Герої Жванецької громади Населений пункт Прізвище, ім'я,по батькові Відзнаки с. Вітківці Боднаренко Руслан Олександрович Васильчук Сергій Степанович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Іванюк Сергій Васильович с. Гаврилівці Боршуляк Олександр Володимирович орден «Золота Зірка» (посмертно) Васільцов Віталій Валерійович орден «Золота Зірка» (посмертно) Самарджієв Олександр Варламович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) с. Гринчук Слободя́н Едуард Геннадійович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Хміль Олег Володимирович с. Кізя-Кудринецька Коровін Віталій Павлович с. Кудринці Тимків Іван Михайлович с. Ластівці Розум’як Вадим Андрійович Семенюк Олександр Григорович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Федонюк Володимир Володимирович с. Малинівці Войт Олександр Олександрович с. Жванець Бесединський Володимир Миколайович Васильчук Сергій Степанович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Карпяк Василь Петрович Кириченко Олександр Сергійович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Павлуцький Сергій Валерійович с. Завалля Балан Олександр Петрович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Васильчук Сергій Степанович «За мужність» ІІ ст. «За мужність» ІІІ ст. Нагрудний знак «За військову доблесть» Медаль «За поранення» с. Руда Гусаков Юрій Геннадійович Квасний Захар Андрійович «За мужність» ІІІ ст. (посмертно) Коваль Олександр Іванович Маслянко (Сковородніков) Леонід Олександрович Тіщенко Сергій Олександрович с. Цвіклівці Перші Корнєєв Анатолій Петрович орден «Золота Зірка» (посмертно) Латюк Артем Володимирович «За мужність» ІІІ ст. Відзнака «За взірцевість у військовій службі» Медаль «Учасник військового параду» Шушков Олександр Валерійович
Балан Олександр Петрович
Балан Олександр Петрович (20 червня 2000, с. Завалля Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 11 грудня 2023, Донецька область) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Народився 20 червня 2000 року в селі Завалля Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, де здобув середню освіту. Після закінчення школи вступив у ПТУ №14 у місті Кам’янець-Подільський, де отримав професію електрика. Проходив строкову службу у Збройних силах України.
З початком повномасштабної війни пішов захищати рідний край. Служив за контрактом у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, був командиром відділення.
Нагороджений «Почесною грамотою Кабінету Міністрів України» та представлений командуванням військової частини, де проходив службу, до нагородження орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Загинув 11 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку Донецької області.
Бесединський Володимир Миколайович
Бесединський Володимир Миколайович (29 червня 1972, с. Жванець Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 7 червня 2023, с. Вищетарасівка Запорізької області) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Народився 29 червня 1972 року в селі Жванець Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення проходив строкову службу в армії.
Старший солдат, стрілець-санітар Збройних сил України.
Загинув 7 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку поблизу села Вищетарасівка Запорізької області.
Був одружений, мав сина та доньку.
Похований у селі Жванець Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Боднаренко Руслан Олександрович
Боднаренко Руслан Олександрович (7 лютого 1983, с. Вітківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 21 грудня 2022, с. Опитне Донецької області) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Народився 7 лютого 1983 року в селі Вітківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, де закінчив початкову школу. Середню освіту здобув у селі Вигода Тернопільської області. Після школи проходив строкову службу в армії, після повернення працював будівельником.
Був одружений з Боднаренко Ольгою Володимирівною. Разом виховували сина Артема. Родина проживала у місті Кам’янець-Подільський. У рідному селі залишилася мати.
Загинув 21 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Опитне на Бахмутському напрямку Донецької області.
Боршуляк Олександр Володимирович
Боршуляк Олександр Володимирович (26 листопада 1999, с. Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 4 липня 2023, поблизу с. Іванівське Бахмутського району Донецької області) — український військовослужбовець, лейтенант, командир інженерно-саперного взводу в/ч А3479, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
Народився 26 листопада 1999 року в селі Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався у Гавриловецькій ЗОШ ім. Васільцова Віталія Валерійовича (Героя «Небесної сотні»), у військовому ліцеї м. Кам’янець-Подільський та в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, де здобув освіту за спеціальністю «Історія і право».
Лейтенант, командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти в/ч А3479.
Загинув 4 липня 2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, внаслідок вибуху та осколкових поранень.
Похований у селі Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Указом Президента України йому присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Був неодружений. Батько — Боршуляк Володимир Володимирович (нар. 1974), мати — Боршуляк Галина Василівна (нар. 1979).
Васильчук Сергій Степанович
Васильчук Сергій Степанович (31 травня 1968, с. Завалля Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 12 січня 2023, с. Діброва Луганської області) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів (посмертно).
Народився 31 травня 1968 року в селі Завалля Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, де закінчив середню школу. Після її завершення проходив строкову службу в армії. Працював у колгоспі.
