Зофія Джимуховська, до шлюбу де Пурбе (; 6 квітня 1922, Городець — 21 березня 1974, Закопане) — польська партизанка, скаутка Сірих Шеренг, старший стрілець Армії Крайової. Була відома під кодовими іменами «Зуля», «Зенобія» та «Ніна».

Біографія Належала до еноського буржуазного роду відомого з 1564 року, що здобув шляхетство. Онука Огюста де Пурбе, директора банку в Бенші (королівство Бельгія). Сьома дитина зем'янина Каміля де Пурбе та Марії Аніели, до шлюбу графині Мйончинської.

У юності брала участь у курсах стрільби та була активною у загоні дівчат-скаутів у Сарнах. Здобула освіту в початковій школі в Городці, потім у Сакре-Куер на Збилітовській Горі поблизу Тарнова.

З початком Другої світової війни втекла з маєтку Городець разом з батьками, братами та сестрами до Варшави. Її двоюрідна сестра, Марія Рогозінська (кодове ім'я «Аліна»), привела її до Сірих Шеренг у лютому 1940 року. Вона закінчила останній рік середньої школи на підпільних заняттях, де склала випускні іспити, після чого служила зв'язковою. Переїхавши до Щавниці з батьками, вона працювала в лабораторії на курорті, яку найняв Адам Стадницький.

З 1943 року вона діяла в межах застави «Коп'єць» під командуванням Адама Лукашевського (кодове ім'я «Ян»). Її завданням було керувати перевалочним пунктом та виконувати функції зв'язкової і кур'єрки. Вона співпрацювала з кур'єром Францішеком Котербою (кодове ім'я «Вода»), з Коростенка (кур'єр). Перевалочний пункт знаходився у віллі на Поліській, де вона жила до визволення. Мати Зофії допомагала в підпільних операціях.

13 листопада 1943 року один з її братів, курсант Здзіслав де Пурбе, солдат Війська Польського та Армії Крайової, був розстріляний у в'язниці Павяк. Це був другий удар для всієї родини, оскільки 1 вересня 1939 року її старший брат, поручник Каміль Казімеж Юзеф де Пурбе, загинув у битві під Мокрою.

1 серпня 1950 року вона одружилася з Владиславом Джимуховським, правнуком Юліана Захаревича.

Її поховали на Новому цвинтарі в Закопане.

Нагороди

Військова медаль — нагороджена тричі (одночасно 25 серпня 1948) Хрест Хоробрих (27 лютого 1972) Партизанський хрест (28 січня 1974) Медаль Перемоги і Свободи (28 січня 1974) Хрест Армії Крайової (№1819; 4 січня 1978) Virtuti Militari, срібний хрест (1978)

Література

Alfons Filar, książka „Bohaterowie Zielonych Granic” 1979 r.

Посилання

Drzewo genealogiczne dr Marka Jerzego Minakowskiego