Данило Явгусішин ( 23 березня 2004, Вінниця, Вінницька область, Україна), відомий як Аонісікі або Аонішікі Арата () — український професійний борець сумо. Переможець трьох турнірів Кубку Імператора Японії. Другий українець, який став професійним борцем сумо, після Сісі Масару у 2020 році. Він виступає за команду Адзіґава, а його найвищий ранг — одзекі.

Аонісікі здобув двозначну кількість перемог у кожному зі своїх перших п'яти турнірів у статусі секіторі. Він виграв 11 матчів і отримав спеціальний приз у кожному зі своїх перших трьох турнірів вищого дивізіону, посівши друге місце в липні 2025 року. 23 листопада 2025 року став першим в історії українцем, що виграв Kyushu Basho (Кубок Імператора Японії).

Раннє життя та походження сумо Данило почав займатися сумо у віці 7 років випадково. Після тренування з дзюдо його мала забрати мама, але вона запізнилася, що дозволило йому познайомитися з іншим видом спорту.

Посів третє місце на Чемпіонаті світу з боротьби серед юніорів 2019 року.  Він також має досвід у вільній боротьбі та дзюдо.  Він продовжував займатися сумо та виграв три золоті медалі на чемпіонаті України у віці 17 років, маючи непереможний рекорд. У тому ж віці він посів дев'яте місце на Чемпіонаті світу з боротьби серед кадетів 2021 року у ваговій категорії до 110,0 кг серед чоловіків.

Явгусішин був прийнятий до українського університету, але через вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року покинув країну, спочатку перебрався в Німеччину, а в квітні того ж року в Японію завдяки знайомству з Аратою Яманакою, капітаном клубу сумо Кансайського університету, старшим борцем-аматором сумо, з яким Явгусішин познайомився на чемпіонаті світу серед юніорів 2019 року. У Японії він зупинився в Кобе (префектура Хьоґо) в квартирі Яманаки, родина якого надала йому допомогу, Явгусішин називав їх своєю «японською родиною».

Явгусішин тренувався в клубах сумо Кансайського університету та середньої школи Хотоку Гакуен (альма-матер Яманаки), незважаючи на те, що не мав статусу студента. У цей період Явгусішин вже був на набагато вищому рівні, ніж його університетські колеги, зокрема, вигравши кілька матчів проти майбутнього борця зі стайні Міягіно Сейхакухо, який змагався в Університеті Досіся після імміграції до Японії. Явгусішин підтримує дружбу з клубом, у якому його прозвали «Даня».

Через клуби сумо Університету Кансай Явгусішин познайомився з Адзіґавою (колишнім Амінісікі). У грудні 2022 року Явгусішин був офіційно прийнятий як один з перших новобранців клубу Адзіґава. Спочатку Адзіґава неохоче вербував Явгусішина, не бажаючи вербувати іноземних борців (з урахуванням обмежень на вербування) та стурбований культурним та мовним бар'єром, але поступився рішучості молодого борця.

Кар'єра

Рання кар'єра Явгусішин офіційно приєднався до тренувального табору стайні Адзіґава перед турніром у липні 2023 року та склав новий іспит на учня. Отримавши робочу візу, він дебютував на вересневому турнірі того ж року. Йому дали сікону Аонісікі Арата (安青錦 新大) — ім'я, створене шляхом об'єднання кандзі синього кольору (青), що відноситься до українського прапора, та кандзі, що означає спокій (安) та парча (錦), від власного імені його вчителя (安美錦). Він сам обрав ім'я Арата (新大), оскільки це ім'я Арати Яманаки (山中新大), колишнього капітана, а нині тренера клубу сумо Університету Кансай, який допоміг йому знайти притулок у Японії. На запитання про цей вибір Аонісікі відповів: «Тепер я відчуваю, що ми боремося разом».

Під час свого першого професійного турніру Аонісікі виграв дивізіон джонокучі. На той момент він приніс своїй стайні лише другий чемпіонський титул після того, як його товариш по стайні Аносьо також виграв цей дивізіон у липні 2023 року. У січні 2024 року він здобув свій другий чемпіонський титул у дивізіоні джонідан після плей-оф проти команди Чіотаїко зі стайні Коконое. У березні 2024 року на турнірі його було підвищено до санданме , але після шести перемог поспіль він програв Нагамурі зі стайні Кісе в своєму останньому матчі на турнірі, завершивши свою 20-переможну серію з моменту дебюту. На травневому турнірі його було підвищено до макушіта , і Аонісікі завершив його з результатом 6–1. Під час вересневого турніру того ж року Аонісікі піднявся на вершину дивізіону макушіта , і після турніру повідомлялося, що його результату 6–1 зазвичай достатньо для підвищення до дивізіону дзюрьо. Його підвищення до листопадового турніру було підтверджено після післятурнірної наради щодо рейтингу.

