Брауншве́йзький па́м'ятник (нім. Braunschweig-Denkmal) — гробниця на набережній Монблан у Женеві, Швейцарія. Збудований в 1879 році містом Женева для . Внесений до списку об'єктів національного значення у Швейцарському інвентарі культурних цінностей.

Історія У 1815 році, у віці 10 років, герцог Карл II став монархом суверенного герцогства Брауншвейзького, створеного Віденським конгресом. У рамках своєї освіти він провів два роки зі своїм братом у Лозанні у франкомовній частині Швейцарії у 1820 році.

Через розкішний спосіб життя та політичні конфлікти зі станами він став непопулярним серед населення та був змушений покинути свою країну в 1830 році внаслідок повстання. За згодою інших монархів Німецької Конфедерації, його замінив на посаді герцога його брат Вільгельм у 1831 році.

Карл спочатку втік до Лондона, а потім, після невдалої спроби повернути собі трон, до Парижа. Родичі Карла намагалися різними способами, але безуспішно, позбавити його контролю над своїм статком, оскільки він використовував його, серед іншого, для того, щоб домагатися повернення на брауншвейзький трон. Серед своїх сучасників Карл був відомий насамперед своїми скандалами та екстравагантним способом життя. У 1870 році, через франко-прусську війну, Карл переїхав до Женеви, де помер 18 серпня 1873 року, не залишивши прямих нащадків. У своєму заповіті він назвав місто Женеву своїм єдиним спадкоємцем і обмовився, що гробниця буде побудована за його власним проектом на видному місці в Женеві. Його брат Вільгельм досяг мирної угоди з Женевою 6 березня 1874 року щодо розподілу спадщини, S. 285., в результаті чого місту залишилася сума в 24 мільйони франків, що сьогодні еквівалентно приблизно 1 мільярду швейцарських франків. Після деяких обговорень гробницю було встановлено в 1879 році в місті Женева в Альпійському саду та урочисто відкрито 14 жовтня 1879 року.

Гробниця

Карл Великий визначив дизайн гробниці у своєму заповіті: тіло мало спочивати над землею в саркофазі, верхівку гробниці мала увінчати його власна кінна статуя, а основу прикрашали статуї його предків. Матеріалами, що використовувалися, були бронза та мармур. Як взірець було названо гробниці родини Скалігерів у Вероні. У заповіті не було вказано точне місце розташування, але висловлено бажання розмістити її на видному місці в місті Женева.

Гробницю виконав Жан Франель, і зрештою вона коштувала 2 мільйони франків. Його проєкт підкорив Ежена Віолле-ле-Дюка та Вінченцо Велу, обох відомих художників того часу. Франель обрав гробницю Кансіньйоріо делла Скала як взірець. Він замовив у різних відомих скульпторів створення фігурного оздоблення.

Гробниця складається з триповерхового шестикутного мармурового навісу, прикрашеного готичним шпилем. Він спирається на платформу розміром 65 на 25 метрів і оточений двома водоймами та мармуровими химерами. Вхід охороняють два мармурові леви. На третьому поверсі навісу знаходиться саркофаг з лежачою статуєю герцога та рельєфами, що зображують історію Брауншвейга. У кутах гробниці розташовано шість мармурових статуй відомих членів родини Вельф.

Кінну статую Карла II на вершині навісу довелося демонтувати в 1890 році, оскільки вона була занадто важкою для конструкції та загрожувала падінням. Відтоді вона розташована на північному кінці платформи перед Бо-Риваж. Вершину було перепроєктовано та перебудовано.

Скульптурні прикраси

Вісім рельєфів на саркофазі були створені Шарлем Ігелем. Вони зображують різні сцени з історії Брауншвейга. Той самий художник також виконав статую герцога, що лежить, та чотирьох ангелів, що його оточують.

Шість предків герцога, розміщені в кутах гробниці, були створені різними художниками, кожен з яких виконав дві статуї:

Генріх III Лев, герцог Саксонії, страчений Александром Шенверком. Оттон I, Дитина, перший герцог Брауншвейзький і Люнебургський, страчений Александром Шенверком. Ернст I, Сповідник, герцог Брауншвейг-Люнебурзький, страчений Томасом Мілле. Август Молодший, герцог Брауншвейг-Люнебурзький, страчений Томасом Мілле. Карл Вільгельм Фердинанд, принц і герцог Брауншвейг-Вольфенбюттельський, дід Карла II, страчений Річардом Кісслінгом. Фрідріх Вільгельм, герцог Брауншвейг-Ельський, батько Карла II, страчений Річардом Кісслінгом.

Відповідні герби зображених предків представлені глядачеві шістьма фігурами, які розміщені на вершині гробниці над предками.

Жан-Шарль Тепффер виконав 18 різних алегоричних голів у медальйонах, які розподілені по всій гробниці.

Бронзова кінна статуя на вершині була створена Огюстом Каном. Вона зображує герцога в уніформі, частини якої позолочені. Шестигранний постамент прикрашений фігурами Дванадцяти апостолів роботи Жозефа-Антуана Кюстора. Химери та два леви, що прикрашають платформу, на якій стоїть гробниця, також належать Огюсту Кану.

Література

Юлія Бекер-Дерінг: Останній з Вельфів — Архітектурне самовтілення герцога Карла II у Брансвікському пам'ятнику. Дисертація, Фрібург, 2000. Тібор Денес: Карл II, герцог Брансвік і Женева. Les Presses d'Étienne Baillard, Женева 1973.

Примітки

Посилання

Hither & Tither — Монумент Брансвік (англійська) Пам'ятник Брансвіку на сайті Швейцарського туризму Пам'ятник Брансвіку про туризм у Женеві (французькою мовою) Офіційний веб-сайт міста Женева про пам'ятник (французькою мовою)