Директиви ATEX — нормативно-правові акти Європейської Унії, що описують мінімальні вимоги безпеки для робочих місць та обладнання, що використовуються у вибухонебезпечних середовищах. Назва є ініціалами терміна ATmosphères EXplosives (французька назва «вибухонебезпечні середовища»).
Директиви
Організації в ЄУ повинні дотримуватися директив щодо захисту працівників від ризику вибуху в зонах з вибухонебезпечною атмосферою.
Існує дві директиви ATEX (одна для виробника та одна для користувача обладнання):
Директива 2014/34/ЄУ ATEX 114 «обладнання» – Обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах Директива ATEX 153 «Про робоче місце» 1999/92/ЄС — Мінімальні вимоги щодо покращення безпеки та захисту здоров’я працівників, які потенційно піддаються ризику у вибухонебезпечних середовищах.
Примітка: Директива ATEX 95 щодо «обладнання» 94/9/ЄС була скасована 20 квітня 2016 року, коли її замінила Директива ATEX 114 2014/34/ЄУ. Директива ATEX 2014/34/ЄУ є обов’язковою для виробників з 20 квітня 2016 року, як зазначено у статті 44 Директиви.
Директива ATEX 2014/34/ЄУбула опублікована Європейським парламентом 29 березня 2014 року. Вона стосується гармонізації законодавства держав-членів щодо обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах.
Згідно з Директивою ATEX 99/92/EC, роботодавці повинні класифікувати зони, де можуть виникати потенційно вибухонебезпечні середовища. Класифікація, надана конкретній зоні, її розмір та розташування, залежить від ймовірності виникнення вибухонебезпечного середовища та його стійкості, якщо воно все ж таки відбудеться.
Обладнання, що використовувалося до липня 2003 року, дозволяється використовувати необмежений час за умови, що покаже, що це безпечно.
Метою Директиви 2014/34/ЄУ є дозвіл на вільну торгівлю обладнанням та захисними системами «ATEX» у межах ЄУ, усунувши необхідність окремих випробувань та документації для кожної держави-члена.
Ці правила застосовуються до всього обладнання, призначеного для використання у вибухонебезпечних середовищах, як електричного, так і механічного, включаючи захисні системи. Існує дві категорії обладнання: «I» для гірничодобувної промисловості та «II» для наземної промисловості. Виробники, які застосовують його положення та наносять маркування CE та маркування Ex, можуть продавати своє обладнання будь-де в Європейському Союзі без будь-яких додаткових вимог щодо охоплених ризиків. Директива охоплює широкий спектр обладнання, включаючи обладнання, що використовується на стаціонарних морських платформах, на нафтохімічних заводах, шахтах, борошномельних підприємствах та інших зонах, де може бути присутня потенційно вибухонебезпечна атмосфера.
У дуже широкому сенсі, існують три передумови для застосування директиви: обладнання повинно (а) мати власне ефективне джерело займання, (б) бути призначеним для використання в потенційно вибухонебезпечному середовищі (повітряні суміші) та (в) перебувати за нормальних атмосферних умов.
Директива також охоплює компоненти, необхідні для безпечного використання, та запобіжні пристрої, що безпосередньо сприяють безпечному використанню обладнання, що охоплюється цією директивою. Ці останні пристрої можуть знаходитися поза межами потенційно вибухонебезпечного середовища.
Виробники/постачальники (або імпортери, якщо виробники знаходяться за межами ЄС) повинні гарантувати, що їхня продукція відповідає основним вимогам охорони здоров'я та безпеки, а також проходить відповідні процедури відповідності. Зазвичай це включає випробування та сертифікацію «стороннім» органом з сертифікації (відомим як уповноважений орган, наприклад, UL, Vinçotte, Intertek, Sira, Baseefa, Lloyd's, TUV ICQC), але виробники/постачальники можуть «самосертифікувати» обладнання Категорії 3 (технічне досьє, включаючи креслення, аналіз небезпек та інструкцію користувача місцевою мовою) та неелектричне обладнання Категорії 2. Однак для Категорії 2 технічне досьє має бути подане до уповноваженого органу. Після сертифікації обладнання маркується знаком «CE» (що означає, що воно відповідає ATEX та всім іншим відповідним директивам) та символом «Ex», щоб ідентифікувати його як схвалене згідно з директивою ATEX. Технічне досьє має зберігатися протягом 10 років.
Сертифікація гарантує, що обладнання або захисна система придатні для використання за призначенням, а також що разом з ними надається достатня інформація для забезпечення безпечного використання. Існує чотири класифікації ATEX, які гарантують, що певний пристрій або захисна система є придатними та можуть безпечно використовуватися в певному застосуванні:
1. Промислове або гірничодобувне застосування
2. Категорія обладнання
3. Атмосфера
4. Температура
Директива ATEX, що діє в ЄУ, має свій еквівалент у США у стандарті HAZLOC. Цей стандарт, виданий Адміністрацією з охорони праці та здоров'я, визначає та класифікує небезпечні місця, такі як вибухонебезпечні середовища.