Акція Дзурьо Аонісікі — перший борець, вихований колишнім Амінісікі, який досяг статусу секіторі з моменту заснування його стайні. Він також другий борець з України (після Сісі), який досяг цього рангу, і п'яте найшвидше підвищення з моменту запровадження системи шести турнірів у 1958 році після його дебюту (без урахування системи цукедаші).

На прес-конференції, присвяченій підвищенню до дзюрьо , він зізнався, що його надихнули результати його країни на літніх Олімпійських іграх 2024 року, додавши, що він абсолютно не хотів демонструвати ганебний рівень спортивної майстерності. Він також зазначив: «Мого майстра підвищено до дзюрьо у віці 21 року. Я хотів переконатися, що не програю йому». Під час свого першого турніру з дзюрьо Аонісікі встановив двозначний рекорд. Хоча він не є випускником Кансайського університету, університет подарував йому кесьо-мавасі, оскільки він тренувався там до свого професійного дебюту.

Під час січневого турніру 2025 року Аонісікі зарекомендував себе як один із лідерів змагань, конкуруючи з ним також із Сісі, єдиним іншим українським борцем у професійному сумо. На 12-й день ці два борці зустрілися у першому матчі з двома українськими борцями в історії цього виду спорту, і Сісі вийшов переможцем у цьому поєдинку та взяв на себе одноосібне лідерство у змаганнях. Хоча Аонісікі не зміг виграти чемпіонат, він зміцнив свої шанси на підвищення до макуучі, вищого дивізіону сумо, на березневому турнірі. Після турніру преса сприймала Аонісікі як єдиного європейського борця, здатного досягти вершини спортивної ієрархії, незважаючи на виступи свого старшого колеги Сісі.

Макуучі Аонісікі офіційно перейшов до вищого дивізіону на турнірі в березні 2025 року. Це зрівняло його з Такеруфудзі та колишнім Джокорю як борця, який найшвидше пройшов підвищення від дебюту до вищого дивізіону, зробивши це за дев'ять турнірів. Одночасно з його підвищенням, повернення його співвітчизника Сісі до вищого дивізіону також робить їхню країну, Україну, сьомою іноземною країною, яка має двох борців рейтингу макуучі в історії професійного сумо.

Аонісікі применшив значення цього досягнення, заявивши журналістам: «Я просто виконував інструкції голови свого клубу». Він додав, що хоче показати сильний виступ і прагнутиме двозначної кількості перемог і спеціального призу (сансьо) у своєму дебюті на макуучі.

Під час турніру Аонісікі кваліфікувався як один із найкомпетентніших борців, зазнавши лише трьох поразок до дванадцятого дня, здобувши при цьому серію з семи перемог поспіль. На 6-й день він переміг свого співвітчизника Сісі у першому матчі макуучі між двома українцями в історії цього виду спорту, помстившись останньому за поразку в чемпіонаті дзюрьо у січні. В останній день Аонісікі виграв свій матч проти секіваке Охо, здобувши свою одинадцяту перемогу завдяки кірікаеші («підкид коліна назад»). За свій виступ на турнірі, який завершився в його день народження, Аонісікі був нагороджений призом «Бойовий дух», ставши другим борцем, який виграв таку нагороду за найкоротший час, після Такеруфудзі.

Під час травневого турніру 2025 року Аонісікі виділився як один із лідерів змагань, здобувши сім перемог та одну поразку протягом першої половини турніру, розділивши лідерську групу з непереможним Одзекі Оносато разом із Вакатакакаге та Хакуохо. Однак переможна серія Аонісікі закінчилася, коли він зазнав поразки від комусубі Вакатакакаге, борця, яким він захоплюється, що фактично вивело його з боротьби за титул, відставши від лідера турніру на дві поразки. Хоча він мав труднощі з борцями найкращого рейтингу банзуке ( програвши секіваке Даєішо та Одзекі Котозакура),  Аонісікі завершив свій другий турнір з одинадцятою перемогою, вигравши свій другий спеціальний приз «Бойовий дух» після перемоги над Саданоумі. Після своїх виступів у перших двох турнірах макуучі , Аонісікі звернув увагу на потенційне підвищення до рангу сан'яку на липневому турнірі. Він ледь не втратив це потенційне підвищення, натомість отримавши найвищий ранг маеґашіра на липень.

