Пітер Грегорі Богоссян ( 25 липня 1966) — американський філософ і професор. Був доцентом філософії у Портлендському університеті. Серед академічних інтересів: атеїзм, критичне мислення, педагогіка, науковий скептицизм та сократівський метод. Автор книги «Посібник зі створення атеїстів» () та (спільно з Джеймсом Ліндсі) книги «Як вести неможливі розмови: дуже практичне керівництво» ().

Разом зі співавторами Джеймсом Ліндсі та , брав участь у містифікації «Дослідження образ», у рамках якої вони, з метою перевірки якості рецензій, надсилали в академічні журнали підроблені статті, пов'язані з гендерними дослідженнями та іншими галузями. Цей проєкт привернув значну увагу ЗМІ та вчених, викликавши як похвалу, так і осуд, а також етичну й методологічну критику. Як наслідок, Портлендський університет обмежив його роботу на підставі його неналежного проведення досліджень. У вересні 2021 року подав у відставку з посади в Портлендському університеті, пославшись на переслідування та відсутність інтелектуальної свободи.

Увів термін вулична епістемологія для набору описаних ним розмовних технік, які покликані забезпечити можливість вивчення укорінених переконань, особливо релігійного характеру, в неконфліктній манері.

Ранній період життя Народився й виріс у Бостоні (США). Має  — його бабуся й дідусь за батьківською лінією були вірменськими іммігрантами.

Кар'єра

1988 року здобув ступінь бакалавра з психології в Університеті Маркетта, а потім, 1992 року — ступінь магістра гуманітарних наук з філософії у Фордгемському університеті. 2004 року здобув ступінь доктора педагогічних наук у Портлендському університеті. Його основними інтересами є критичне мислення, філософія освіти та моральні міркування. У дисертації розглядав використання методу Сократа в роботі з ув'язненими для розвитку критичного мислення та моральних суджень з метою зниження рівня злочинної поведінки. Дослідження фінансувавштат Орегон. Був головою Консультативного комітету виправної установи Колумбія-Рівер. Науковий співробітник Центру тюремної реформи.

Автор двох книг: «Посібник зі створення атеїстів» (; 2013), книги з передмовою Майкла Шермера, та «Як вести неможливі розмови: дуже практичне керівництво» (; 2019). Також написав передмову до книги коментатора , прихильника переваги білої раси, «Проти богів» (). Співпрацю з Молінью коментував, як засновану лише на його згоді з питань метафізики, а не на політичних поглядах Молінью.

2017 року знявся в документальному фільмі «Причини вірити» (), присвяченому психології та науці віри.

У вересні 2021 року пішов у відставку з посади в Портлендському університеті. У заяві про відставку назвав університет «фабрикою соціальної справедливості» () і сказав, що зазнав переслідувань та репресій за свої висловлювання. У листі університет також звинувачено у створенні культури, в якій студенти «бояться говорити відкрито і чесно» (), у навчанні студентів «наслідувати моральну впевненість ідеологів» () і в «[нагнітанні] нетерпимості до відмінних переконань і думок» ().

У листопаді 2021 року був одним із засновників , приватного навчального закладу, місія якого полягає у «створенні „виключно незалежної“ школи, яка пропонує альтернативу тому, що засновники вважають зростанням „нелібералізму“ в університетських містечках».

17 лютого 2022 року в Будапешті (Угорщина) провів конференцію на тему «вукізму».

Погляди

Богоссян назвав усі засновані на вірі переконання «оманою» (). The Daily Beast описав його як прихильника руху «Нові атеїсти», Він виступає за використання методу Сократа для переконання віруючих, хоч і радить зосередитися на критиці віри як способу пізнання (він називає це «ненадійною епістемологією»), а не на зовнішніх атрибутах релігійних громад.

В інтерв'ю 2015 року Богоссян описав себе як класичного ліберала, який ніколи не голосував за кандидата від республіканців, але «не є шанувальником» демократів. Він заявляв, що кожен із кандидатів-республіканців на президентських виборах 2016 року «стане справжньою катастрофою» (). Зробив пожертву і на президентських виборах у США 2020 року підтримав Ендрю Янга. Заявив, що Республіканська партія США — «найпотужніший антинауковий політичний рух у світі». Він написав, що «не було б панікерством» стверджувати, що вони «можуть знищити світ», оскільки багато хто «відмовляється навіть визнавати, що зміна клімату відбувається», і заявив, що їхня «негативна позиція частково зумовлена релігійними переконаннями».

За словами Богоссяна, « захопили академічне середовище». Він часто заявляв, що культурний релятивізм та егалітаризм є суперечливими цінностями.

Скандал із «дослідженням образ»

Богоссян, Джеймс Ліндсей та надіслали в академічні журнали для рецензування серію фіктивних наукових статей, які вони назвали «дослідженнями образ» — дослідження раси, гендеру, фемінізму та сексуальності, які, на їхню думку, характеризувалися низькими науковими стандартами. Усього вони підготували 20 статей, з яких на момент, коли Wall Street Journal розкрив містифікацію, сім було прийнято.

Попередня стаття-містифікація 2017 року Богоссян і Ліндсей опублікували статтю під назвою «Концептуальний пеніс як соціальний конструкт» (), яку автори назвали навмисно абсурдною та написаною в стилі «постструктуралістської дискурсивної гендерної теорії». У ній стверджувалося, що пеніс слід розглядати «не як анатомічний орган, а як соціальний конструкт, ізоморфний перформативній токсичній маскулінності». Богоссян і Ліндсей спочатку надіслали статтю в Norma, але її відхилили. Тоді вони надіслали статтю в Cogent Social Sciences, журнал відкритого доступу Taylor & Francis, який критикували за те, що він передбачає оплату за публікацію. Пізніше автори розкрили обман у журналі . Богоссян і Ліндсей заявили, що мали намір продемонструвати, що «гендерні дослідження академічно ущербні через переважне, майже релігійне переконання в тому, що маскулінність є коренем всього зла» (), а також підкреслити проблеми з процесами рецензування журналів із відкритим доступом.

Деякі критики засумнівалися в тому, що стаття Богоссяна та Ліндсея виявила проблему в галузі гендерних досліджень. Алан Сокал, професор математики, який улаштував схожу містифікацію 1996 року, зазначив, що Cogent Social Sciences був низькоякісним журналом з відкритим доступом, який не спеціалізувався на гендерних дослідженнях. Він також сказав, що малоймовірно, що статтю було б прийнято в провідному журналі з гендерних досліджень. Хоча журнал і провів роботу над помилками, Богоссян і Ліндсей дійшли висновку, що «вплив [містифікації] був дуже обмеженим, і більшість критики була обґрунтованою» ().

Вулична епістемологія Вулична епістемологія — термін, який Богосян запровадив у книзі «Посібник зі створення атеїстів». Це набір неконфліктних розмовних технік для обговорення стійких переконань, покликаних сприяти вдумливому міркуванню та відкритості поглядів учасника щодо переконань. Богоссян описав метод та його застосування, допомагаючи вірянам розмірковувати про надійність віри як епістемології. Однак він також виявився ефективним у багатьох інших контекстах, і пізніше Богоссян у співавторстві з Джеймсом Ліндсеєм написав книгу «Як вести неможливі розмови», в якій описано застосування вуличної епістемології до дослідження ширшого спектра переконань, включно з нерелігійними.

Бібліографія

Дисертація

Книги

Примітки

Посилання

Portland State University profile Вулична епістемологія у Віківерситеті