Арсенич - Березовський Василь-Ярослав (14/24.09.1887, село Березів Долішний, Коломийського повіту, край Галичина і Володимирія, Австро-Угорщина (тепер — село Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області, Україна — 29.05.1953, м. Вінніпег, Канада) — перший український юрист (1917р.) і суддя (1947 р.) в Канаді, здобув докторат з права, був королівським радником (1935), громадський, церковний і політичний (багаторазовий депутат канадського парламенту) діяч української діаспори, педагог, видавець. Мав титул британського лорда.Книга реєстрації уділення Тайни хрещення в церкві Перенесення мощів св. Миколая с. Березів Нижній Уторопський деканат Станиславівської єпархії за 1887 рік // Архів Косівського відділу РАГС Івано-Франківської області.

Геник Л. Я. Іван Кузич-Березовський – історик і педагог (до 100-річчя від дня народження) // Рідна школа. – 2003. – №9. – 80 c. – С.43-46.

Arsenych Jaroslaw. Arsenyč Jaroslaw // Encyclopedia of Ukraine. Edited by Volodymyr Kubijovyč. Vol. І. A-F. – Toronto-London: University of Toronto Press, 1983. – 952 р.

Арсенич - Березовський Василь-Ярослав (14/24.09.1887 — 29.05.1953) народився в родині дрібної української шляхти гербу Сас [30, с.187-188; 34; 44] Степана Андрійовича Арсенича-Березовського (зв.Сарамчікового; 1860 - 1931) та Параски Йосипівни Негрич (1885-1910).Кузич-Березовський Іван. Автобіографія. Рукопис // Приватний архів І. Кузича-Березовського та Геник Л. Я.

Кузич-Березовський І. Березівське боярство на тлі історії України. – Детройт: Наклад. автора, 1962. – 320 с. – 187-188.

Przydomki polskie, litewskie i rusińskie zebral Aleksandr Dr. Stekert. – Kraków, 1897. Przedruk fotolitograficzny wykonany przez the Figaro Press. – London, 1960. – 144s. – S.14.

Герб Сас // Режим доступу: http://wikipedia/commons/d/df/Herb_Sas.jp/ 03.08.2010/20:09:50.

Найстаршою в родині його тата Степана Арсенича-Березовського була дочка Марія Арсенич (1880-1950), яка вийшла заміж за свого земляка Петра Дутчака, і батько купив їй велику ділянку землі (кілька гектарів) в с. Олієво Королівка на Городенщині. Мала 4 дітей: 2 синів і 2 дочок.Книга реєстрації уділення Тайни хрещення в церкві Перенесення мощів св. Миколая с. Березів Нижній Уторопський деканат Станиславівської єпархії за 1880 рік // Архів Косівського відділу РАГС Івано-Франківської області.

Кузич-Березовський Іван. Автобіографія. Рукопис // Приватний архів І. Кузича-Березовського та Геник Л. Я.

Другим був син Андрій Арсенич (1881-1949), який одружився в Середньому Березові і мав 3 дітей. Був репресований разом з дружиною сином, невісткою й онукоюКнига реєстрації уділення Тайни хрещення в церкві Перенесення мощів св. Миколая с. Березів Нижній Уторопський деканат Станиславівської єпархії за 1881 рік // Архів Косівського відділу РАГС Івано-Франківської області.

Кузич-Березовський Іван. Автобіографія. Рукопис // Приватний архів І. Кузича-Березовського та Геник Л. Я.

Березуни: Біографічні відомості / Упоряд. М. Томащук, С. Симчич, С. Перцович. – Коломия: Вік, 1995. – 77 с. - С. 58.

Третьою в родині Степана була дочка Олена (15.01.1883 — 31.01. 1948) [20, с. 387-388; 12, с. 68] – мати історика Івана Кузича-Березовського та дружина Михайла Кузича-Березовського (Михасевого, 1880-1971) – засновника товариства “Січ” в Нижньому Березові та засновника очередку радикальної партії . У Олени з 6 дітей вижили лишень 3 сини. Репресована з невісткою і онуками, померла в Сибіру .Білавич-Кузич Л. І. Сибірська сага. – Косів: Писаний камінь, 2008. –  376с. - С.68.

