Альберт Джеймс Гадспет

Альберт Джеймс Гадспет (; , Х'юстон, Техас — , Нью-Йорк, Нью-Йорк) — американський науковець у галузі нейронаук, професор, який працював в Університеті Рокфеллера в Нью-Йорку, де очолював Центр сенсорної нейронауки імені Ф. М. Кірбі. Його лабораторія вивчала фізіологічні основи слуху.

Біографія Підлітком у літній період працював техніком у лабораторії нейрофізіолога Пітера Келлавея в Медичному коледжі Бейлора. Гадспета виключили зі школи за змішування небезпечних хімічних речовин й інші бешкетування.

1967 року закінчив Гарвардський коледж, 1968 року здобув ступінь магістра Гарвардського університету. Вступив до аспірантури на факультет нейробіології задля уникнення призову до армії, але за рік політику змінили, і для звільнення від служби йому довелося вступити до медичного інституту. Навчався у лауреатів Нобелівської премії Торстена Візеля та Девіда Г'юбела. Закінчив обидві програми Гарвардського університету та 1973 року здобув ступінь доктора філософії та ступінь доктора медицини 1974 року.

Навчався на постдокторантурі з Оке Флоком в Каролінському інституті, але незабаром повернувся в Гарвардську медичну школу.

Кар'єра Після закінчення постдокторської підготовки з 1975 по 1983 рік працював професором у Каліфорнійському технологічному інституті. Перейшов до Медичної школи Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, де був професором з 1983 по 1989 рік. З 1989 до 1995 рік керував програмою неврології в Південно-західному медичному центрі Техаського університету, до закриття кафедри. 1995 року влаштувався до Рокфеллерівського університету.

З 1993 року був дослідником Медичного інституту Говарда Г'юза.

Дослідження Свої дослідження зосереджував на нейросенсорній втраті слуху та погіршенні стану волоскових клітин. Смілива інтерпретація Гадспета даних, отриманих під час його експериментальних досліджень, в поєднанні з біофізичним моделюванням привели до першого припущення про те, що слух залежить від каналу, який відкривається механічним зусиллям: волоскові клітини, розташовані під внутрішнім вухом, сприймати звук, коли їхня верхівка, що складається з пучка волосків, згинається у відповідь на рух, викликаний цим звуком. Активована волоскова клітина швидко наповнюється кальцієм, що надходить ззовні клітини, що, своєю чергою, активує вивільнення нейромедіаторів, які посилають сигнал в мозок. Гадспет припустив існування «запірної струни», що відчиняється прямим механічним зусиллям, яка могла б відкрити гіпотетичний канал, відповідальний за надходження іонів кальцію. Гіпотеза основана на таких фактах:

1) частина енергії, необхідна для згинання пучка волосків, якимось чином витрачена, можливо для відкриття цієї запірної струни;

2) надходження іонів кальцію тривало мікросекунди — занадто швидко, щоб лише пряме включення призводило до витрат енергії, відчинення — без каскаду хімічних реакцій могло б це пояснити;

3) Гадспет протестував модель, подібну до відчинення дверей за допомогою мотузка, прикріпленого до дверної ручки, і продемонстрував, що подібний процес відбувається при русі волокон волоскових клітини.

Крім того, мікроскопічні дані показали існування такої струноподібної структури, що з'єднує кінчик однієї волосинки зі стороною сусідньої волосинки, яка могла б бути невловною струною; ця струна натягувалася, якщо пучок волосинок згинався, а потім відчиняла канал. За 30 років точна ідентичність білків для утворення цього процесу, все ще залишається суперечливим. Проте гіпотеза Гадспета правильна і є фундаментальною для розуміння слуху.

Смерть Помер від раку мозку 16 серпня 2025 року у 79 років.

Відомі публікації

Holton T & A.J. Hudspeth A Micromechanical contribution to cochlear tuning and tonotopic organization. Science (1983); 222 (4623): 508—510 D.P. Corey, A.J. Hudspeth Kinetics of the receptor current in bullfrog saccular hair cells. J. Neurosci., 3 (1983): 962—976 Rosenblatt KP, Sun ZP, Heller S, A.J. Hudspeth  Distribution of Ca2±activated K+ channel isoforms along the tonotopic gradient of the chicken's cochlea. Neuron (1997): 19(5): 1061—1075 (note: this research was continued several years later taking advantage of newly available technology) A.J. Hudspeth How hearing happens. NEURON (1997): 19(5): 947—950 Lopez-Schier H, Starr CJ, Kappler JA, Kollmar R, A.J. Hudspeth  Directional cell migration establishes the axes of planar polarity in the posterior lateral-line organ of the zebrafish.  Dev CELL (2004): 7(3):401–412 Chan DK, A.J. Hudspeth   Ca2+ current-driven nonlinear amplification by the mammalian cochlea in vitro.  Nature Neuro (2005): 8(2):149–155 Kozlov AS, Risler T, A.J. Hudspeth  Coherent motion of stereocilia assures the concerted gating of hair-cell transduction channels. Nature Neuro (2007): 10(1):87–92 Kozlov AS, Baumgart J, Risler T, Versteegh CP, A.J. Hudspeth Forces between clustered stereocilia minimize friction in the ear on a subnanometre scale. Nature. (2011): 474 (7351):376–9 Fisher JA, Nin F, Reichenbach T, Uthaiah RC, A.J. Hudspeth The spatial pattern of cochlear amplification Neuron (2012): 76(5):989–9

Нагороди

1985 премія В. Олдена Спенсера 1991 премія К. С. Коула Біофізичного товариства 1994 премія Чарльза А. Дани 1996 премія Розенштіля 2002 премія За заслуги Асоціації наукових досліджень з отоларингології 2003 премія Ральфа В. Джерарда Товариства неврології Премія Гайо 2010 року, Університет Гронінгена Член Національної академії наук й Американської академії мистецтв і наук 2015 року обраний членом Американського філософського товариства Премія Кавлі в галузі неврології 2018 року (спільно з Крістін Петі і Роберт Феттіплейс) Премія Луїзи Ґросс Горвіц 2020 року (спільно з Крістін Петі і Роберт Феттіплейс)Louisa Gross Horwitz Prize 2020.

Примітки

Посилання