У 1989 році вступив до Київського геолого-розвідувального технікуму. Після здобуття освіти залишився жити й працювати у місті Києві.
З 2014 року брав участь у бойових діях у складі Збройних сил України.
Нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів, відомчою медаллю «За мужність при виконанні бойових спецзавдань», а також медаллю «За поранення» (важке).
Помер 12 січня 2023 року від смертельного поранення, отриманого 15 листопада 2022 року під час боїв поблизу села Діброва Луганської області.
Був одружений із Васильчук Лідією Михайлівною, виховував двох доньок — Анастасію та Юлію.
Васільцов Віталій Валерійович
Васільцов Віталій Валерійович (16 листопада 1977, с. Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 18 лютого 2014, м. Київ) — український агроном, громадський активіст, учасник Революції Гідності, Герой України (посмертно).
Народився 16 листопада 1977 року в селі Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
У 1993 році закінчив Гавриловецьку ЗОШ І–ІІ ступенів, а в 1995 році — Жванецьку ЗОШ І–ІІІ ступенів. У 1995–1997 роках проходив строкову службу у Збройних силах України.
У 1997 році вступив до Уманського університету садівництва (нині — Уманський національний університет садівництва) за спеціальністю «агроном-садівник». Закінчив навчання у 2002 році.
Працював у приватному підприємстві «Едем», займався ландшафтним дизайном. Брав участь у міжнародних симпозіумах із питань садівництва.
Загинув 18 лютого 2014 року під час Революції Гідності на Майдані Незалежності в Києві, захищаючи права і свободи громадян України.
Посмертно присвоєно звання Героя України.
Родина донька — Васільцова Іванна Віталіївна (нар. 2007) донька — Васільцова Дарина Віталіївна (нар. 2012)
Войт Олександр Олександрович
Войт Олександр Олександрович (24 серпня 1983, с. Малинівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 7 червня 2023, с. Золота Нива Донецької області) — український військовослужбовець, матрос 37-ї окремої бригади морської піхоти Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 24 серпня 1983 року в селі Малинівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався у Гринчуцькій загальноосвітній школі III ступенів. Після закінчення школи вступив до Кам’янець-Подільського коледжу, де здобув спеціальність тракториста.
Проходив строкову службу у Збройних силах України. У 2012 році одружився та переїхав до села Ситківці Вінницької області. Працював будівельником у Києві.
14 січня 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив матросом у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти.
Загинув 7 червня 2023 року під час бойового зіткнення з силами противника поблизу села Золота Нива Донецької області.
Похований у селі Ситківці Райгородської громади Вінницької області з військовими почестями.
Гусаков Юрій Геннадійович
Дата і місце народження: 8 квітня 1971 року, с. Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Звання: солдат.
Посада: розвідник.
Підрозділ: розвідувальний взвод 1-го стрілецького батальйону військової частини А0998.
Освіта: Кам’янець-Подільська ЗОШ №12; курси електрика.
Сімейний стан: розлучений. Син — Гусаков Владислав Юрійович (1995 р.н.); мати — Гусакова Світлана Миколаївна (1939 р.н.).
Обставини загибелі: у березні під час обстрілу противником позицій батальйону в районі н. п. Північне Донецької області зник безвісти. 15.06.2023 року тіло Юрія було опізнано.
Місце поховання: кладовище с. Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Нагороди: даних немає.
Іванюк Сергій Васильович
Іванюк Сергій Васильович (4 грудня 1979, с. Вітківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 7 вересня 2023, с. Новоєгорівка Сватівського району Луганської області) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Народився 4 грудня 1979 року в селі Вітківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, де здобув початкову освіту. Середню освіту отримав у Вигодській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів Тернопільської області.
Проходив службу у Збройних силах України. Проживав і працював у місті Кам’янець-Подільський. Був одружений з Іванюк Оленою Валентинівною, разом виховували сина та доньку.
Загинув 7 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.
У рідному селі у скорботі залишилися мати — Іванюк Валентина Григорівна та бабуся — Ількович Софія Іванівна.
Карпяк Василь Петрович
Карпяк Василь Петрович (27 червня 1966, с. Атаки — 23 січня 2025, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Народився 27 червня 1966 року в селі Атаки, де провів дитинство та юність. Згодом одружився та переїхав до села Жванець Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
У 2014 році став на захист України у складі Збройних сил України.
Помер 23 січня 2025 року у шпиталі після тривалої хвороби.
Похований на кладовищі села Жванець Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Квасний Захар Андрійович
Квасний Захар Андрійович (13 серпня 1999, с. Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області — 25 лютого 2022, с. Горенка Бучанського району Київської області) — український військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
Народився 13 серпня 1999 року в селі Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 2015 році вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Мав високі спортивні досягнення, був чемпіоном України та призером чемпіонату світу з універсального бою.