтенсивнішими пошуками тварин на той час, вони включали вичерпні дослідження вздовж західного узбережжя Тасманії, встановлення автоматичних камер спостереження, оперативний розгляд повідомлень людей, що нібито бачили тигрів, а в 1972 році створення експедиційної групи пошуку тилацинів разом з Бобом Брауном. Пошуки завершилася тим, що не було знайдено жодних реальних доказів існування тварини, незважаючи на численні заяви потенційних свідків Пошуки Гріффіта стали темою епізоду програми «Велика країна» на каналі ABC TV; а його звіт про пошуки був опублікований у журналі «Природна історія».

Тилацин був оголошений вимерлим видом Міжнародною спілкою охорони природи у 1982 році та урядом Тасманії у 1986 році.

Про людську природу, стан людства та прогрес Гріффіт почав писати про людське існування у 1975 році. Його книги прагнуть дати біологічне та раціональне пояснення людській поведінці та містять посилання на філософські і релігійні джерела.

Він опублікував свою першу книгу на цю тему в 1988 році «Воля: Кінець людського стану» та дав інтерв'ю Керолайн Джонс у її програмі на Національному радіо «Пошуки сенсу». «Вид у запереченні» (2003) став бестселером в Австралії та Новій Зеландії. Звільнення: Кінець людського стану (2016) була названа остаточною презентацією ідей його трактату.

Гріффіт пропонує широкий синтез, отриманий методом індукції. На підтвердження своєї теорії він цитує широкий спектр джерел, зокрема багатьох мислителів, яких він вважає «безвідносними» або «сучасними пророками», зокрема Джеймса Дарлінга, Чарльза Дарвіна, Зигмунда Фройда, Карла Юнга, Томаса Гекслі, Стівена Гокінга та Лоренса ван дер Поста.

Гріффіт пояснює людську природу (те, що він називає людським станом), припускаючи, що з появою свідомості у наших людиноподібних предків експерименти інтелекту з самокеруванням критично сприймалися іншою частиною нашого єства — попередньо закладеними інстинктами, через що люди неминуче ставали дедалі «злішими, егоцентричнішими та більш відчуженими». Стаття Гріффіта, опублікована в The Irish Times, підсумувала тезу, викладену в книзі «Звільнення: кінець людського стану» (2016), як «Адам і Єва без почуття провини: пояснення нашої боротьби між інстинктом та інтелектом». Kirkus Reviews писав: «Гріффіт пропонує трактат про справжню природу людства та про подолання переживань щодо світу».

За словами психолога Рональда Конвея, Гріффіт стверджує, що ми перебуваємо у стані війни з самими собою, що призводить до того, що людство, як запропонував Платон у своїй алегорії про печеру, відчужується від свого первісного мирного стану невинності. Гріффіт каже, що ця внутрішня війна є причиною наявних реальних війн та загальної відсутності співпраці у світі. Гріффіт аналізує наукову літературу з еволюції людини; відкидає твердження про те, що предки людини були жорстокими та агресивними; і натомість вказує на викопні докази, такі як Ardipithecus ramidus, на підтвердження своєї тези про те, що стародавні люди були ніжним, люблячим та схильним до співпраці видом.

Його ідеї зазнали критики через уявні проблеми з емпіричною правдивістю його антропологічних праць, що підкреслює його опору на праці південноафриканського романіста сера Лоренса ван дер Поста та роботи антрополога Елізабет Маршалл Томас. Хоча читачі можуть погодитися з загальним напрямком тези Гріффіта, деякі можуть не погодитися з його оцінкою певних людей та подій, наприклад, з його «високою думкою» про шотландського психіатра Р. Д. Леїнга.

Рецензент книги Гріффіта 2003 року «Вид у запереченні» описав тезу книги як «людство заперечує втрату своєї невинності в корумпованому та зламаному світі» та вважав, що було б корисно включити обговорення праць Мартіна Бубера, Г. Річарда Нібура, Лоренса Кольберґа та Джеймса В. Фаулера, які також досліджують моральні етапи людського зростання.

Деякі рецензенти охарактеризували «Вид у запереченні» як складний або важкий для читання, проте «завдяки повторенню його концепцій читач нарешті розуміє сенс думок Гріффіта, і, як не дивно, коли це трапляється, виникають всілякі питання, що приємно». Рональд Конвей писав: «Вид у запереченні потребує повторного читання не тому, що він особливо складний, а тому, що він суперечить значною мірою покірному підходу «не розгойдуйте човна», особливо західного розуму».