Геник Л. Я. Іван Кузич-Березовський — історик і педагог (до100-річчя від дня народження) // Рідна школа. – 2003. – №9. – 80c. – С.43-46.

Геник Л. Я. ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА: КАТОЛИЦИЗМ: У 2-х тт. Том I: Основні ідеї християнства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. – 576 с. – С.385-389, 572.

75 років з дня наймасовішої депортації українців //https: https: //https://tsn.ua/video/video-novini/novini-tsn-12-00-za-22-zhovtnya-2022-roku-novini-ukrayini. html //22.10.2022/19:31.

Нижній Березів [Електронний ресурс] // Режим доступу: uk.wikipedia.org./wiki//18.03.2012/16:27.

Останніми у родині Степана Арсенича народилися двійнята Юлія (14/24.09.1887 - 1955) і Василь-Ярослав (14/24.09.1887 — 29.09.1953). Книга реєстрації уділення Тайни хрещення в церкві Перенесення мощів св. Миколая с. Березів Нижній Уторопський деканат Станиславівської єпархії за 1887 рік // Архів Косівського відділу РАГС Івано-Франківської області.

.Кузич-Березовський Іван. Автобіографія. Рукопис // Приватний архів І. Кузича-Березовського та Геник Л. Я.

Це давня патріотична родина, що підтвердив його племінник по рідній сестрі Олені Арсенич - Кузич (1883-1948) український історик з діаспори Іван Кузич-Березовський, який з'ясовував суть свого подвійного прізвища й знайшов у документах польських архівів, що березівські шляхтичі титулували себе як “nobilis generosus” (з лат. шляхетно-уроджені) [30, с.187; 16, с.163], а свій родовід йому вдалося знайти через участь обох його прадідів у війні 1812-1815 років у військовому загоні кінноти на боці Австрії [30, с.187]. Історик І. Кузич-Березовський знайшов відомості про роль своїх предків-шляхтичів, які підтримали повстання Кошута за незалежність Угорщини [30, с.228], а під час революції 1848 року ті ж бійці стали її активними учасниками, бо стрийко (дядько) Степана Арсенича Іван Арсенич-Березовський був членом Головної Руської Ради (ГУР) у Львові як вчений і створив збройний загін, який охороняв учасників цієї Руської Ради у Львові протягом 1848-1849 року [30, с.230], і котрий через переслідування з боку Австро-Угорщини разом із родиною та деякими земляками-березунами виїхав до Росії, де став поміщиком у Самарській губернії, звідки своїм племінницям присилав подарунки [30, с.289]. Інший стрийко Степана Арсенича був священник в Коломийському повіті.Кузич-Березовський Іван. Автобіографія. Рукопис // Приватний архів І. Кузича-Березовського та Геник Л. Я.

Кузич-Березовський І. Березівське боярство на тлі історії України. – Детройт: Наклад. автора, 1962. – 320 с. - С.187-188.

Ґеник Л. Я. ІВАН ФРАНКО І ХОДАЧКОВА ШЛЯХТА БЕРЕЗОВА / Ґеник Любов // ВІСНИК НТШ. СЛОВО. – 2014. – №2 (26). – С.309-328.

Геник Любов. Історія галицької шляхти // КАРПАТИ: людина, етнос, цивілізація. - Івано-Франківськ. - 2023. - №9. - 420с. - С.159-171.

Przydomki polskie, litewskie i rusińskie zebral Dr. Aleksandr Stekert. – Kraków, 1897. Przedruk fotolitograficzny wykonany przez the Figaro Press. – London, 1960. – 144s.

