«Маркси́зм і дарвіні́зм» () — стаття нідерландського марксиста Антона Паннекука, опублікована 1909 року. Первісно ця праця була оформлена як лекція, виголошена Паннекуком у середовищі соціал-демократичних партій Нідерландів та Німеччини. Її поява була приурочена до 100-літнього ювілею від дня народження Чарльза Дарвіна і відображала інтелектуальний клімат початку XX ст., коли марксисти активно цікавилися природничими науками. 1909 року текст було надруковано в Лейпцигу, а 1914 року — перевидано доповненим другим виданням. Праця швидко була перекладена низкою мов: німецькою (1909), естонською, англійською (1912), українською (1920) та китайською (1922). Зокрема, перший український переклад з'явився у Вінніпезі зусиллями видавництва «Українські Робітничі Вісті» (1920) накладом місцевої робітничої преси. Паннекук, який, окрім політичної діяльності, був знаним астрономом, у своїй праці прагнув застосувати марксистський підхід до аналізу природничих наук.
На момент написання «Марксизму і дарвінізму» Паннекук належав до лівого крила соціал-демократії — він критикував ортодоксальних партійних теоретиків, лишаючись у руслі марксизму. У цей час у марксистських колах панував дух позитивізму та віри в науку, тож еволюційна теорія Дарвіна сприймалася як прогресивне вчення, що руйнує старі релігійні догми. Стаття Паннекука виникла на тлі дискусій про співзалежність законів природного добору і законів суспільного розвитку, а також полеміки із популярними тоді ідеями соціального дарвінізму. «Марксизм і дарвінізм» став марксистською відповіддю на спроби використати дарвінізм проти соціалізму.
Ключові ідеї У своїй праці Паннекук порівнює вчення Дарвіна про еволюцію з марксистським розумінням історичного розвитку суспільства. Він відзначає, що обидві теорії є еволюційними: Дарвін відкрив механізм розвитку в органічному світі, а Маркс — рушійну силу розвитку у світі соціальному. Зокрема, як і Дарвін у біології, Маркс, на думку Паннекука, відкрив причинно-необхідні закони історичного процесу: боротьбу класів та зумовленість суспільних змін матеріальним виробництвом. Водночас Паннекук застерігає, що прямі паралелі між біологічними та соціальними законами є помилковими, тому кожна теорія повинна лишатися у межах власного предметного поля.
Паннекук наголошує на суттєвих відмінностях між природною еволюцією і розвитком людського суспільства. Головна різниця полягає в тому, що людина — істота свідома і соціальна, здатна цілеспрямовано змінювати умови свого існування. Якщо у тваринному світі панує жорсткий добір, то в людському суспільстві діють інші закономірності: кооперація, мораль, колективна діяльність. Паннекук зазначає, що людина це не дикий звір, тож людство може пом'якшити сліпу дію природних законів боротьби й побудувати раціональний, моральний лад. Він спирається на ідеї Дарвіна з книги «Походження людини», де той відзначав наявність у людей природжених моральних інстинктів: співчуття, солідарності. За Паннекуком, сам Дарвін визнавав соціальну природу моралі й тим самим не заперечував можливості альтруїзму та співпраці в людському суспільстві.
Центральним мотивом праці є критика соціального дарвінізму як спроби застосувати біологічні принципи добору для виправдання класової нерівності. Паннекук відкидає аргументи прихильників такого підходу (передусім німецького біолога Ернста Гекеля та англійського філософа Герберта Спенсера). Паннекук називає такі твердження псевдонауковими. Він зазначає, що соціал-дарвіністи плутають природний і соціальний організм: у суспільстві люди різняться не як біологічні види, а за ступенем розвитку здібностей, і при усуспільненні виробництва диференціація ролей нікуди не зникне. Соціалізм, підкреслює Паннекук, не прагне зрівняти всіх біологічно, а лише усунути експлуатацію. Він нагадує, що людство історично досягло успіху через взаємодопомогу та колективну працю. У розділах, присвячених «товариськості людини» та розвитку знарядь, автор розвиває думку, що здатність людей до кооперації є еволюційним надбанням, яке відрізняє їх від тварин. Паннекук робить висновок, що прямого конфлікту між марксизмом і дарвінізмом немає: кожен з них описує свою сферу дійсності, і обидва разом дають цілісну еволюційну картину розвитку життя і людства.
Література
Pannekoek, Anton. Marxisme en darwinisme, 1909; Паннекук, Антон. Марксізм і дарвінїзм — Українські Робітничі Вісті; Вінніпег, 1920.
Примітки