Директи́ва про я́кість води́, призна́ченої для спожива́ння люди́ною — нормативно-правовий акт Європейської Унії, що регулював вимоги до питної води. Ця директива замінила попередню директиву 80/778/ЄЕС. Згідно з визначенням у директиві, питна вода означає воду, як у її первісному стані, так і після очищення, призначену для пиття, приготування їжі, приготування їжі або інших побутових цілей. Вода, що розуміється в цьому сенсі, може включати воду, що постачається через водопровідні станції або в різних ємностях, таких як пляшки чи резервуари. Вона також може означати воду, що використовується в харчовій промисловості. Через окремі правила щодо природних мінеральних вод (директива 2009/54/ЄС) та води, що використовується в лікарських засобах, директива на них не поширюється. Держави-члени також могли вирішити не застосовувати положення директиви до питної води, що постачається у відносно невеликих кількостях (в середньому менше 10 м³ на день або менше ніж 50 особам).

Стандарти якості Загальні мінімальні вимоги до якості питної води, зазначені в директиві, включають фактичну відсутність будь-яких мікроорганізмів, паразитів або речовин, які можуть становити загрозу для здоров'я людини. Вони можуть бути присутніми лише в нешкідливих кількостях або концентраціях. Крім того, для окремих організмів та речовин директива визначає допустимі межі їхньої концентрації або щільності. Цим стандартам повинна відповідати вода, призначена для безпосереднього споживання, тобто вода, що тече з-під крана, якщо вода не споживається безпосередньо з водойми. Ці стандарти також застосовуються до води перед розливом.

Стандарти якості, зазначені в директиві, застосовуються до таких бактерій:

Кишкова паличка Ентерококи Pseudomonas aeruginosa — у випадку бутильованої води.

Щільність цих бактерій не повинна перевищувати 0 на 100 мл води, а у випадку бутильованої води вимоги суворіші, вимагаючи щільності не більше 0 особин на 250 мл. Однак у випадку Pseudomonas aeruginosa допустима межа становить 100 колоній на 1 мл у культурі при 22 °C та 20 колоній при 37 °C.

Граничні значення для хімічних речовин:

амід акрилової кислоти 0,10 мкг/л стибій 5,0 мкг/л арсен 10 мкг/л бензол 1,0 мкг/л бензо[а]пірен 0,010 мкг/л бор 1,0 мг/л бромати(V) 10 мкг/л кадмій 5,0 мкг/л хром 50 мкг/л мідь 2,0 мг/л ціаніди 50 мкг/л 1,2-дихлоретан 3,0 мкг/л 2-(хлорметил)оксиран(епіхлоргідрин) 0,10 мкг/л] фториди 1,5 мг/л свинець 10 мкг/л ртуть 1,0 мкг/л нікель 20 мкг/л нітрати (V) 50 мг/л (повинна бути виконана така умова: концентрація нітратів (V)/50 + концентрація нітратів (III)/3 ≤ 1) нітрати (III) 0,50 мг/л пестициди – всього 0,50 мкг/л, окремо 0,10 мкг/л альдрин 0,030 мкг/л дільдрин 0,030 мкг/л гептахлор 0,030 мкг/л гептахлорепоксид 0,030 мкг/л поліциклічні ароматичні вуглеводні (сума наступних: бензо[b]фторантен, бензо[k]фторантен, бензо[g,h,i]перилен, індено[1,2,3- cd ]пірен) 0,10 мкг/л селен 10 мкг/л тетрахлоретилен та трихлоретилен (сума) 10 мкг/л тригалометани (сума наступних речовин: трихлорметан, трибромметан, дибромхлорметан, бромдихлорметан) 100 мкг/л вінілхлорид 0,50 мкг/л.

Крім того, слід контролювати інші параметри, але перевищення значень, зазначених у директиві, є сигналом для вжиття відновлювальних заходів, але не дискваліфікує саму воду. До них належать: концентрація алюмінію, іонів амонію, хлоридів, заліза, марганцю, сульфатів, натрію, загальний органічний вуглець, вміст іонів H+ (кислотність за шкалою pH ), колір, електролітична провідність, запах, окислюваність, смак, каламутність, радіоактивність тритію, доза іонізуючого випромінювання, а також концентрація коліформних бактерій та Clostridium perfringens.

Директива визначає частоту залежно від кількості, що постачається споживачам. Деякі положення цієї директиви використовуються у Водній рамковій директиві.

Хоча стандарти, встановлені в директивах 80/778/ЄЕС та 98/83/ЄС, стосувалися води, призначеної для споживання, у деяких країнах вони використовуються як стандарти якості довкілля для , що не мало суттєвого обґрунтування.

Процедура Ця директива замінила попередню директиву Ради 80/778/ЄЕС від 15 липня 1980 року. З моменту її публікації до неї вносилися зміни у 2003, 2009 та 2015 роках. Тимчасові відступи також застосовувалися для держав, які приєднуються до Європейської Унії.

Через необхідність внесення змін до директиви було створено громадянську ініціативу «Right2Water» – першу Європейську громадянську ініціативу. Коли її пропозиції були подані до Європейської комісії у грудні 2013 року, понад 1,8 мільйона людей підписали її основну пропозицію. Ця пропозиція вимагала зобов’язати інституції ЄУ та національні інституції забезпечити право мешканців на воду та санітарію та закликала ці інституції активізувати свої зусилля для досягнення цієї мети. Ця пропозиція є основою статті 13 запропонованої нової директиви. Водночас вона є суперечливою, і коли Європейська комісія представила її міністрам держав-членів у середині 2018 року, деякі з них виступили проти неї, вважаючи, що такі правила виходять за межі компетенції Європейської комісії та повинні бути залишені на національному рівні. У самому Європейському парламенті деякі депутати Європарламенту висловили думку, що це взагалі не повинно бути включено до директиви, інші — що доступ має бути універсальним та безкоштовним, решта ж зайняли проміжну позицію. Проєкт поправки до директиви також містить пропозиції щодо зміни сфери її застосування до бутильованої води, оскільки вона, як правило, підпадає під дію правил безпеки харчових продуктів (Регламент (ЄС) № 178/2002), тоді як джерельні води повинні охоплюватися положеннями директиви. Деякі зміни спрямовані на більшу узгодженість з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Див. також

Водна рамкова директива Директива про питну воду (2020)

Директива про ґрунтові води Директива про нітрати

Примітки