Станіслав Божишковський (; 13 листопада 1897, Біндуґа — 28 жовтня 1968, Суш) — польський офіцер, поручник артилерії.
Біографія Син Якуба Божишковського та Магдалени, уродженої Прундзинської. У 1915 році був призваний до німецької армії, воював у її лавах на передовій Першої світової війни. У жовтні 1919 року добровольцем пішов до польської армії та був призначений до 64-го піхотного полку. Пізніше його перевели до 16-ї важкої артилерійської дивізії, а з березня 1920 року воював у складі 1-ї батареї 16-го польового артилерійського полку в польсько-радянській війні. Під час битви за Тересполь, під час запеклої російської атаки, під сильним артилерійським вогнем, він керував вогнем своїх батарей, знищуючи наступаючого ворога. У листопаді 1920 року його було підвищено до підпоручника та направлено на курси до Навчального центру артилерії в Рембертові. 6 серпня 1921 року за власним проханням його було переведено в запас. 29 січня 1932 року Президент Республіки Польща присвоїв йому звання поручника, яке набуло чинності 2 січня 1932 року, і він посів четверте місце в резервному офіцерському корпусі артилерії. Його було зараховано до резервного 16-го легкого артилерійського полку.
У 1925 році, після трьох років навчання, він отримав диплом з лісівничих наук на факультеті сільського господарства та лісівництва Познанського університету. З січня 1925 року працював у Державних лісах, спочатку в Торунській дирекції, потім у Бидгощській дирекції, а з 1 квітня 1932 року — в Дирекції державних лісів у Біловежі, на посаді керівника Ясенського лісництва в гміні Шерешув Пружанського повіту.
Під час Другої світової війни був призваний на військову службу. Вступив до лав Польських збройних сил у СРСР під командуванням генерала Владислава Андерса. Після закінчення бойових дій у 1948 році повернувся до Польщі та відновив свою професійну кар'єру. Вийшов у відставку у 1968 році. Помер у Суші та похований там на місцевому цвинтарі.
Сім'я З 1932 року був одружений з Марією Осінською, з якою мав дочку Марію (1934) та сина Анджея (1937).
Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:
Virtuti Militari, срібний хрест (№2406; 19 лютого 1921) Хрест Хоробрих
Примітки
Література