Анрі Луї Абер де Монмор (Henri Louis Habert de Montmor; нар. близько 1600, Париж — пом. 21 січня 1679, Париж) — французький вчений і літератор. Член Французької академії.

Біографія Анрі-Луї — син Жана Абера (1570—1639) та Анни Юе де Міросменіль (померла в 1641 році). Він є небожем гуманіста Гійома Бюде, а також небожем П'єра Абера де Монмора, єпископа Кагорського; його двоюрідні брати — поет Філіп Абер та письменник і абат Жермен Абер.

Він був охрещений у 1609 році в Меніль-Сен-Дені. У 1624 році, у віці двадцяти п'яти років, став королівським радником у Паризькому парламенті, а потім, у 1632 році, розпорядником запитів, посаду, яку він отримав завдяки статкам свого батька, надзвичайного скарбника війн та скарбника заощаджень.

У 1634 році його обрали до Французької академії, де виголосив п'яту промову, але незабаром став вважатися дисидентом; він був останнім членом першого складу академії.

У 1637 році він одружився з Генрієттою-Марі де Буад, сестрою Луї де Буада де Фронтенака, майбутнього губернатора Нової Франції. Він часто бував у Марі де Гурне та писав епіграми латиною.

Захоплений Декартом, він написав поему з картезіанської фізики під назвою «De rerum naturae» та колекціонував наукові інструменти. Він був другом Мерсенна, який присвятив йому свою «Вселенську гармонію», та великим другом П'єра Гассенді, який присвятив йому своє «Життя Тихо Браге» та заповів йому астрономічний телескоп, який дістав у спадок від самого Галілея. Через три роки після смерті Гассенді Абер опублікував його повне зібрання творів у шести томах, до яких написав передмову латиною.

Окрім Гассенді, він збирав у своєму будинку, у приватному особняку за адресою вулиця Тампль, 79, коло вчених та філософів, зокрема П'єра Даніеля Юе, Жана Шапелена, Адрієна Озу, Жирара Дезарга, Самюеля Сорб'єра, Клода Клерсельє, Жака Рохо, Гі Патена, Френікля де Бессі, Мельшіседека Тевено, Роберваля та Гюйгенса. Усі вони були захоплені науковими експериментами та створили так звану «Академію Монтмор», одне з наукових товариств, з якого в 1666 році народилася Французька академія наук.

У 1669 році, коли йому виповнилося сімдесят, шахрайське банкрутство його старшого сина змусило його залишити посаду розпорядника прохань і призвело до ізоляції та меланхолії, які супроводжували його до самої смерті 21 січня 1679 року в його паризькому особняку. Його поховали поруч зі своєю дружиною, яка померла трьома роками раніше, у каплиці Святого Йосипа (також відомій як каплиця Монмор) церкви Сен-Нікола-де-Шан. На східному фасаді колишньої пресвітерії досі можна побачити витончений сонячний годинник, ймовірно, розроблений його колом вчених.

Потомки

Анрі-Луї Абер та його дружина Генрієтта-Марі де Бюад де Фронтенак мали п'ятнадцять дітей між 1638 і 1657 роками, кілька з яких померли в немовлячому віці. Семеро з них (шість синів і одна дочка) були намальовані Філіпом де Шампанем на одному з найкрасивіших групових портретів дітей усіх часів (картина зберігається в Музеї образотворчих мистецтв у Реймсі з 1952 року, тимчасово перебувала в Музеї образотворчих мистецтв у Ренні до січня 2023 року). Серед цих п'ятнадцяти дітей :

Анрі-Луї, старший син, був радником парламенту в 1658 році та головою прохань у 1667 році. Його першою дружиною була Марі-Клод Феліпо, дочка Луї, графа Поншартрена. Вона померла в 1661 році. Його друга дружина, Анна Морен, «була розлучена з ним», оскільки він скоїв величезне шахрайське банкрутство в 1669 році, через що перебував у в'язниці Сен-Лазар до своєї смерті в 1686 році. У 1665 році Анна-Луїза вийшла заміж за Нікола Жанно де Бартілла, губернатора міста та цитаделі Рокруа. Людовик був єпископом Перпіньяна з 1682 року. Жан-Луї був генералом галер у Марселі в 1688 році, а потім почесним радником парламенту Провансу.

Примітки

Посилання