Під час турніру в Нагої у липні 2025 року Аонісікі на третій день здобув свій перший у кар'єрі кінбосі , перемігши йокодзуну Хосьорю. Це сталося на 12-му професійному турнірі Аонісікі, який встановив новий рекорд швидкості для найшвидшого борця в історії системи шести турнірів (заснованої в 1958 році), який отримав свою першу золоту зірку. Попередній рекорд становив 14 турнірів, який був встановлений колишнім Озекі Конісікі в 1984 році та повторений Томоказе в 2019 році. До середини турніру він відставав від лідерів на одну перемогу, вигравши п'ять матчів проти семи суперників з рейтингом комусубі або вище. На 11-й день він вийшов на частину лідерства в турнірі. Він втратив лідерство, коли зазнав поразки у своєму 14-му дні від нового маеґашіри Кусано, а наступного дня його переміг сам лідер Котосьохо, який у результаті вперше здобув перемогу у турнірі вищого дивізіону. Аонісікі посів друге місце у п'ятисторонній нічиї з Атаміфудзі, Кусано (який також програв в останній день), Оносато та Тамавасі, а також отримав приз за техніку.

Секіваке 27 жовтня 2025 року Аонісікі, який завершив чотири турніри поспіль з результатом 11-4 з моменту свого дебюту на весняному турнірі Grand Sumo, був підвищений до нового рангу секіваке в оновленому банзуке.

23 листопада 2025 року Аонісікі став першим в історії українцем, що виграв престижний турнір з сумо Кюшю Башьо (Кубок Імператора Японії). На турнірі Кюшю Башьо сумоїсти проводили по 15 сутичок, у яких Явгусішин здобув 12 перемог і виходив змагатися у чемпіонському плейоф з представником Монголії Сугаррагчаагійном Бямбасуреном, що виступає під ім'ям Хосьорю Томокацу. У бою за чемпіонство Аонісікі здобув перемогу завдяки кидку суперника ззаду за технікою окурінаґе — та вчетверте за кар'єру переміг свого суперника, ставши чемпіоном башьо.

Одзекі 26 листопада 2025 року Аонісікі отримав титул , встановивши новий рекорд швидкості сходження до . Від моменту дебюту до здобуття цього статусу він пройшов лише 14 турнірів. За чинної системи з шести великих турнірів на рік, яка діє з 1958 року, жодному борцеві раніше не вдавалося подолати цей шлях так швидко. Попередній рекорд — 19 турнірів — належав болгарському спортсмену Котоосю Кацунорі.

25 січня 2026 року Аонісікі Арата став переможцем гранд-турніру Хацу Басьо 2026. У Токіо на арені Ryogoku Kokugikan Sumo Arena Данило вдруге поспіль виграв Кубок Імператора. Аонісікі до останнього дня прийшов із результатом 11-3. Такий показник мав і його суперник . Перед поєдинком українець виграв усі попередні змагання, тому був фаворитом.

Стиль бою Найпоширеніша кімаріте , або переможна техніка Аонісікі, — це осі-дасі («фронтальний поштовх»), і він віддає перевагу міґі-йоцу, або захопленню лівою рукою зовні, правою зсередини за мавасі опонента.

Аонісікі не має великого зросту, але він компенсує це технічною майстерністю позицій рук, що відрізняє його від інших борців європейського походження, які значною мірою покладалися на свій розмір та фізичну силу. Він також відомий своєю здатністю до швидких атак у лоб. Також зазначалося, що він володіє чудовою технікою стабільності, що дозволяє йому залишатися низько та отримувати перевагу над суперниками, піднімаючи їхній центр ваги. З часів аматорства Аонісікі стверджує, що вивчав стиль борців такої ж статури, як і він сам, таких як його майстер (колишній Амінісікі) та колишній йокодзуна Ваканохана Масару. Аонісікі також надихається Вакатакакаге, останній допомагає йому тренуватися в червні 2024 року.