«Броерсен і Лукач» – це художній дует, який живе та працює в Амстердамі . Його створили Персійн Броерсен ( Делфт, 1974) та Маргіт Лукач (Амстердам, 1973). Вони працюють разом з 2001 року, створюючи переважно відеоарт та відеоарт-інсталяції, використовуючи різні засоби, такі як фотографія, відео та анімація . Центральним елементом їхніх художніх робіт є взаємозв'язок між людьми та їхнім оточенням, як природою, так і суспільством, а також те, як на це впливає сучасне суспільство, що базується на медіа. Їхні роботи були частиною численних виставок, а також демонструвалися на фестивалях, наприклад, на IFFR та Lowlands festival. Кілька їхніх робіт також можна знайти в колекції Stedelijk Museum Amsterdam та Akzo Nobel Art Foundation .

Їх представляє компанія Akinci з головним офісом в Амстердамі.

Освіта та резиденції І Брерсен, і Лукач розпочали свою художню освіту в Академії Герріта Рітвельда в Амстердамі, де вивчали графічний дизайн з 1994 по 1998 рік. Вони продовжили вивчати образотворче мистецтво та дизайн в Інституті Сандберга з 1998 по 2001 рік. Після резиденцій у Китайсько-європейському художньому центрі ( Сямень, Китай) у 2002 році та Iaspis ( Стокгольм, Швеція) у 2006 році вони записалися на дворічну резиденцію в Рейксакадемії в Амстердамі з 2007 по 2008 рік.

Вони повернулися до Китайсько-європейського арт-центру у 2010 році, після чого повернулися до Європи, де з 2011 по 2012 рік проживали в ательє Holsboer ( Париж, Франція). У 2017 році вони були резидентами Künstlerhaus Bethanien ( Берлін, Німеччина).

Вибрані твори

Перетинаючи Райдужний міст (2003) «Перетинаючи Райдужний міст» – це двоканальне відео, що показує двох молодих людей, які виглядають як пара, яких грають самі Брерсен та Лукач. Вони зображені в різних середовищах, висловлюючи свої думки, іноді об'єднуючись у пісні чи роздумах. Лекс тер Браак описав відео як таке, що «робить речі видимими та відчутними» завдяки візуалізації зв'язків, які здаються незрозумілими. Сентиментальність відео посилюється супровідною музикою інді-поп гурту Bauer .

«Родина Брерсен» (2006) та «Підніміть високо балку даху» (2007) Для цих відеороликів Броерсен і Лукач заглибилися в історію своїх родин. Їх можна демонструвати окремо або як об'єднану інсталяцію. «Родина Броерсенів» розгортається в маленькому містечку Ньїв-Нідорп, звідки родом Пепійн Броерсен, і показує життя родини Броерсенів у чотириканальному відео. Хоча це вигадані кадри, вони виглядають як документальні кадри міста, на яке поступово впливають наслідки глобалізації. Доповнює, але водночас і відповідає на це, робота «Підніміть балку даху», присвячена єврейсько-угорському корінню родини Маргіт Лукач. Всупереч історії Брерсен, її родина поширилася по всьому світу, не маючи чіткого походження. У цих роботах вони ставлять під сумнів, якою мірою ідентичності формуються попередніми поколіннями та сімейною історією.

Маніфестна доля (2008/2009) «Маніфест долі» був знятий під час останнього року навчання Броерсена і Лукача в Рейкскадемії і розповідає історію вченого, який шукає життя на інших планетах. Відео показує безплідний ландшафт уявної планети, а вголос звучить голос вченого, який розповідає про свої поточні дослідження. Поволі стає зрозуміло, що вчений є дещо самотньою душею, яка потребує соціальних контактів у своєму безпосередньому оточенні, але водночас прагне пізнати невідомий світ інших планет. Історія базується на інтерв’ю, які Броерсен і Лукач провели з дослідниками та науковцями на тему позаземного космосу. Кадри, використані у відео, натхненні зображенням космосу в документальних фільмах та науковій фантастиці, що показують «близькість реальності та вигадки, яка неминуче виникає, коли дослідник керується прагненням до нової реальності».

