Осіма Такато (, , Моріока, князівство Нанбу, тепер префектура Івате, Японія — , Японія) — японський гірничий інженер і металург. Самурай князівства Нанбу. Побудував перші в Японії доменні печі, чим поклав основи сучасної металургії західного зразка в Японії. Виробив першу в Японії гармату західного зразка. Часто називається «батьком японської металургії». Ceiichiro Yonekura. The Japanese Iron and Steel Industry, 1850—1990. Continuity and Discontinuity. 1994. pp. 19 — 21. ISBN 0-333-61131-4 ISBN 0-312-10673-4

Біографія Осіма Токато народився 11 травня 1826 року у місті Моріока князівства Нанбу (тепер префектура Івате) в сім'ї особистого лікаря даймьо (феодала) цього князівства. Коли Токато виповнилося 17 років, він був відправлений на 3 роки у Едо (тепер Токіо) вивчати медицину по «голандській науці» (ранґаку). У 1846 році, після трирічного навчання в Едо, Токато був відправлений у Нагасакі, єдине місце в країні, де дозволялося жити голандським торгівцям, і найпередовіше для навчання західним наукам.

Однак, Осіма Такато вивчаючи західну медицину у голандських школах у Едо і Нагасакі, виявив більше цікавості до військової науки і зброярства, аніж до медицини. Зокрема — до виробництва гармат. Оскільки дістати голандські книжки було важко і дорого, студенти окрім навчання займалися копіюванням голандських книжок, коли на це був час. Одного разу до Осіми потрапила книжка «Ливарне виробництво на державній ливарні з виробництва чавунних гармат у Льєжі» (Huguenin. Het Gietwezen in s' Rijks Ijzer-Geschutgieterij te Luik, 1826). Копіюючи її він захопився технологією виплавки чавуну і згодом шукав можливості побудувати піч для виплавки чавуну. В решті решт, не отримавши дозволу від влади князівства Нанбу, він без її дозволу продовжив вивчати артилерію будучи студентом медицинської школи.

У 1849 році він покинув Нагасакі і відправився не у своє князівство Нанбу, а в Осаку щоб навчати виготовленню гармат і воєнній тактиці. Однак, у 1850-х роках він повернувся у Нанбу і отримав дозвіл навчати західній артилерійській справі солдатів Нанбу.

У 1855 році князівство Міто запросило Осіму для будівництва його першої відбивної печі, в якій виплавлявся метал для виготовлення зброї. Кілька таких печей на той час вже було в інших князівствах. Сировиною для цієї печі слугував залізний пісок. Під час експлуатації печі Осіма поступово дійшов висновку, що залізний пісок є не найкращою сировиною. У 1856 році він попрохав у влади Нанбу дозволу на видобуток залізної руди у одному з найбагатших з відомих на той час в Японії родовищі Охасі, розташованому біля села Камаїсі. Отримавши дозвіл, Осіма побудував доменну піч біля родовища. Піч була побудована за описами, взятими з голандської книжки. Це була перша в Японії добре працююча доменна піч. До неї ще у 1854 році у князівстві Сацума побудували першу в Японії доменну піч, але робота тієї печі не увінчалась успіхом, оскільки було погане постачання сировини. На доменній печі Осіми переплавляли руду родовища Охасі, паливом було деревне вугілля, випалене з деревини навколишніх лісів, міхи системи дуття працювали від водяного колеса. У 1850-х роках Осіма також запропонував свій варіант печі татара, що мав відмінності від традиційної конструкції.

Хоча побудована Осімою доменна піч була невелика — виробляла лише близько однієї тонни чавуну на день і використовувала деревне вугілля в ролі палива, вона засвідчила початок сучасної чорної металургії в Японії. До кінця періоду Едо в 1868 році рід Токугава встановив десять доменних печей в князівстві Нанбу. Осіма відповів за технічні питання в будівництві та роботі печей, гроші на будівництво давали місцеві торговці.

Після реставрації Мейдзі, у 1870 році був запрошений до новоствореного Міністерства промисловості, що мало провести індустриалізацію в країні. У 1871—1873 роках у складі місії з вивчення західного досвіду (102 особи) був відправлений у США, Британію, Францію, Бельгію, Нідерланди, Німеччину, царську Росію, Італію, Австрію для вивчення тамтешньої чорної металургії. Відвідав Фрайберзьку гірничу академію, провідні металургійні заклади Німеччини. Був під впливом від побаченого в Німеччині. У 1874 році був призначений відповідальним за будівництво першого в Японії великого металургійного заводу у Камаїсі (біля покладів залізної руди). Через розбіжності з німецьким інженером щодо точного місця розташування заводу, був усунений від обов'язків і переведений на більш високу посаду у міністерстві виконавчого директора гірничовидобувного бюро Садо, що займалося золотими копальнями Садо, найбільшими в Японії. У 1890 році призначений головою Японського гірничого товариства і залишався на цій посаді до 1901 року.

Нагороди Орден Вранішнього Сонця, 1888. 『官報』第1473号「叙任及辞令」1888年5月30日。 Пам'ятна медаль за оприлюднення Конституції Японської імперії, 1889. 『官報』第1929号「叙任及辞令」1889年12月2日。

Родина Його перший син Осіма Мітітаро був першим головним інженером державного металургійного заводу Явата.

Його онук Осіма Сінцо став його біографом.

Посилання