Сітоцубакурай () або ударна міна () — це самогубна протитанкова зброя, розроблена та використана Японською імперією під час Другої світової війни.

Конструкція

Зброя являла собою конічний кумулятивний заряд, прикріплений до дерев'яної палиці, що використовувалася для утримання зброї під час її транспортування та використання. Міна мала три рівновіддалені ніжки, спрямовані вперед навколо конічної вибухової основи зброї. Детонатор зброї розташовувався на кінці конічної основи. Ручка була з'єднана з корпусом міни за допомогою трубки, через яку вона могла ковзати після того, як запобіжну шпильку виймали, а мідний дріт розривали від удару об ціль, і в цей момент сталевий ударник на її кінці вбивався в детонатор.

Конічний корпус міни мав довжину 29 см (11,6 дюйма) і діаметр біля основи 20 см (8 дюймів), вагою 5,0 кг (11 фунтів), включно з 3,0 кг (6,6 фунта) сирої тротилової начинки. Три металеві ніжки, приварені до неї, мали довжину 15 см (6 дюймів), призначені для забезпечення належної відстані від кумулятивного заряду для досягнення максимального проникнення. Ручка діаметром 1,25 дюйма (3,2 см) мала довжину 59 дюймів (150 см) і важила 3,3 фунта (1,5 кг), що становило загальну довжину 78 дюймів (200 см) (включно з трьома ніжками) та вагу 14,3 фунта (6,5 кг).

Експлуатація Щоб використати міну, солдат повинен був вийняти запобіжний штифт, потім бігти до ворожої бронетехніки, ніби роблячи багнетний укол, і встромляти верхню частину міни в ціль. Зброю потрібно було тримати за центр лівою рукою, а за нижню — правою. Коли ніжки міни влучали в ціль, ручку просували вперед, зрізаючи штифт і змушуючи ударник рухатися вперед до детонатора. Це призводило до спрацьовування міни, підриваючи її користувача та, ймовірно, цільову техніку противника.

Бронепробиття Міна була здатна пробити близько 6 дюймів (150 мм) броні під кутом 90 градусів і до 4 дюймів (100 мм) під кутом 60 градусів. Однак міна майже завжди влучала під кутом 90 градусів, якщо атака була успішною, завдяки точному контролю кута удару, що забезпечувався прямим ручним керуванням зброєю.

Бойовий досвід

Зброя використовувалася Імператорською японською армією на пізніх етапах Другої світової війни на Тихоокеанському театрі бойових дій проти американської бронетехніки. У березні 1945 року в бюлетені розвідки повідомлялося, що війська Сполучених Штатів вперше зустріли цю зброю на острові Лейте під час вторгнення 1944 року. Також повідомлялося, що «на сьогодні всі спроби ворога використати ударну міну проти наших танків зазнали невдачі», і вона оцінюється як «можливо, найдивніший з цих протитанкових зарядів». В 1945 році американці також захопили деякі інструкції із застосування ударних мін.

У В'єтнамі вона стала символом Першої Індокитайської війни, зокрема битви за Ханой, під час якої, згідно з офіційною історією, командир взводу на ім'я Нгуєн Ван Тхієнг намагався використати її, однак міна не вибухнула. Зрештою, він загинув у бою.

Примітки