Татара (, 鑪) — традиційна японська металургійна піч. Потрапила до Японії на зламі 6 — 7 століть з Маньчжурії. У 9 ст. вже була широко розповсюджена по всій Японії. З того часу до середини 19 століття, тобто ціле тисячоліття, піч татара була в Японії єдиним агрегатом для одержання заліза. Продуктом плавки в печі можуть бути зварне залізо, чавун і сталь. Починаючи з 2-ї половини 19 століття до початку 20 століття була майже повністю витіснена з виробництва іншими видами печей. Окремі працюючі печі татара траплялися ще у 1920-х і у 1940-х роках. L. Kapp, H. Kapp, Yoshindo Yoshihara. Modern Japanese Swords and Swordsmiths From 1868 to the Present. Kodansha Internationa, Tokyo, 2002. pp. 190 ISBN 4-7700-1962-9 В наш час (2025) тільки завод «Ніттохо» в місті Окуідзумо повіту Ніта префектури Сімане сезонно працює для виробництва сталі тамахагане (один з продуктів плавки), що йде, зокрема, на виробництво японських мечей.
Етимологія назви Походження слова «татара» в японській мові не є остоточно з'ясованим. Воно довгий час писалося як «鑪», «ふ餴» або «たたら», що пов'язано з міхами, що використовуються для подачі дуття в піч. Використання цього слова можна побачити у «Кодзікі» і «Ніхон сьокі». 宇治谷孟訳 『全現代語訳 日本書紀』上巻、講談社〈講談社学術文庫〉、1988年、108頁。 Тепер використовується написання «たたら». Заклад, в якому використовується піч татара називався татара сейтецу ( — завод татара, залізоробня татара).
Одна з версій полагає, що слово «татара» походить від санскритського «татара», що означає «жар», в той час як за іншою версією припускається, що воно було занесено в Японію тюркськими народами. 佐藤健太郎『世界史を変えた新素材』新潮社刊、2018年10月25日。 «たたらの話». 日立金属. 2016年12月5日閲覧。 Є версія, що слово похоить від корейського слова «다타라».
Історія Виробництвом сталі займалися переважно взимку, коли можна було залучити до роботи селян. Плавка тривала цілодобово 5 діб і робота біля печі вимагала наявності біля неї одночасно значної кількості людей. У 15 столітті збільшилися розміри печей. В цей час в низу печей почали робити спеціальний отвір для випуску шлаку, що покращило дренаж рідких продуктів плавки всередині печі.
Сучасні заводи татара Єдиною в Японії майстернею, в якій працює (сезонно) піч татара є завод у місті Окуідзумо в префектурі Сімане (у колишньому місті Йокота, що з 2002 року — в складі Окудзімо). Її у 1977 році під назвою «Ніттохо татара» відновило Товариство збережання японського мистецтва меча ( — Ніхон бідзюцю токен хозон кокай) на місці колишного заводу татара, що не працював з 1945 року. The 4th International Conference on the Beginning of the Use of Metals and Alloys (BUMA-IV). Proceedings: May 25-27, 1998, Kunibiki Messe, Matsue, Shimane, Japan. 1998. 208. Майстерня працює взимку. За період з 1977 по 1998 рік в ній було вироблено біля 150 тонн сталі тамахагане, з яких близько 11 тонн було передано ковалям для виготовлення японських мечей. Саме Товариство збережання японського мистецтва меча, яке підтримує роботу майстерні, було засноване державою у 1948 році, його Музей японського меча — у 1968 році.
Робота
Цикл виробництва в печі татара міг тривати 5 днів. Один день йшов на виготовлення самої печі, 3 дні тривала плавка і 1 день витрачався на руйнування стінок печі і діставання з неї продуктів плавки. Розміри печі могли змінюватися в залежності від кількості руди і потреб. Печі будували на спеціальному фундаменті. Стінки його перед плавкою прогрівали, щоб грунт не забирав тепло від печі бо плавку, як правило, провадили взимку. Сировиною слугував залізний пісок, що його добували по берегах річок. У регіоні Тохоку також є приклад, коли в ролі сировини використовувалося залізовмісна галька — мотітецу (), що утворена спресованими породами і містить магнетит. Її, як і залізний пісок, добували по берегах річок. У 19 столітті використовувалася також залізна руда. Паливом слугувало деревне вугілля. Матеріали завантажували в піч шарами. За допомоги дерев'яних міхів особливої конструкції в піч бесперервно подавалося повітря для підтримки інтенсивного горіння палива. На 1 плавку витрачалося 8 т залізного піску і 15 т деревного вугілля. Після завершення плавки для вилучення продуктів плавки з печі розбирали її стінки. Одержували металевий блок (кера) вагою біля 2 т. Біля половини металу становила сталь з вмістом вуглецю від 0,6-0,8 до 1,5 — 1,7 %. Сталь від 0,5 — 0,7 %і до 1 % вуглецю, що називається тамахагане ().
Посилання
Джерела Iwanami Japanese dictionary, 5th Edition (2000), CD version The Tale of the Tatara, Hitachi Metals, Ltd. The Nittoho Tatara in Shimane Prefecture, YouTube. thejapanesesword.com Tatara Masaru Fujimoto Weapons of Wonder, The Japan Times, March 16, 2003.