Директи́ва про правови́й за́хист баз да́них — нормативно-правовий акт Європейської Унії в галузі авторського права, прийнята відповідно до положень Римського договору про внутрішній ринок. Вона гармонізує режим баз даних згідно з авторським правом та правом sui generis для творців баз даних, які не підпадають під авторське право.

директива переглядається в рамках запропонованого Акту про дані. Прийом публічних заявок завершився 25 червня 2021 року, Lead DG: CNECT/G1. Landing page for download given. Download name: 090166e5ddb6bc31.pdf. а пропозицію щодо нових гармонізованих правил щодо даних було опубліковано 23 лютого 2022 року.European Commission, Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council on harmonised rules on fair access to and use of data (Data Act), COM(2022) 68 final, published 23 February 2022, accessed 3 July 2022

Терміни Стаття 1(2) визначає базу даних як «сукупність незалежних творів, даних або інших матеріалів, упорядкованих систематичним або методичним чином та доступних окремо електронними або іншими засобами». Також охоплюються неелектронні бази даних (пункт 14 преамбули). Будь-яка комп’ютерна програма, що використовувалася для створення бази даних, не включається (пункт 23 преамбули). Захист авторських прав на програмне забезпечення регулюється Директивою 91/250/ЄЕС.

Авторське право Згідно зі статтею 3, бази даних, які «внаслідок відбору або розташування їхнього вмісту становлять власний інтелектуальний твір автора», захищаються авторським правом як колекції: держави-члени не можуть використовувати жодних інших критеріїв. Це випливає з Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) 1994 року, широко прийнятого договору, учасниками якого є всі члени Світової організації торгівлі. ТРІПС уточнює та, можливо, послаблює критерій захисту колекцій у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів. що охоплює «збірки літературних та художніх творів» і вимагає креативності у «відборі та упорядкуванні» вмісту: на практиці різниця, ймовірно, буде незначною. Будь-яке авторське право на базу даних є окремим від авторського права на записи та не обмежує його.

Дії, обмежені авторським правом, подібні до

тимчасове або постійне відтворення будь-якими засобами та в будь-якій формі, повністю або частково; переклад, адаптація, аранжування та будь-які інші зміни; будь-яка форма розповсюдження бази даних або її копій серед громадськості, з урахуванням вичерпання прав; будь-яке повідомлення, показ або виконання для публіки; будь-яке відтворення, розповсюдження, повідомлення, показ або виконання для публіки перекладу, адаптації тощо.

Це не повинно перешкоджати законному використанню бази даних законним користувачем [ст. 6(1)]: Держави-члени можуть передбачити будь-яке або всі з наступних обмежень [ст. 6(2)], а також застосування будь-яких традиційних обмежень авторського права:

відтворення для приватних цілей неелектронної бази даних; використання виключно з метою ілюстрації для навчання або наукових досліджень, за умови зазначення джерела та в обсязі, виправданому некомерційною метою, якої необхідно досягти; використання з метою громадської безпеки або для цілей адміністративної чи судової процедури.

Захист авторського права зазвичай триває сімдесят років після смерті останнього публічно ідентифікованого автора. Анонімні або псевдонімні твори отримують захист протягом пізнішого з наступних термінів: 70 років після законного оприлюднення твору або 70 років з моменту створення. Якщо національне законодавство передбачає конкретні положення для колективних творів або для юридичної особи (тобто корпоративного об'єднання) як правовласника, термін захисту обчислюється так само, як і для анонімних або псевдонімних творів, за винятком того, що якщо будь-які фізичні особи, які створили твір, вказані у версіях, оприлюднених для публіки, термін захисту обчислюється відповідно до життя цих авторів. ст. 1, Директива 93/98/ЄЕС).

Відомі судові процеси

Британська рада з кінних перегонів Британська рада з кінних перегонів (BHB) була позивачем у відомій справі (C-203/02). Предметом спору було повторне використання вмісту їхньої служби передплати на інформацію про кінні перегони іншими сторонами. Суду Справедливости у 2004 році постановив, що ресурси, використані для створення матеріалів, що складають вміст бази даних, не захищені, і BHB належним чином програла судовий процес.

Apis-Hristovich EOOD проти Lakorda AD Попереднє рішення суду (справа C-545/07), видане у 2009 році у відповідь на звернення до болгарського суду від Софійського міського суду. Компанії Apis та Lakorda керували базами даних правової інформації. Lakorda була створена колишніми співробітниками Apis, і Apis стверджувала, що Lakorda витягла дані з двох модулів правової інформації в її базі даних. У рішенні розглядалося значення термінів «витяг», «постійна передача» та «тимчасова передача» стосовно даних, а також було встановлено, що будь-який модуль у базі даних, який можна визначити як базу даних згідно з Директивою, слід розглядати як базу даних сам по собі.

Справа CV‑Online Латвія Рішення Суду ЄУ (ECLI:EU:C:2021:434) у червні 2021 року значно підвищило поріг для виникнення порушення: тепер позивач повинен довести, що ймовірне «суттєве вилучення» також завдало «значної шкоди» його інвестиціям у цю базу даних. Сама справа (C ‑ 762/19) стосувалася двох латвійських компаній, що надають послуги з пошуку роботи: CV ‑ Online Latvia та Melons. 6pages. Гусовець та Дерклей вважають, що Суд ЄУ тепер «вимагає, щоб усі дії з вилучення та повторного використання призводили до ризику того, що розробник бази даних не зможе повернути свої початкові інвестиції через ці дії [і що], розглядаючи цей ризик, національні суди повинні збалансувати інтереси інших сторін у рамках тесту на порушення».

Примітки