«Нешвілл» (англ. Nashville)— американський музичний комедійно-драматичний фільм 1975 року, режисером та продюсером якого був Роберт Альтман. Фільм розповідає про різних людей, залучених до індустрії кантрі та госпел-музики в Нешвіллі, штат Теннессі, протягом п'яти днів перед гала-концертом популістського аутсайдера, який балотувався на пост президента від Партії заміщення.
«Нешвілл» часто відзначають своїм масштабом; фільм містить 24 головних героїв, годину музичних номерів та численні сюжетні лінії. До акторського ансамблю увійшли Девід Аркін, Барбара Бакслі, Нед Бітті, Карен Блек, Роні Блейклі, Тімоті Браун, Кіт Керрадайн, Джеральдін Чаплін, Роберт ДоКуї, Шеллі Дюваль, Аллен Гарфілд, Генрі Гібсон, Скотт Гленн, Джефф Голдблюм, Барбара Гарріс, Девід Гейворд, Майкл Мерфі, Аллан Ф. Ніколс, Дейв Піл, Крістіна Рейнс, Берт Ремсен, Лілі Томлін, Гвен Веллс та Кінан Вінн.
Сценарій був написаний Джоан Тьюксбері, частою співробітницею Альтман, частково на основі її досвіду відвідування міста як сторонньої спостерігачки та спостереження за місцевою музичною індустрією. Кілька інцидентів, які вона пережила, з'являються у фільмі, хоча Альтман імпровізувала численні додаткові сцени та сюжетні лінії під час зйомок. Фільм знімали на натурі в Нешвіллі в 1974 році.
«Нешвілл» був випущений Paramount Pictures влітку 1975 року та отримав широке схвалення критиків, які високо оцінили акторський ансамбль (головним чином Блейклі та Томлін ), мізансцену та саундтрек. Він отримав численні нагороди, включаючи п'ять номінацій на премію «Оскар», зокрема за найкращий фільм, найкращого режисера, найкращу жіночу роль другого плану (як для Роні Блейклі, так і для Лілі Томлін), та перемогу за найкращу оригінальну пісню за трек Керрадін «I'm Easy». Фільм був номінований загалом на 11 премій «Золотий глобус», що на сьогоднішній день є найбільшою кількістю номінацій, отриманих одним фільмом. Відтоді він вважається magnum opus Альтмана та одним із найвидатніших фільмів усіх часів. У 1992 році Бібліотека Конгресу обрав фільм для збереження в Національному реєстрі фільмів США як «культурно, історично чи естетично значущий».
Сюжет Гел Філіп Вокер, кандидат від Партії заміщення на президентських виборах у США 1976 року, прибуває до Нешвілла на благодійний гала-захід. Тим часом у сусідній студії відбуваються два сеанси запису: в одній кімнаті кантрі-суперзірка Хевен Гамільтон записує патріотичну пісню на честь двохсотріччя, а по сусідству Ліннеа Різ, біла співачка госпел, записує пісню з Jubilee Singers історично чорного Університету Фіска. Опал, англійка, яка стверджує, що працює над документальним фільмом для BBC (хоча посилається на увазі Британську телерадіомовну компанію), намагається підслухати сесії.
Пізніше того ж дня кантрі-співачка Барбара Джин повертається до Нешвілла після того, як натовп вважає, що це був опік (що насправді могло бути нервовим зривом і перебуванням у психіатричній лікарні). В аеропорті Беррі Філд її зустрічають місцеві представники індустрії, включаючи Хевена та його супутницю, леді Перл, власницю нічного клубу. Також присутні рядовий Гленн Келлі, одержимий Барбарою Джин, та популярне фолк-тріо, що складається з подружжя Білла та Мері, а також гітариста Тома, які приїхали до міста, щоб записати альбом. Тим часом Марту, підліткову ґруппі на ім'я «L.A. Joan», забирає в аеропорту її дядько, містер Грін; вона прибула відвідати свою вмираючу тітку Естер, але таємно планує переслідувати музикантів. У кафе аеропорту афроамериканський кухар Вейд Кулі та його колега, офіціантка на ім'я Сьюлін, обговорюють її прагнення стати співачкою.
На злітній смузі Барбара Джин непритомніє від теплового виснаження, а присутні залишають аеропорт, але опиняються в заторі після зіткнення автомобілів. Під час метушні Вініфред, співачка кантрі-музики, тікає від свого чоловіка Стара; потім Стар підвозить Кенні Фрейзера, який щойно прибув до міста з футляром для скрипки. Опал користується затором, щоб взяти інтерв'ю у Ліннеї, а також у Томмі Брауна, афроамериканського кантрі-співака.
