Едмунд Бартковський (; 15 липня 1894, Хелмце — 17 вересня 1939, Ковель) — польський офіцер, підполковник артилерії Польської армії.

Біографія Син Віктора Бартковського та Марії, уродженої Пехни. Він був братом Юліана (1886), Ігнація (1887) та Віктора (1895–1919). У 1900 році родина переїхала з Хелмця до Накло-над-Нотецеи, де Едмунд став співініціатором заснування скаутського загону імені Тадеуша Костюшка. Він також був членом таємного товариства Томаша Зана, за що його виключили зі школи. Він закінчив середню школу в Рогозно. Після початку Першої світової війни його призвали до лав Прусської армії артилеристом і він дослужився до звання лейтенанта.

Він повернувся до Накло на початку 1918 року, після демобілізації, де долучився до процесу створення повстанських структур. Був активістом Польської військової організації (ПВО) часів Прусського поділу. Народна рада в Накло призначила його командувачем повстання в місті. Великопольське повстання спалахнуло там 1 січня 1919 року. Спочатку під його командуванням було 130 добровольців. Він розробляв операції на північ від Накло та займав позиції на інших напрямках, підтримуючи операції у Вижиську, Мрочі, Садках, Бялослів'ї та Високій. Він керував битвою під Накло. Він керував бойовими діями під час битви під Шлесином (5–6 січня 1919 року) та битви під Мрочою (7–8 січня 1919 року). Він брав участь у переговорах у Бидгощі, в результаті яких поляки відступили на південь від річки Нотець. Після виїзду з Накла він служив у штабі Головного командування Познанського повстання. Він воював у війні проти більшовиків, а також служив у Верховному командуванні повстання під час Третього Сілезького повстання (кодова назва «Пруй»).

З 1921 року він був капітаном. 12 квітня 1927 року йому було присвоєно звання майора, старшинство набуло чинності 1 січня 1927 року, та 61-й ранг у корпусі артилерійських офіцерів. У червні того ж року його було призначено командиром 1-го дивізіону 8-го піхотного полку. У липні 1928 року його було переведено до складу артилерійських офіцерів і одночасно переведено до Резервної кадетської школи артилерійських офіцерів у Володимирі-Волинському на посаду командира новоствореної 3-ї навчальної дивізії. У грудні 1932 року його було переведено до 7-го важкого артилерійського полку в Познані на посаду командира ескадрону. 17 січня 1933 року йому було присвоєно звання підполковника, старшинство набуло чинності 1 січня 1933 року, і 17-те місце в офіцерському корпусі артилерії. У квітні того ж року його було переведено на посаду квартирмейстера полку. У жовтні 1934 року його було переведено до 17-го легкого артилерійського полку в Гнезно на посаду заступника командира полку (з 1938 року – 1-й заступник командира). Він обіймав цю посаду до 1939 року.

Загинув у бою проти радянських військ 17 вересня 1939 року під Ковелем.

Сім'я Едмунд Бартковський був одружений з Кларою, уродженою Круппік (1898–1976), з якою мав трьох дочок: Терезу Станецьку (1934–2015), Марію Орловську (1935–1996) та Клару Бартковську (1939–2010, професорка зоології).

Нагороди

Хрест Хоробрих — нагороджений двічі «за прояви мужності та відваги, виявлені в битвах 1918–1921 років». Золотий хрест Заслуги (22 грудня 1928) Хрест Незалежності з мечами (18 жовтня 1932)

Література

Примітки