Міст Шпроєр () — історичний критий дерев'яний міст у місті Люцерн, Швейцарія. Це третій за значенням дерев'яний критий міст після Капелльбрюке () та зруйнованого у 19 столітті Хофбрюке (). Міст Шпроєра внесений до списку культурних пам'яток категорії А (національного значення) міста Люцерна. Міст з'єднує площу Мюленплац () у Старому місті з площею Казерненплац () у Новому місті.

Історія Перша частина мосту, що з'єднував Мюленплац на правому березі річки Ройс із млинами посеред річки, існував із 13 століття. Продовження мосту до лівого берега (до Пфістергассе, або Беккервіртель — кварталу пекарів) було завершене лише в 1408 році. Цей міст був єдиним у місті, звідки в Середньовіччі дозволялося скидати в річку Ройс полову () та листя, що й дало йому назву «Шпроєрбрюке» (міст полови).

У 1566 році міст був значною мірою зруйнований повінню. Після цього південну частину відновили з використанням простих і подвійних підвісних конструкцій, а також збудували зерносховище, відоме як «Herrenkeller», яке слугувало мостовою опорою. Сьогодні це місце розташоване між Природничим музеєм (Natur-Museum) і Історичним музеєм (Historisches Museum). Північну частину мосту біля млинів відновили в 1591 році. У 1803 році люцернський тесляр Йозеф Ріттер () збудував новий північний сегмент із дерев'яними арками, що спиралися на опори. На цьому місці зараз розташований електростанція Мюленплац ().

Цикл картин Танок смерті

На трикутних фронтонах Шпроєрбрюке збереглося 45 (із початкових 67) розписаних дерев'яних панелей на яких зображений унікальний «Танок смерті» (). Ці панелі були створені в період із 1626 по 1632 роки під керівництвом художника Каспара Меглінгера (). Цей цикл картин є наймасштабнішим і найбільш публічно доступним з усіх відомих зображень «Танку смерті». На панелях зображено сцени, де смерть, уособлена в різних формах, супроводжує людей із різних верств суспільства, підкреслюючи невідворотність смерті для всіх.

На трикутних дерев'яних панелях у нижньому лівому куті розміщені герби меценатів, а в правому — герби їхніх дружин, тоді як на чорних рамах написані пояснювальні вірші та імена меценатів. Картини також містять портрети меценатів і представників люцернського суспільства, демонструючи вплив робіт Ганса Гольбейна Молодшого, але з більш прогресивною технікою виконання. Картини та тексти наголошують, що смерть невблаганно чатує всюди — у місті, селі, на морі, і ніхто не здатен уникнути її невідворотності.

Невеличка містова каплиця «Maria auf der Reuss» («Марія на Ройсі») присвячена Матері Божій.

Джерела Josef Brülisauer u. a.: Die Spreuerbrücke in Luzern: ein barocker Totentanz von europäischer Bedeutung. Raeber Verlag, Luzern 1996, . Rolf Paul Dreier: Der Totentanz — ein Motiv der kirchlichen Kunst als Projektionsfläche für profane Botschaften (1425—1650). Leiden 2010, (inklusiv CD-ROM: Verzeichnis der Totentänze, auch auf www.totentanz.nl). Speziell zum Totentanz auf der Spreuerbrücke Seiten 179—216. Caspar Meglinger: Der Todtentanz: Gemälde auf der Mühlenbrücke in Luzern. Lithographien der Gemälde durch die Gebrüder Eglin, Luzern. Ausgabe 1867. Digitalisat in ZentralGut.ch Ausgabe 1881. Digitalisierte Ausgabe der Universitäts- und Landesbibliothek Düsseldorf. Englische Ausgabe: The dance of death on the Muhlenbruke at Lucerne. Eglin, Luzern 1893 ().

Посилання Цикл зображень мосту Шпроєр на ZentralGut.ch

Примітки