Епіплатис шестисмугий (Epiplatys sexfasciatus) — тропічний прісноводний вид коропозубих риб з родини нотобранхових (Nothobranchiidae). Типовий вид роду Epiplatys. Наукова назва sexfasciatus буквально означає «шестисмугий» і стосується шести вертикальних смуг, розташованих у нижній частині тіла.
Оригінальний опис виду, зроблений Т. Гіллом 1862 року, був не надто інформативним, що згодом спровокувало певну плутанину в його таксономії. Деякі автори об'єднували E. infrafasciatus і E. multifasciatus з E. sexfasciatus, інші розглядали їх як окремі види. Тривалий час вважалося що вид E. sexfasciatus складається з чотирьох підвидів: E. s. baroi, E. s. rathkei, E. s. sexfasciatus і E. s. togolensis. Проте згодом E. rathkei та E. togolensis були визнані окремими видамиEpiplatys sexfasciatus rathkei in Catalog of Fishes electronic version. Fricke, R., Eschmeyer, W. N. & Van der Laan, R. (eds) 2025. Updated 15 Aug 2025Epiplatys sexfasciatus togolensis in Catalog of Fishes electronic version. Fricke, R., Eschmeyer, W. N. & Van der Laan, R. (eds) 2025. Updated 15 Aug 2025, а E. baroi — синонімом спочатку E. infrafasciatus, а тоді E. zenkeriEpiplatys sexfasciatus baroi in Catalog of Fishes electronic version. Fricke, R., Eschmeyer, W. N. & Van der Laan, R. (eds) 2025. Updated 15 Aug 2025.
Опис Відносно великий, як на представників роду, й міцний вид. Максимальний розмір 10 см загальної довжини. Форма є типовою для епіплатисів. Зовні риби нагадують щуку. Тіло видовжене, сплощене згори, висота тіла становить 19-20 % стандартної (без хвостового плавця) довжини, спинний плавець посунутий далеко назад.
Голова невелика, сплощена згори, її довжина становить близько 30 % стандартної довжини. Рило напівкругле в поперечному перетині. Рот верхній, широкий, нижня щелепа виступає вперед. Губи товсті.
Анальний плавець має форму паралелограма, 14-19 променів, передні 3-4 з яких нерозгалужені, довжина плавця становить приблизно 18 % загальної довжини риби, а відстань від кінчика морди до початку анального плавця — 63-66 % стандартної довжини. Спинний плавець видовжений, має трапецієподібну форму, 9-13 променів, починається над 7-11-м променем анального, це приблизно посередині між заднім краєм ока та кінчиком хвоста, а відстань від кінчика морди до початку спинного плавця становить 74-75 % стандартної довжини. Хвостовий плавець загалом округлий, з подовженою центральною частиною. Грудні плавці посаджені низько, черевні сидять приблизно посередині тіла. Анус знаходиться трохи попереду анального плавця.
Тіло та голова вкриті циклоїдними лусками. 27-32 луски в поздовжньому ряді. Фронтальні луски типу G.
Каріотип: n = 24, A = 25.
Забарвлення варіативне, насиченіше в самців. Колір тіла зазвичай коричнюватий різних відтінків: від сірого до червонуватого, самці з блакитним, фіолетовим, трав'яно-зеленим, бронзовим або золотавим лиском на боках. Спина темно-коричнева, черево брудно-білого або жовтуватого кольору. Голова темна, із золотавою цяткою на маківці. Горло та черево білуваті.
Кожна лусочка у верхній половині тіла має по центру червоно-фіолетову цятку. Ці цятки утворюють 4-5 горизонтальних рядів, що проходять від зябрових кришок до хвостового плавця. Зяброві кришки мають синьо-зелений лиск.
Характерною деталлю забарвлення є шість широких темних і добре помітних поперечних, майже вертикальних смуг на тілі, розташованих нижче бічної лінії. Вони сягають нижнього краю черева. Саме від цих смуг і походить назва виду. Передня зі смуг розташована за грудними плавцями, остання проходить основою хвостового плавця. Нижня половина смуг може бути блідо-блакитною.
В забарвленні плавців переважають жовтуваті або блідо-блакитно-зелені кольори з червоними та темно-сірими крапочками, цятками та смужками. Верхні краї спинного та хвостового плавців мають блакитну облямівку, підкреслену чорною смужкою. Анальний та нижня частина хвостового плавця мають темно-коричневу або чорну облямівку з прилеглою жовтогарячою зоною.
