Віктор Павлович Баранников (рос. Ви́ктор Па́влович Бара́нников, 20 жовтня 1940, Пожарський район, Приморський край, СРСР — 21 липня 1995, Москва, Росія) — радянський та російський військовий та політичний діяч, міністр внутрішніх справ РРФСР (1990—1991) та останній міністр внутрішніх справ СРСР (1991), міністр безпеки Росії (1992—1993), генерал армії (1992). Діяч радянський спецслужб.

Біографія Народився 20 жовтня 1940 в Приморському краї, СРСР у родині Павло Костянтиновича Баранникова та Поліни Іванівної Бондаренко.

Освіта У 1958—1960 роках навчався в культпросвітучилищі , потім працював інструктором Єлабузького райкому ВЛКСМ. В 1961 вступив на службу в міліцію дільничним інспектором , закінчив Єлабузьку спеціальну середню школу міліції (1961-1963), Свердловське відділення Вищої школи МВС РРФСР (1968).

Кар'єра

СРСР Працював начальником відділення міліції, заступником начальника районного відділу міліції з оперативної роботи. У 1974-1979 роках служив заступником начальника, а в 1979-1983 роках - начальником відділу внутрішніх справ у Калінінграді Московської області.

У 1983 році переведений в центральний апарат МВС СРСР , очолював 7-й відділ Управління боротьби з розкраданнями соціалістичної власності МВС СРСР  , який відав валютними злочинами та розкраданням дорогоцінних металів і каменів. У червні 1988 року спрямований посаду першого заступника міністра внутрішніх справ Азербайджанської РСР  урегулювання ситуації у республіці, де розгорівся Карабахський конфлікт  — етнополітичний конфлікт між вірменами і азербайджанцями.

Він був міністром внутрішніх справ РРФСР з вересня 1990 по вересень 1991 року, міністром внутрішніх справ СРСР після серпневого путчу проти Горбачова з серпня 1991 по січень 1992 року. Під час серпневого путчу, разом з Андрієм Дунаєвим організував захист Білого дому силами підпорядкованих їм міліцейських підрозділів та курсантів міліцейських шкіл. Після розпаду Радянського Союзу став міністром безпеки та внутрішніх справ РРФСР (грудень 1991 - січень 1992). Генеральний директор Федерального агентства безпеки РРФСР (січень 1992).

Росія Міністр безпеки Російської Федерації (січень 1992 - липень 1993).

Баранніков ініціював передачу влади з-під відповідальності Міністерства внутрішніх справ окремим республікам і наказав ополченцю триматися подалі від політичного хаосу, що охопив столицю. Він був звільнений президентом наприкінці липня 1993 року. Як виправдання було використано інцидент за участю військ прикордонної служби на радянсько-афганському кордоні та марнотратний спосіб життя його дружини Людмили, який коштував платникам податків близько 100 000 доларів.

Серпневий путч Під час російської конституційної кризи у вересні-жовтні 1993 року був назначений міністром оборони Росії за наказом віце-президента Руцького. він намагався стати посередником між Борисом Єльциним та Верховною Радою , яка хотіла перетягнути його на свій бік, висунувши його на посаду міністра безпеки. Його заарештували та ув'язнили на кілька місяців, невдовзі після звільнення він помер від серцевого нападу 22 липня 1995 року.

Віктор Баранников був повязаний з бізнесменом Борисом Бірштейном.

Військові звання

Генерал-майор внутрішньої служби (1989) Генерал-лейтенант внутрішньої служби (1990) Генерал-полковник (вересень 1991) Генерал армії (7 травня 1991)

Примітки