Вибухонебезпечні середовища У DSEAR вибухонебезпечне середовище визначається як суміш небезпечних речовин за певних атмосферних умов, що входять до складу повітря. Вони мають форму газів або частинок, що переносяться повітрям, в яких після займання горіння поширюється на всю суміш.
Вищезгадані атмосферні умови – це температура від -20 до 40°C та тиск від 0,8 до 1,1 бар.
Класифікація зон Директива ATEX охоплює вибухи від легкозаймистих газів/парів та горючого пилу/волокон (які, всупереч поширеній думці, можуть призвести до небезпечних вибухів).
Нижче наведено класифікації зон, у яких може утворюватися вибухонебезпечне середовище.
Газ/Пара/Туман:
Наведені нижче зони визначаються як місця, в яких вибухонебезпечне середовище, що складається із суміші повітря або небезпечних речовин у вигляді газу, пари або туману...
Зона 0 – ...присутня постійно, протягом тривалих періодів або часто. Зона 1 – ...ймовірно, трапляється час від часу під час нормальної роботи. Зона 2 – ...малоймовірно, що вона виникне за нормальних умов експлуатації, а якщо й виникне, то триватиме лише короткий період.
Пил/Волокна:
Вони визначаються як місце, в якому вибухонебезпечна атмосфера перебуває у вигляді хмари горючого пилу в повітрі...
Зона 20 – ...присутня постійно, або протягом тривалих періодів, або часто. Зона 21 – ...ймовірно, трапляється час від часу за нормальних умов експлуатації. Зона 22 – ...малоймовірно, що вона виникне за нормальних умов експлуатації, але якщо й виникне, то триватиме лише короткий період.
Ефективне джерело займання
«Ефективне джерело займання» – це термін, визначений у європейській директиві ATEX як подія, яка в поєднанні з достатньою кількістю кисню та палива може спричинити вибух. Метан, водень та вугільний пил є гарними прикладами можливих видів палива. Michelis, J.: "Explosionsschutz im Bergbau unter Tage", Verlag Glückauf Essen, 1998,
Ефективними джерелами займання є:
Удари блискавки Блукаючі струми Статична електрика Деякі частоти електромагнітних хвиль (світлові хвилі) Ультразвук (будь-які звукові хвилі вищої частоти, ніж чує людина; зазвичай вважається, що вони мають діапазон від ~20 Гц до ~20 кГц) Електричні вимикачі (Перемикання електричного вимикача (особливо його вимикання) може спричинити іскріння всередині вимикача) Відкрите полум'я (це може варіюватися від запаленої сигарети до зварювальних робіт) Гарячі гази (це може включати газ, який містить лише гарячі частинки)
Механічно генерована іскра від удару (наприклад, удар молотком по іржавій сталевій поверхні порівняно з ударом молотком по кременю. Швидкість та кут удару (між поверхнею та молотком) важливі; удар під кутом 90 градусів по поверхні відносно нешкідливий)
Механічно генеровані іскри тертя (Поєднання матеріалів та швидкості визначає ефективність джерела займання. Наприклад, тертя сталь-сталь 4,5 м/с із силою тертя понад 2 кН є ефективним джерелом займання. Поєднання алюмінію та іржі також є надзвичайно небезпечним. Для отримання ефективного джерела займання часто потрібно більше однієї розпеченої іскри).
Електричні іскри (наприклад, погане електричне з'єднання або несправний датчик тиску)
Електростатичний розряд (Статична електрика може генеруватися повітрям, що ковзає по крилу, або непровідною рідиною, що протікає через фільтрувальний екран)
Іонізуюче випромінювання Гарячі поверхні Екзотермічні реакції (хімічна реакція, яка призводить до виділення тепла від речовин, що беруть участь, у навколишній простір) Адіабатичне стиснення (коли повітря швидко проштовхується через вузький прохід, що призводить до нагрівання його поверхні)
Див. також
Класифікація районів Електрообладнання у вибухонебезпечних зонах Іскробезпека
Примітки
Посилання
Регламент EPS 2016 року (впровадження ATEX 114 у Сполученому Королівстві) Веб-сайт IECEx Директива ATEX 1999/92/ЄС Директива ATEX 2014/34/ЄУ Керівні принципи ATEX (перше видання – квітень 2016 р.) Правила щодо небезпечних речовин та вибухонебезпечних середовищ 2002 року (Сполучене Королівство) Правила щодо обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах 2016 року (Сполучене Королівство) Законодавство DSEAR Сторінка DSEAR у Сполученому Королівстві