Schlörwagen або Шлерва́ґен (дослівно — «Автомобіль Шлера», жартівливі назви: — «Геттінгенське яйце», — «Крило на колесах» або — «Пігулка») — прототип аеродинамічного легкового пасажирського автомобіля із заднім розташуванням двигуна, розроблений Карлом Шлером (1911—1997) та представлений публіці на Берлінському автосалоні 1939 року. Він не пішов у виробництво і єдиний прототип не зберігсяJens Wucherpfennig, Sigfried Loose: In: dlr.de, (PDF; 180 kB), 6. Mai 2009..
Історія проєкту Карл Шлер, інженер мюнхенської компанії Krauss Maffei, ще у 1936 році запропонував концепцію кузова автомобіля з наднизьким коефіцієнтом аеродинамічного опору. Під керівництвом Шлера в (інституті аеродинамічних випробувань у Геттінгені) виготовили зменшену модель майбутнього автомобіля. Подальші випробування в аеродинамічній трубі показали надзвичайно низький коефіцієнт аеродинамічного опору 0,113. Для створення функціональної моделі використали шасі від Mercedes-Benz 170H, одну з небагатьох конструкцій від компанії Daimler-Benz із заднім розташуванням двигуна. Алюмінієвий кузов виготовили на заводі в Ессені. Подальші випробування прототипа із встановленим двигуном показали дещо вищий, але все ще вражаючий коефіцієнт опору 0,186.
Колісна база становила 2,60 метра, автомобіль мав довжину 4,33 метра та висоту 1,48 метра. Ширина 2,10 метра була потрібна для розташування коліс всередині кузова. Кузов мав краплеподібну форму, вигнуті вікна, встановлені врівень з поверхнею кузова, та закриту підлогу. Однак попри алюмінієву конструкцію він був приблизно на 250 кг важчий за Mercedes-Benz 170H. Аеродинамічна форма й далеко зміщений центр ваги (через заднє розташування двигуна) впливали на безпеку водіння Schlörwagen та робили його дуже вразливим до бокового вітру.
Під час тест-драйву разом із серійним Mercedes-Benz 170H для порівняння, Schlörwagen показав максимальну швидкість близько 135 км/год — на 20 км/год більше, ніж Mercedes; він споживав 8 літрів пального на 100 кілометрів — на 20-40 % менше, ніж еталонний автомобіль. За словами Карла Шлера, автомобіль міг розганятися до швидкості 146 км/год.
Рік по тому прототип представили публіці на Берлінському автосалоні 1939 року. Незважаючи на значний розголос, громадськість сприйняла його як потворний автомобіль. Проєкт відклали з початком Другої світової війни, і масове виробництво так і не було реалізоване.
Подальша доля У 1942 році прототип оснастили трофейним радянським радіальним авіаційним двигуном потужністю 130 к.с. (97 кВт) з пропелером і протестували на випробувальній трасі
Прототип, ймовірно, зберігався до серпня 1948 року на території Німецького аерокосмічного центру (DLR) у Геттінгені. Спроби Шлера отримати дозвіл від британської військової адміністрації, щоб забрати сильно пошкоджений кузов, не мали успіху, і подальша доля автомобіля невідома.
На честь 100-річчя DLR у 2007 році зменшену модель оригіналу, що збереглася, помістили в аеродинамічну трубу. Вона не показала жодних зривів потоку чи турбулентності під час продування. Довгий стрілоподібний Один з оригінальних креслеників, що зберігаються в архівах DLR у масштабі 1:5, виставлений у транспортному музеї в Айнбеку.
Ганноверська некомерційна організація Mobile Welten e.V. на початку 2020-х років оголошувала, що працює над створенням двох реплік автомобілів, використовуючи оригінальні двигуни Mercedes та трансмісії від Maybach.
Галерея
Див. також Rumpler Tropfenwagen (1921), перший аеродинамічний автомобіль у формі «краплі», який розробили й серійно випустили (виготовлено близько 100 одиниць) Persu car (1922—1923), розроблений румунським інженером , удосконалив Rumpler Tropfenwagen шляхом розміщення коліс всередині кузова автомобіля (1932—1935, 1946) (1933)
Примітки
Посилання Широкун К. Найзагадковіший автомобіль XX століття: що таке "Шльорваген" і чим він здивував весь світ // РБК-Україна