Лауреат Темплтонської премії та біолог Чарльз Берч, новозеландський зоолог Джон Мортон, колишній президент Канадської психіатричної асоціації Гаррі Прозен та австралійський альпініст на Еверест Тім Макартні-Снейп. були давніми прихильниками ідей Гріффіта. Берч написав передмову до книги Гріффіта 2004 року «Вид у запереченні». Мортон високо оцінив кілька книг Гріффіта. У 2021 році Прозен написав: «Гріффіт пропонує широкий синтез, отриманий на основі індукції. Як сказав професор Скотт Черчилль, колишній завідувач кафедри психології Далласького університету, у своєму огляді «Звільнення» : «Перспектива Гріффіта постає перед нами не як проста думка однієї людини, а радше як індуктивний висновок, зроблений в результаті аналізу обсягів даних, які представляють те, що відкрили вчені».... Я не маю жодних сумнівів, що пояснення Гріффітом людського буття є святим ґраалем розуміння, якого ми шукали для психологічної реабілітації людської раси».

У статті 2020 року «Пояснення люті лівих», опублікованій у The Spectator Australia , Гріффіт стверджує, що ідеологія лівих небезпечна для прогресу людства. Він описує ліві погляди як регресивні та такі, що можуть призвести до вимирання:

В інтерв'ю Алану Джонсу та Ґрему Річардсону в їхній телевізійній програмі "mwATM" на Sky News Australia Гріффіт сказав, що «моя стаття в The Spectator минулого тижня була присвячена тому, як ми можемо обґрунтувати, зрозуміти небезпеку лівих, розум проти догми».

Нідерландський актор П'єр Бокма обговорював роботу Гріффіта над телевізійною програмою Zomergasten для VPRO у 2024 році, сказавши, що пояснення Гріффіта дозволило йому зрозуміти, чому люди зрештою добрі, незважаючи на те, що вони злі, винні, відчужені, егоїстичні, самовдоволені та жадібні до влади.

У 2025 році Макартні-Снейп писав, що Гріффіт відповів на те, що Джон Кеннет Ґелбрейт назвав «пошуком справді вищого морального виправдання егоїзму».

Рух світового перетворення Рух світового перетворення (World Transformation Movement) Гріффіт заснував у 1983 році як "Центр дорослого життя людства", — організацію, що займається розвитком та просуванням розуміння людського буття. Організація зареєстрована в 1990 році. Сам Гріффіт та його колега, альпініст Тім Макартні-Снейп, були серед директорів-засновників; рух зареєстрований як благодійна організацією в Новому Південному Уельсі в 1990 році. У 2009 році його назва була змінена на Рух світового перетворення.

Висвітлення у ЗМІ та судові процеси У 1995 році Гріффіт, Макартні-Снейп та Фонд дорослого життя людства (тодішня назва Руху за перетворення світу) стали предметом програми «Чотири кути» Австралійської телерадіомовної корпорації (ABC) та статті в газеті «Сідней Морнінг Геральд» (SMH) в якій стверджувалося, що Макартні-Снейп виступав в школах для просування фонду, і що Гріффіт «публікує роботи настільки низького рівня, що вони взагалі не мають підтримки з боку наукової спільноти». У позовах про наклеп проти ABC та SMH звинувачення були визнані неправдивими, а статті — наклепницькими.

У 1998 році, після скарги Гріффіта та Макартні-Снейпа, Австралійське управління телерадіомовлення засудило ABC за незбалансоване та неточне висвітлення подій і порушення кодексу поведінки ABC, а газета «The Bulletin» назвала програму «Чотири кути» «сокирною роботою» (інший термін для позначення «дешевої сенсації»).

Гріффіт, Макартні-Снейп та Рух світової трансформації подали позов проти ABC та Sydney Morning Herald до Верховного суду Нового Південного Уельсу, і обидва видання були визнані наклепницькими. У 2008 році ABC було зобов'язано виплатити Макартні-Снейпу майже 500 000 доларів США як відшкодування збитків, а з урахуванням судових витрат очікувалася сума виплати, що перевищить 1 мільйон доларів. Хоча присяжні визнали, що сказане ABC про Гріффіта є наклепницьким, суддя закрив справу після розгляду аргументів на захист правдивості, кваліфікованого імунітету та коментарів. Гріффіт оскаржив це рішення в Апеляційному суді Нового Південного Уельсу, який відхилив апеляцію на підставі того, що кваліфікований імунітет та коментар були задоволені, але встановив, що звинувачення у наклепі щодо Гріффіта було необґрунтованим. Судова справа проти Sydney Morning Herald завершилась у 2009 році, коли газета опублікувала вибачення перед World Transformation Movement за шкоду, завдану публікацією.

Вибрані твори

Книги

Монографії

Коментарі

Примітки