Самки блідіші за самців, але за основними деталями малюнку вони схожі. Самки не мають металевого лиску, а темні смуги на тілі в них чіткіші, плавці безбарвні, лише окремі темні цятки присутні на спинному та у верхній частині хвостового плавця. Крім того, самки трохи менші за самців, а плавці в них округлі, тоді як у самців вони трохи більші, а спинний, черевні та анальний плавці загострені на кінці.
Поширення Epiplatys sexfasciatus поширений у західній частині центральної Африки, зустрічається в Габоні та Екваторіальній Гвінеї, зокрема в басейні нижньої течії річки Огове, в нижній течії річки та в .
Зазвичай у літературі зазначається значно ширший ареал виду, що включає також території Камеруну, Нігерії, Беніну, Того, Гани. Це пов'язано зі змінами в таксономії роду Epiplatys, старі дані включають також ареали E. s. baroi, E. rathkei і E. togolensis, які раніше вважалися підвидами E. sexfasciatus.
Спосіб життя Бентопелагічний, потамодромний вид риб. Не належить до числа сезонних коропозубих.
Водиться на болотах, у ставках, струмках і малих річках, розташованих серед тропічного лісу. Живе на тихих ділянках зі щільною рослинністю. Дно зазвичай мулисте, вкрите опалим листям. Параметри води: показник pH 6,0-6,5; твердість 5-10 °dH; температура 22–28 °C.
Риби тримаються близько біля поверхні води. Харчуються переважно комахами, що падають на воду. Зазвичай чатують на здобич, причаївшись у схованці, а тоді кидаються на неї в стрімкому стрибку. Їдять також водних комах, ракоподібних, черв'яків, мальків риб.
Самки відкладають сферичні ікринки з однією або кількома прозорими кульками всередині. Їхній розмір, за різними звітами, зробленими на основі спостережень в умовах акваріуму, становить від 1,0 до 2,0 мм.
Утримання в акваріумі Цей вид вже давно тримають в акваріумах. Вперше він був завезений до Європи ще 1910 рокуRudolf Zukal. Akvarijní ryby. Praha: Svépomoc, 1984, s. 116. Проте тримають цих риб рідко. Умови утримання та розведення загалом є типовими для представників роду.
Для групи з одного самця та кількох самок потрібен акваріум довжиною 80 см і місткістю близько 100 літрів. Якщо риб більше, відповідно й більшими мають бути розміри акваріума. Наприклад, для групи риб з 8-10 особин потрібен акваріум місткістю від 200 літрів. Використання рослин не є обов'язковим, але це допомагає відтворити природне середовище. Хороша рослинність надає рибам затишок. Додатково використовують плавучі рослини, які затінюють акваріум. Разом із тим має бути достатньо вільної водної поверхні, звідки рибки братимуть корм. Акваріум необхідно щільно накрити.
Спеціальних вимог до складу води ці риби не висувають. Рекомендовані параметри: температура 22-27 °C, загальна твердість 2-12 °dH, показник pH 5,0–7,0. Риби чутливі до раптової зміни показників води, краще почуваються в старій воді.
Поверхнева риба з частково хижацьким способом життя. Дорослі риби можуть нападати на менших сусідів і навіть з'їсти їх. Проте в стосунках з рибами, схожими за розміром, поводяться мирно й підходять до утримання в спільному акваріумі. Сусідами можуть бути харацинові, коропові, каліхтові, лорікарієві, дрібні мирні цихліди, тобто риби, які живуть у середніх та нижніх шарах води, епіплатиси при цьому триматимуться у верхніх.
Краще тримати смугастих епілатисів у спільному акваріумі групою з шести або більше особин. Це додає їм впевненості, й вони демонструють свою природну поведінку. У малій кількості, навпаки, бувають полохливими й майже не відходять від поверхні води. Також цих риб тримають парами або гаремом (1 самець і кілька самок) у видовому акваріумі. Не рекомендується тримати більше одного самця в акваріумі, інакше між ними виникатимуть бійки.
Всеїдні, але перевагу надають живому корму. Особливо полюбляють комах та їхніх личинок, а також мальків риб. Сухий корм їм пропонують лише як додатковий і в невеликій кількості. Корм беруть з поверхні. Бажано, щоб раціон був різноманітним.