Батько Василя-Ярослава Степан Андрійович Арсенич належав до осередку Української радикальної партії (УРП, заснована в Галичині 4.10.1890р., на чолі з Іваном Франком) й багато разів спілкувався із поетом, письменником, економістом, політичним дічем, вченим Іваном Франком ще тоді, коли майбутній письменник вперше приїжджав до Березова до свого друга Кирила Ґеника-Березовського . Допомагав йому вести агітацію по навколишніх селах: возив письменника ніби збирати й записувати місцевий фольклор . Саме Степан Арсенич із своїми однодумцями Андрієм Кузичем (Михасевим), Степаном Ґеником (Тостюком, був війтом села), Василем Ґеником (Базевим) та іншими організували приватну школу (бо після закриття василіанського монастиря, перестала існувати й школа) [17; 22; 25], а згодом добилися її перетворення в державну, про що й свідчать архівні документи [7; 5]. Згодом допоміг своєму зятю Михайлу Кузичу (Михасевому) створюватти осередок радикальної партії в Березовах та товариство “Січ” [10; 32, с.113].Справа про заснування початкової школи в Березові Нижнім. Округ шкільний Печеніжин. Повіт Коломия. 1891-1914рр. // ЦДІА у Львові. Ф.178. Оп. 2. Од. зб. 5613. арк.1-54 (пол. мовою).

Ґеник Л. Я. ІВАН ФРАНКО І ХОДАЧКОВА ШЛЯХТА БЕРЕЗОВА / Ґеник Любов // ВІСНИК НТШ. СЛОВО. – 2014. – №2 (26). – С.309-328.

Зрозуміло, що наймолодшому синові Василю-Ярославу тато постарався дати ґрунтовну освіту й він після закінчення початкової школи вступив до Коломийської ґімназії, де навчався до 1904 року [1; 2], поки не стався політичний конфлікт з одним із професорів гімназії Макарушкою (власне через належність тата до радикальної партії) .Звіт Дирекції ц. к. ІІ гімназії в Коломиї за рік шкільний 1900 – 1901. – Коломия, 1901. - 141с. // Івано-Франківський державний обласний архів Івано-Франківської області (ОДА ІФ обл.), Україна. Ф. 37. З-42.

Звіт Дирекції ц. к. ІІ гімназії в Коломиї за рік шкільний 1904 – 1905. Коломия, 1905.- 42с. // Приватний архів Володимири Пригродської в м. Коломиї.

Як наголошує у своїй статті “Березівська еміграція в США і Канаді” вже згадуваний історик з діаспори І. Кузич, під впливом К. Ґеника (брата війта Степана Ґеника) виїхало на еміграцію досить поважне число його земляків-березунів до США (Детройту) та Канади (Вінніпегу, Дауфіна). Тим більше, що березівська шляхта була на американському континенті ще в 50-х роках ХІХ ст. (про що свідчить історія довіреної особи президента Нікарагуа Вільяма Вокера (8.05.1824-1860) — Степана де Говорра-Дрогомирецького (1820-ті –1860, теж гербу Сас) [13; 16], а перші емігранти (Іван Неґрич з родиною (псевдонім - Николинин) — сусід С. Арсенича у Н. Березові) з Березова виїхали до Канади в 1887 році [30, с.290]. Очевидно, що серед наступних виїхав у 1904 р. і коломийський гімназист (у 1889–1904 рр.) Василь-Ярослав Арсенич . Можливо до свого сусіда І. Негрича або до К. Ґеника. В еміграції, щоби здобути засоби для існування, Василь-Ярослав брався за різну роботу: працював на будівництві, робітником у каменярнях Стоун-Маунтіну, в друкарні газети «Канадійський фармер», продавцем у крамниці. Водночас збирав гроші на вивчення англійської мови, бо німецьку, польську, латинську, грецьку мови він уже знав [31; 21].Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Т. 1: Піонерська доба: 1874-1918.- Вінніпеґ: Тризуб, 1961. – 296с.

Еміграція українців у кінці XIX - на початку XX ст. // Режим доступу: http://studentu5.com/index.php?work=136&page=5/08.01.2015/22:43.

Arsenyč Jaroslaw. Jaroslaw Arsenych // Encyclopedia of Ukraine. Edited by Volodymyr Kubijovyč. Vol. І. A-F. Toronto-London: University of Toronto Press, 1983. – 952p. // Івано-Франківський державний обласний архів Івано-Франківської області (ОДА ІФ обл.), Україна.

Himka, John-Paul. Galician_Villagers_and_the_Ukrainian_National_Movement_in_ the_Nineteenth_Century. – London: Macmilian Press LTD, 1988 [URL]// Режим доступу: http://www.academia.edu/497020/ /08.01.2015/ 16:38.