«Гірський вінець» () — поема та драма, написана митрополитом і поетом Петром II Петровичем-Негошем. Негош створив «Гірський вінець» у 1846 році в Цетинє, а наступного року твір був опублікований після друку в вірменському монастирі у Відні. Це сучасний епос, написаний віршами у формі драми, що поєднує три основні літературні роди. Вважається шедевром сербської та чорногорської літератури.

Тло Під час Великої війни у Відні європейські держави об'єдналися з метою послаблення впливу Османської імперії та проводили політику зміцнення християнського населення. У 1690 році патріарх Арсеній III Чарноєвич закликав сербів до повстання проти османів. Того ж року за ініціативою Венеції розпочався чорногорський визвольний рух, що спричинило ворожнечу між християнами та мусульманами, яка призвела до цих подій. Після низки серйозних конфліктів Данило I вирішив, що мусульмани й християни більше не можуть жити разомDr. Čedomir Marjanović, „Istorija srpske crkve“, knj. II, Srpska crkva u ropstvu od 1462–1920. Beograd. „Sv. Sava“, 1930. str. 56–57.. У сюжеті роману «Гірський вінець» дві асамблеї християнських чорногорських вождів збираються, одна напередодні П'ятидесятниці, а інша на Різдво Богородиці, з рішенням вигнати турків. Деякі балканські історики сумніваються, що ця різанина взагалі мала місце.

Різанина Згідно з чорногорським фольклором, масове вбивство було скоєно в переддень Різдва, проте існують розбіжності щодо дати вбивства, яка коливається від 1702 до 1709–1711 роківdr. Čedomir Marjanović, „Istorija srpske crkve“, knj. II, Srpska crkva u ropstvu od 1462–1920. Beograd. „Sv. Sava“, 1930. str. 56–57.. Головним ініціатором був єпископ Данило Шепчевич, уродженець Негуші, який був обраний єпископом у 1697 році й висвячений Арсенієм III Чарноєвичем у 1700 році в Секу. Данило зібрав вождів і наказав їм винищити «корінних турків», які відмовилися прийняти хрещення. Сербський історик Володимир Чорович стверджує, що ці дії керували Вук Борилович і брати Мартінович, а також кілька чиновників. На Різдво, перед світанком, вони вбили мусульман Цетинє. Тисячі людей було вбито, але тільки один із людей єпископа був поранений. У наступні дні багато мусульман було вигнано з навколишніх поселень. Чоловіків, жінок і дітей було вбито.

Контроверсія Історик Срда Павлович зазначає, що «Гірський вінець» був предметом похвали та критики, часто використовувався для підтримки діаметрально протилежних поглядів. Незалежно від своїх політичних програм, ідеологічних уподобань чи релігійних переконань, кожне нове покоління південнослов'янських істориків та політиків використовує твір Негоша, сподіваючись знайти достатньо цитат, щоб підтвердити власні погляди.

За словами Павловича, сербські націоналісти використовують її як історичне виправдання у своїх спробах зберегти мрію про Велику Сербію, хорватські націоналісти — як остаточне підтвердження східного характеру південних слов'ян, що живуть на схід від річки Дрини, а інші розглядають «Гірський вінець» як посібник з етнічних чисток і братовбивчих вбивств. Чорногорські незалежники в основному уникають будь-яких інтерпретацій поезії Негоша і лише зрідка обговорюють її літературні та лінгвістичні переваги.

Тімоті Вінтер, провідний британський мусульманин-новонавернений і вчений-ісламознавець, дотримується думки, що «Гірський вінець» спирається на давні, насильницькі ісламофобські настрої. Він розглядає османське панування над середньовічною християнською Сербією як ефективний захист від хрестоносців західного католицизму, заявляючи, що у вірші «повторні прохання мусульман про співіснування розглядаються просто як сатанинські спокуси, посмішка Юди, яку митрополит Данило врешті-решт перемагає, святкуючи масове вбивство в кінці»The churches and the Bosnian War, Shayk Abdal Hakim Murad.

Майкл Селлс, американський професор ісламської історії та літератури сербського походження, поділяє подібну думку, стверджуючи, що поема, обов'язкова для читання в усіх школах довоєнної Югославії, відома своїм прославлянням етнічних чисток. На його думку, вона «позначає слов'янських мусульман як вбивць Христа і відіграє значну роль в етнічному конфлікті та боснійській війні 1990-х років», вказуючи на те, що «Гірський вінець» запам'ятали й цитують радикальні сербські націоналісти 1990-х роківSome Religious Dimensions of Genocide Michael Sells, 1995.

Примітки

Література

Mihailovich, Vasa D. (2006). Petar II Petrović-Njegoš: The Mountain Wreath. In Trencsenyi, Balazs Kopecek, Michal (eds.). National Romanticism: The Formation of National Movements. Budapest: CEU Press. p. 428. . Ger Duijzings (2000). Religion and the Politics of Identity in Kosovo. C. Hurst & Co. Publishers. p. 188. Stanley Hochman (1984). McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An International Reference Work in 5 Volumes. VNR AG. p. 194. . Hösch, Edgar (1972). The Balkans: a short history from Greek times to the present day. Crane, Russak. p. 127. . Buturović, Amila (2010). Islam in the Balkans: Oxford Bibliographies Online Research Guide. Oxford University Press, US. p. 10. .

Посилання

The Mountain Wreath: Poetry or a Blueprint for the Final Solution? Slavic Muslims Portrayed as Christ-Killers in The Mountain Wreath