Опанування Бембі (2010) Замість людини чи тварини як головного героя, природа відіграє провідну роль у фільмі «Опанування Бембі» . Брерсен і Лукач розвинули ідею про те, що диснеївський фільм « Бембі» також можна інтерпретувати як метафору людського суспільства як єдиної нитки природи. Глядач проходить через сцени порожнього лісу, які художник створив, нашаровуючи реальні фотографії. Через рух і фокус «камери» робота була інтерпретована як інтимна та приватна. Відео супроводжується саундтреком, створеним Берендом Дуббе та Гвендолін Томас, які спотворили оригінальний саундтрек фільму.

Руїни навпаки (2014) «Руїни у зворотному напрямку» – це 56-метровий принт, створений для зони ескалатора в музеї Стеделік Амстердама, який був частиною виставки «У русі». Стоячи на ескалаторі, відвідувач переноситься повз ландшафт, повний будівель та міст. Зображення було створено з використанням різних сцен із науково-фантастичних фільмів, що зображують майбутнє. Досліджуючи ці минулі зображення майбутнього, художники хотіли показати, як уявлення про майбутнє в популярних медіа може змінюватися з часом і бути пов'язаним з певними ідеологіями. Саундтрек створила Наталія Домінгес Рангель .

Заснування Едему (2016) Одноканальне відео « Establishing Eden», саундтрек до якого створили Беренд Дуббе та Гвендолін Томас, базується на так званому « встановлюючому кадрі », що використовується для створення сцени у фільмах. Відео створено шляхом нашарування фотографій, за тією ж технікою, що й у фільмі «Mastering Bambi», створюючи сцени, які можна розглядати як єдине ціле або, коли «камера» рухається, розділяти на частини. Фотографії у відео — це пейзажі, що використовувалися як місця зйомок серії фільмів «Володар перснів» у Новій Зеландії. За допомогою цих кадрів Брерсен і Лукач хочуть показати, як природа може надихати фільми, а також як ці фільми, у свою чергу, змінили сприйняття пейзажів (наприклад, перейменування різних місць).

Ліс на місці (2018) Брерсен та Лукач продовжують використовувати свої багатошарові фотографії для створення відео « Ліс на локації», цього разу додаючи до сцен анімовану фігуру. Сцени створені з використанням 3D-фотографій зі стародавнього лісу Біловежа в Польщі. Невелика різниця в техніці призводить до того, що фотографії створюють 3D-сцени лісу, які не заповнюють екран, а радше здаються такими, що ширяють у просторі. Можна побачити анімованого аватара іранського оперного співака Шахрама Яздані, який прогулюється лісом і співає перську версію пісні Нета Кінга Коула «Nature Boy» . Пісня обрана через її зв'язок з Германом Яблоковим, автором пісень, який стверджує, що написав її та жив недалеко від лісу. Ця робота була частиною трикомпонентної інсталяції під назвою «Хмара точок старого росту» у фоамі Амстердамі та була описана кураторкою Мір'ям Койман наступним чином: «Броерсен і Лукач сприймають природу як явище, від якого людство, можливо, відчужене більше, ніж будь-що інше сьогодні, і досліджують візуальну структуру, яку ми неодноразово проектуємо на неї, як засіб її захоплення, надання їй сенсу або як марну спробу зрозуміти її».

Персональні виставки Соло:

Красива країна (2003) - Zuidas, Амстердам Перетинаючи Райдужний міст (2004) - CEAC, Сямень Zwart Licht (2004) - Nieuwe Vide, Гарлем Прайм-тайм рай (2005) - Verkligheten Gallery, Умео Post Horizon (2007) - Stedelijk Museum 's-Hertogenbosch, 's Hertogenbosch Manifest Destiny (2009) - ArtAmsterdam, галерея Akinci, Амстердам Серце там, де дім (2009) - Старий кам'яний будинок, Бруклін, Нью-Йорк Нові печалі молодого Вертера (2010) - CEAC, Сямень Місця, які ми знаємо (2010) – Акінджі, Амстердам Новини з нізвідки (2012) - Art Cologne, Нові пропозиції, Кельн Оволодіння Бембі (2013) - AkBank, Istanbul Contemporary, Стамбул За межами заходу сонця та сходу сонця (2014) - GL Strand, Копенгаген Рідкі території (2014) – простір сучасного мистецтва Поля Хіггса, Будапешт Темна кімната (2015) - Художній музей Турку, Турку Реліквії реального (2016) - Акінджі, Амстердам Встановлення Едему (2017) - Шунк, Герлен Хмара точок, старі рослини (2018) - Foam Amsterdam, Амстердам Все або нічого (2019) - Viborg Kunsthal, Viborg

Примітки