Нонна Вікторівна Радутна (11 квітня 1929 року, Бахчисарай, Кримська область, РРФСР, Радянський Союз — 6 червня 2009 року, Москва, Російська Федерація) — радянський і російський юрист, кандидат юридичних наук, професор.

Автор низки посібників для підготовки суддівських кадрів, Радутна зробила значний внесок у розвиток законодавчої бази сучасного російського правосуддя. Заслужений юрист РРФСР, почесний працівник юстиції Російської Федерації, почесний працівник вищої професійної освіти.

Біографія Нонна Вікторівна Радутна народилася 11 квітня 1929 року у місті Бахчисарай Кримської області РРФСР (нині Автономна Республіка Крим, Україна). У 1951 році закінчила юридичний факультет Ленінградського державного університету, потім протягом дванадцяти років працювала народним суддею в місті Таллінні.

У 1964 році Радутна перейшла на наукову роботу до Всесоюзного інституту з вивчення причин та розробки заходів запобігання злочинності (нині Академія Генеральної прокуратури Російської Федерації), працювала молодшим, пізніше і старшим науковим співробітником у цьому ж інституті.

У 1968 році Нонна Вікторівна Радутна захистила кандидатську дисертацію на тему «Здійснення принципу колегіальності у кримінальних справах першої інстанції». Науковим керівником Радутної була доктор юридичних наук Віра Ісааківна Камінська, опонентами були О. Р. Ратинов та І. Л. Петрухін. З 1976 року працювала завідувачем кафедри кримінально-правових наук, а після її поділу в 2001 році завідувала кафедрою кримінально-процесуальних дисциплін та криміналістики Всесоюзного інституту удосконалення працівників юстиції (нині Російська правова академія Міністерства юстиції Російської Федерації).

У 1990 році Нонні присвоєно звання професора.

Після заснування Російської академії правосуддя Радутна стала завідувачем кафедри кримінально-процесуального права. Читала лекції на факультеті підготовки фахівців для судової системи та на факультет підвищення кваліфікації суддів.

Була членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді СРСР, а потім і Верховного Суду Російської Федерації.

Померла 6 червня 2009.

За свою наукову та викладацьку діяльність Нонна Вікторівна була відзначена званнями заслужений юрист РРФСР, почесний працівник юстиції Російської Федерації, почесний працівник вищої професійної освіти.

Наукова діяльність У сферу наукових інтересів Нонни Вікторівни входили питання кримінально-процесуального права та судочинства, питання відродження суду присяжних, підготовки суддів, діяльності суду першої інстанції. Спільно з Лідією Борисівною Алексєєвою зробила істотний внесок у розробку перших навчальних посібників для суддів.

У радянські часи Нонна Радутна досліджувала проблеми правосуддя та суду присяжних за допомогою соціологічних психологічних методів, результати цієї роботи отримали широке визнання, у тому числі за кордоном. Брала участь у розробці Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації. Крім того, наукові розробки Радутної були використані при створенні Федерального закону Російської Федерації N 113-ФЗ «Про присяжних засідателів федеральних судів загальної юрисдикції в Російській Федерації».

Голова Верховного Суду Російської Федерації писав, що Радутна зробила значний внесок у розвиток законодавчої бази сучасної російської системи правосуддя.

Пам'ять Пам'яті Нонни Вікторівни Радутної було присвячено видання підручника для дисципліни «Правоохоронні органи» — «Суд та правоохоронні органи Російської Федерації» у 2010 році. Ім'я Нонни Радутної було присвоєно кафедрі кримінально-процесуального права та криміналістики Російської академії правосуддя (нині Російський державний університет правосуддя імені В. М. Лебедєва).

У 2010 році було видано збірку наукових праць Нонни Вікторівни Радутної «Вибране». Крім того, пам'яті Нонни Радутної було присвячено другу міжнародну науково-практичну конференцію «Перспективи розвитку кримінально-процесуального права та криміналістики», проведену в Російській академії правосуддя в 2012 році. Пам'яті Нонни Вікторівни була присвячена монографія її учня доктора юридичних наук Віктора Федоровича Крюкова «Кримінальне переслідування в судовому провадженні: кримінально-процесуальні та наглядові аспекти діяльності прокурора».

Нагороди

орден «Знак Пошани» (Указ президента СРСР 15 травня 1990 року) — за великий внесок у зміцнення соціалістичної законності та успіхи в науково-педагогічній діяльності орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (Указ президента РФ 13 квітня 1999 року) — за заслуги перед державою, багаторічну сумлінну працю та великий внесок у зміцнення дружби та співробітництва між народами. медаль «За старанність» І та II ступеня медаль Анатолія Коні

Публікації

Книги

Навчальні посібники

Примітки

Література

Посилання