Розведення цього виду досить просте, але вважається складнішим за інших представників роду. В добре облаштованому видовому акваріумі мальки з'являються без будь-якого втручання господаря. Однак, якщо риб тримають у спільному акваріумі, для розведення краще використовувати окреме нерестовище. Для пари риб вистачає й 20-літрового акваріуму, проте зазвичай використовують більше нерестовище. До нього саджають одного самця з кількома самками. Достатньо, щоб рівень води становив 20 см.
Ікру відкладають на субстрат. Це можуть бути дрібнолисті рослини (Riccia, Taxiphylum тощо), коріння рослин, що плавають на поверхні води (наприклад, Pistia), або жмуток синтетичного волокна. Температура води 24-26 °C, кислотність близько pH 6,5. Не рекомендується, щоб нерестовище було яскраво освітлене. Нерест триває близько 2 тижнів, ікру риби зазвичай відкладають на світанку.
Важливо відокремити дорослих особин від ікри та мальків, оскільки батьки можуть їх поїсти. Тому після того, як риби віднерестяться, їх забирають в інший акваріум. Проте частіше регулярно вибирають ікру з нерестовища й переносять її до іншої посудини для інкубації. Зазвичай для цього разом із ікрою забирають субстрат, замінюючи його на новий. До води в «інкубаторі» додають протигрибковий засіб, ікринки, що побіліли, відразу видаляють. Вид не дуже продуктивний.
Мальки виводяться приблизно за 2 тижні. Вирощувати їх нескладно. Спочатку малят годують коловертками, наупліусами артемії та іншими мікроорганізмами. За місяць мальки досягають розміру 1,5 см, за 2 місяці — 3 см, за 3 місяці — 4 см. Визрівають у 7-9 місяців.
Живе шестисмугий епіплатис достатньо довго, близько 3-4 років.
Коли місце походження риб відоме, акваріумісти, що спеціалізуються на яйцекладних коропозубих, зазвичай відповідним чином позначають їх. Таким чином вдається уникнути гібридизації та зберегти чистокровні лінії.
Примітки
Джерела J. R. Van Der Zee, T. Woeltjes, R. H. Wildekamp. Aplocheilidae. In: Melanie L. J. Stiassny, Guy G. Teugels, Carl D. Hopkins (ed.). Poissons d'eaux douces et saumâtres de basse Guinée, ouest de l'Afrique centrale (The Fresh and Brackish Water Fishes of Lower Guinea, West-Central Africa), Volume 2, Collection Faune et Flore tropicales 42, Paris, 2007, pp. 89—91: Epiplatys (Epiplatys) sexfasciatus Ethelwynn Trewavas. The freshwater fishes of rivers Mungo and Meme and Lakes Kotto, Mboandong and Soden, west Cameroon. Bulletin of the British Museum (Natural History), Zoology, Vol. 26 (1974), pp. 331—419 p. 367—370: Epiplatys sexfasciatus Gill, 1862 Epiplatys sexfasciatus — Six-barred Panchax. Seriously Fish
Aarn & Margaret A. Shepherd. Descriptive anatomy of Epiplatys sexfasciatus (Cyprinodontiformes, Aplocheilidae) and a phylogenetic analysis of Epiplatina. Cybium, vol. 25, no. 3 (2001), pp. 209—225 Raymond Romand. Cyprinodontidae. In: Christian Lévêque, Didier Paugy, Guy G. Teugels (eds). Faune des poissons d'eaux douces et saumâtres de l'Afrique de l'Ouest (The Fresh and Brackish Water Fishes of West Africa). Volume 2. Collection Fauna Tropicale no. XXVIII (1992), p. 634 Reinhold Bech. Eierlegende Zahnkarpfen. Neumann Verlag Leipzig-Radebeul, 1984. S. 68—69 Hans Frey. Das Süßwasser-Aquarium. Ein Handbuch. Melsungen: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1985, S. 230—231. ISBN 3-7888-0295-2 Franz Steindachner. Ichthyologische Notizen (VI.). Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, Mathematisch-Naturwissenschaftliche Classe, 56 Band, Wien, 1867, S. 345—346: Haplochilus (Panchax) rubropunctatus Jean H. Huber. Miscellaneous notes on some systematic difficulties regarding Old World cyprinodonts. Journal of the American Killifish Association, vol. 31, no. 1 (1998), pp. 3—17 Epiplatys sexfasciatus sexfasciatus. la Killi-fiche du KCF Epiplatys sexfasciatus. British Killifish Association Sechsbandhechtling (Epiplatys sexfasciatus). Fischlexikon
Відео by KillieOrCory by Mike's Aquatics