Йожеф Фахет ( Мукачево, 20 серпня 1935 — Будапешт, 10 вересня 2016 ) — доктор медицини Угорської академії наук (MTA), завідувач кафедри, директор у відставці Інституту патофізіології Дебреценського медичного університету, всесвітньо відомий дослідник раку, імунолог, патофізіолог та почесний громадянин Ракошменте.

Життєпис Середню освіту Йожеф Фахет здобув у Будапешті, у гімназії імені Святого Ласло. Він брав участь у біологічному науковому гуртку, де отримав першу премію на національному рівні — це значно вплинуло на його професійний вибір.

У 1953 році він склав випускні іспити з відзнакою, після чого був зарахований на факультет загальної медицини Будапештського медичного університету (сьогодні — Університет Земмельвейса). У 1959 році отримав диплом лікаря з відзнакою «summa cum laude».

У тому ж році почав працювати в Інституті експериментальної медицини Угорської академії наук (МТА), у відділі патологічної фізіології, який тоді діяв при I-му терапевтичному відділенні. Спочатку працював на посаді наукового асистента, згодом — наукового співробітника.

Він займався пацієнтами, які страждали на онкологічні та ендокринні захворювання (пов’язані з порушенням гормонального балансу). Усвідомивши обмеженість доступних методів лікування, він остаточно вирішив присвятити себе науковій роботі.

З 1972 року працював в Інституті генетики Біологічного центру МТА в місті Сегед, де за ініціативою директора Ф. Бруно Штрауба та Лайоша Алфьольді було створено відділ імуногенетики під його керівництвом.

Він першим в Угорщині створив лабораторію з розведення інбредних мишей із генетично визначеними та стандартизованими лініями, що використовувалися для наукових експериментів.

У 1973 році захистив кандидатську дисертацію. З 1980 до 2000 року очолював Інститут патологічної фізіології Медичного університету міста Дебрецен. З 1 липня 1980 року — професор, з 1995 року — доктор Угорської академії наук. Як дослідник і викладач працював до 2005 року в Інституті імунології Університету Дебрецена.

Наукова діяльність Своє життя Йожеф Фачет присвятив імунотерапевтичному лікуванню онкологічних хворих. Він досяг міжнародного визнання за свої наукові результати у сфері генетичної та гуморальної регуляції імунної відповіді, а також її терапевтичного впливу.

У 1959–1971 роках досліджував реакції на стрес, згодом зосередився на вивченні тимуса (вилочкової залози). Уже в 1962 році, одним з перших в Угорщині, опублікував свої наукові результати англійською мовою.

Свої дослідження узагальнив у кандидатській дисертації, яку захистив у 1973 році. Він довів, що кортикостероїди після введення антигену лише тимчасово пригнічують імунну відповідь, але не знищують імунну пам’ять, тож реакція імунної системи згодом відновлюється. Це пояснює явище відторгнення трансплантата або рецидиви аутоімунних захворювань.

Йому вдалося довести, що клітинну та антитілоутворюючу імунну відповідь на певний (синтетичний) антиген регулюють одні й ті ж гени одного й того ж генетичного регіону, однак у протилежному напрямку за інтенсивністю.

Його наукову працю було висвітлено в одному з найпрестижніших наукових журналів світу — Nature.

Ім’я Йожефа Фачета також пов’язане з упровадженням в Угорщині біотехнологічного методу гібридоми — злиття поділяючоїся мієломної клітини з B-лімфоцитом, що продукує антитіла. Цей метод він опанував у Базелі у професора Жоржа Ж. Ф. Келера, лауреата Нобелівської премії.

Наукова діяльність Фачета відкрила нові напрямки в імунотерапевтичному лікуванні онкологічних захворювань, зокрема у теоретичному й практичному застосуванні біотерапії пухлин, пов’язаної з пухлиноасоційованими антигенами.

Наукові досягнення У 1975 році на симпозіумі в Токіо «Host Defense against Cancer» він представив протипухлинну дію угорського препарату Маннозим, який містить полісахарид дріжджового гриба. Саме там він познайомився з японським професором Горо Чіхарою, який надав йому абсолютно чистий полісахарид, виділений із лікарського гриба, що в Японії відомий і використовується для лікування вже тисячі років.

Разом із співробітниками Інституту патологічної фізіології Дебреценського медичного університету (DOTE) він одним з перших у світі довів, що цей полісахарид стимулює всю імунну систему. Він пригнічує ріст більшості пухлин шляхом активації фагоцитів, природних кілерних клітин, а також CD4 і CD8 позитивних Т-лімфоцитів. Ці клітини фактично здійснюють своєрідний механізм самовідновлення організму, покращуючи стан хворих, допомагаючи ліквідувати пухлинні клітини, знищені під час хіміо- або променевої терапії.

Важливо, що цей препарат не має відомих шкідливих побічних ефектів.

Досліджений полісахарид — лентинан — в Японії визнаний лікарським засобом і використовується як ад’ювантна та додаткова терапія в лікарнях.

Він зробив багато для того, щоб європейські пацієнти дізналися про корисні властивості лікарських грибів. Використовуючи багаторічний досвід і документально підтверджені клінічні експериментальні результати, він створив суміш полісахаридів з грибів, що містять японські активні речовини.

Імуностимулюючі препарати на основі лікарських грибів були введені в обіг з дозволом Угорського інституту охорони здоров’я (OÉTI), що зробило можливим доступ до високоякісних екстрактів для всіх у країні.

Викладацька діяльність З 1955 по 1959 рік він працював демонстратором в Інституті фізіології Будапештського медичного університету. Між 1969 і 1970 роками він проводив імунологічні дослідження в Університеті Глазго за стипендією Wellcome. З 1974 по 1980 рік він керував англомовною післядипломною підготовкою ПРООН (Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй) у Сегедському біологічному центрі та викладав на кафедрі порівняльної фізіології в JATE . Як директор з патофізіології в DOTE, з 1980 року він трансформував угорсько-англійське викладання патофізіології та вперше в Угорщині запровадив предмет «Загальна імунофізіологія», який він також зробив можливим для студентів KLTE .

Членство в професійних організаціях

Британське товариство імунології; Європейське товариство клінічних дослідників; Японське товариство дослідників раку; Угорське товариство алергології та клінічної імунології (MAKIT); Угорське фізіологічне товариство (багаторічний член правління); Член правління Угорського імунологічного товариства (MIT); Нью-Йоркська академія.

З 1985 по 1990 рік він був членом Спільного комітету Угорської академії наук та Міністерства охорони здоров'я, заступником голови імунологічного комітету з досліджень на рівні міністерства, а також брав участь у роботі Науково-кваліфікаційного комітету (TMB).

Нагороди та визнання

Премія Хатвані (2008); Почесний громадянин Ракошменте (17 округ Будапешта) (2002); Президент Гуртка друзів мистецтва 17-го району Будапешта.

Наукові публікації Він є автором або співавтором кількох сотень наукових публікацій угорською та англійською мовами, загалом опублікованих 152 статті. Він є автором чотирьох розділів з імунології в медичному підручнику «Корелеттан», який використовується й донині.

Джерела Források Életbe vágó válaszok: Korszakváltó interjúk a rákról Elhunyt Prof. Dr. Fachet József mti.hu Rákosmente díszpolgárai rakosmente.hu Saját terápiájával gyógyította a betegeithaon.hu Elismerés dr. Fachet József professzornak zoldujsag.hu Dr.Fachet József rákkutató drfachet-gyogygomba.com