Ігор Іванович Троянов (28 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 23 травня 1975, Лозанна, Швейцарія) — учасник Громадянської та Другої світової воєн, проповідник і духовник у таборах Ді-Пі , засновник товариства «Православна справа», діяч Російського зарубіжжя, клірик РПЦЗ.
Біографія Проживав в Одесі, під час Громадянської війни в Росії служив на Чорноморському флоті, — в еміграції в Стамбулі, Туреччина, потім — у Белграді, Королівство Сербів, Хорватів та Словенців.
Після закінчення Богословського факультету Белградського університету, з 1924 — чтець російської Свято-Троїцької церкви в Белграді.
У 1941 році призваний до сербської армії, 14 місяців провів у німецькому полоні.
З 1945 року проживав у Швейцарії, де того ж року був висвячений у сан диякона та священика. Ключар храму св. великомучениці Варвари у Веве.
З 1951 року — настоятель храмів у Лозанні та Веве.
1959 року — організатор «Товариства „Православна Справа“».
До 1960 року опікувався таборами російських ДІ-Пі в Італії та Швейцарії.
Спостерігач від РПЦЗ на II Ватиканському Соборі, листувався з російським єзуїтом Станіславом ТишкевичемКолупаев В.. Брюссельское издательство «Жизнь с Богом»: Книжный мир Русского Зарубежья XX века. Радиомиссия для советских слушателей. Saarbrucken: LAP Lambert Academic Publishing GmbH & Co., 2012. 336 с., илл. ISBN 978-3-8484-0980-8..
Сім'я Одружений з Ольгою Тихонівною Шишковою, сестра матері Олександра Шмемана
Примітки
Джерела Памяти протоиерея Игоря Троянова // «Православная Русь». 1976, № 16. С. 13. Корнилов А. Духовенство перемещенных лиц: Биографический словарь. Нижний Новгород, 2002. сс. 58-59. Косик В. Русская Церковь в Югославии (20-40-е гг. XX века). М.: Православный Свято-Тихоновский богословский институт, 2000. с. 258. Колупаев В. Папа Иоанн XXIII и Россия // Дом Непорочного сердца, № 5 (26), 2014. с. 42 — 47.