Того вечора Сьюлін виступає на відкритому мікрофоні, не демонструючи жодних співочих здібностей, але це призводить до її завербування як розважальної акторки для благодійного заходу Вокера. Тим часом чоловік Ліннеї, Дел, запрошує на вечерю Джона Тріплетта, політичного організатора Вокера. Протягом усієї трапези Ліннея в основному зосереджується на спілкуванні зі своїми двома глухими дітьми. Том, який перетнувся з Ліннеєю кілька тижнів тому, телефонує додому, щоб запросити Ліннею на побачення, але вона відмовляє його. Гламурна співачка Конні Вайт виступає того вечора замість Барбари Джин у Grand Ole Opry. Мері пропускає виступ Конні, на жаль Білла, і замість цього займається сексом з Томом у готелі. У лікарні Барбара Джин сперечається зі своїм чоловіком-менеджером Барнеттом через те, що Конні замінила її, і він звинувачує її в черговому нервовому зриві, гнівно встановлюючи своє домінування.
У неділю вранці леді Перл, Вейд та Сьюлін відвідують католицьку месу, а Ліннеа співає в хорі чорної баптистської церкви. У лікарняній каплиці Барбара Джин співає «In the Garden» зі свого інвалідного візка, а містер Грін, рядовий Келлі та інші дивляться. Опал блукає величезним автозвалищем, записуючи спостереження на магнітофон. Хейвен, Томмі та їхні родини відвідують гонки на стокових автомобілях, де Вініфред безуспішно намагається заспівати на невеликій сцені. Білл та Мері сваряться у своєму готельному номері, і їх перериває Тріплетт, яка запрошує їх виступити на гала-вечорі, а Том намагається змусити шофера Нормана дістати йому наркотики.
Після звільнення Барбари Джин, вона спочатку дає вдалий виступ на Opryland USA, що закінчується тим, що її стягують зі сцени, поки вона співає між піснями. Щоб виправити свій невдалий виступ, Барнетт обіцяє їй виступити на гала-вечорі Вокера. Тим часом Марта дратує Кенні, який орендує кімнату в будинку свого дядька, коли намагається відкрити футляр для його скрипки. Того вечора в клубі Exit/In Ліннеа, Марта, Білл, Мері, Опал, Норман і Вейд серед тих, хто відвідує відкритий мікрофон. Том співає «I'm Easy», і Ліннеа, зворушена, повертається до своєї кімнати, де вони займаються сексом. Том звик до того, що жінки стають нав'язливими та емоційними після побачень, але Ліннеа ввічлива, але потім відсторонена. Вона залишає кімнату Тома, не звертаючи уваги на його відверті спроби розлютити її та викликати ревнощі, що дратує його. Тим часом на повністю чоловічому благодійному заході Вокера Сьюлін освистують за сценою за поганий спів; Дел і Тріплетт переконують її виконати стриптиз в обмін на місце на гала-вечорі. Пізніше до Сьюлін натрапляє п'яний Дел, але Вейд рятує її. Він каже їй, що вона не вміє співати, і намагається вмовити її поїхати з ним до Детройта; вона відмовляється, рішуче налаштована «співати з Барбарою Джин».
Наступного ранку виконавці та глядачі збираються в Парфеноні на гала-концерт Вокера. У складі учасників є Хевен, Барбара Джин, Ліннея та її хор, Мері та Том, а також Сьюлін; прибуває Вініфред, сподіваючись заспівати. Тим часом містер Грін та Кенні прибувають на гала-концерт у пошуках Марти, яка не прийшла на похорон тітки Естер, і знаходять її, як вона супроводжує Білла. Під час виступу Барбари Джин на сцені Кенні дістає пістолет з футляра для скрипки та починає стріляти по сцені. Барбару Джин поранено; куля зачепила руку Хевена. Виникає хаос і Келлі роззброює Кенні. Барбару Джин виносять зі сцени, вона стікає кров’ю. Хевен намагається заспокоїти натовп, закликаючи їх співати, стверджуючи, що «Це не Даллас». Поранений, він передає мікрофон Вініфред, яка запинаючись, а потім голосніше починає співати «It Don't Worry Me», до якої зрештою приєднується госпел-хору Ліннеї, також на сцені.
Примітки
Посилання (08.03.2026)