Гелла Йонґеріус (Hella Jongerius) (нар. 30 травня 1963, Утрехт, Нідерланди) — промислова дизайнерка
Біографія У 1988 — 1993 навчалася в Академії дизайну Ейндговен. Розпочала кар'єру в компанії Droog. У 1993 р. відкрила власну студію «Jongeriuslab » у Роттердамі. Співпрацювала з компаніями IKEA, Royal Tichelaar Makkum. Із 2008 року працює в Берліні.
Творчість Деякі з перших робіт дизайнерки — «М'яка урна», «М'яка ваза», «Гумова раковина» — це виклик шаблонному використанню матеріалів. Вона створює за допомогою поліуретанової гуми (силікону) м'які, гнучкі форми, що змінюються з часом. Для американського виробника текстилю Maharam вона створила дизайн надзвичайно великого рапортного візерунка: коли його використовують як оббивку, з одного відрізу тканини вихожять довільні й унікальні варіації малюнка. Оббивка кожної секції диванів серії Polder (2005) поєднує унікальні текстури, візерунки приблизно однакових відтінків, а також ручну оздобу вишивкою та гудзиками.
Лишаючи сліди ручної роботи у своїх колекціях (потерті краї, випнуті плечові накладки, нерівні подоли чи помітні шви), у 1980-х дизайнери модних досів (зокрема, Мартін Маржела) намагалися відтворити ці елементи, аби одяг сприймався як щось більш цінне. Але в той час, як вони творили високу моду, Йонґеріус залишається однією з небагатьох, хто упсшіно застосовує свої принципи для демократизації дизайнерських речей.
Професійний підхід дизайнерки полягає в перенесенні художніх принципів на процес промислового виробництва. Упродовж останніх кількох років у творчості домінує ідея дослідження кольору. Коли улюблений відтінок червоного зняли з виробництва через вміст токсичного кадмію в глазурі, Йонґеріус повернулися до промислової аерозольної фарби. Створення «Червоно-білої вази» (1997) надихнуло її на експерименту із кольором. Дизайнерка працювала з колірною гамою центральноєвропейського стандарту RAL, системою природних кольорів Скандинавського інституту кольору. У 2010 році під час співпраці з Royal Tichelaar Makkum поєднала шари окисної глазурі з промисловими та штучними барвниками в кольоровому спектрі. У третій та останніій серії нашарування барвника дало надзвичайно глибокі текстури, створило альтернативну тривимірну діаграму колірної схеми.
На думку Йонґеріус стандартизація системи шкал палітри обмежує колір до пасичної речі: «Ставити ефективність вище за естетику — відверта вбогість». «Сучасні кольори стійкі... Вони не змінюються залежно від світла, тому вони як неживі. Якщо у виробництві потрібен темніший колір, там просто додають чорний, від чого, на жаль, усі кольори стають сірими».
Із 2005 року керувала повною переробкою кольорових каталогів взуттєвої компанії Camper і меблевої фірми Vitra. Замість того, щоб розробляти нові дизайни, хотіла створити варіанти, якими компанії користуватимуться для оновлення товарів. Переглядаючи стару колекцію Vitra, дизайнерка помітила, що тонкі переходи кольору на стільці зі скловолокна від Рей і Чарльза Імзів (1950) за умови перенесення на пластик були втрачені. Тож Йонґеріус обрала нові кольори для класичних колекцій, сподіваючись наблизити їх до оригінального бачення.
Серія експериментально гранованих форм «Ловці кольору» (2017) створюють ілюзію розмаїття відтінків одного кольору під різним освітленням. Ефект демонструє роль кольору як самостійної величини.
Джерела Сайт студії Гелли Йонґеріус https://jongeriuslab.com/ Ліббі Селлерс. Жінки у дизайні. Новаторки в архітектурі, промисловому, графічному та цифровому дизайні від початку ХХ століття й до наших днів / Ліббі Селлерс, пер. з англ. В. Пушина, В. Колодій. Київ: ArtHuss, 2021, с. 24 - 29