Послуги інформаційного суспільства (ПІС), описана в Директиві (ЄУ) 2015/1535, — нормативно-правовий акт Європейської Унії метою якого є визначення концепції послуги інформаційного суспільства, що має значення для регулювання великих технологічних компаній та онлайн-медіасервісів.

Зміст Стаття 1(b) визначає «послугу» як будь-яку послугу інформаційного суспільства, тобто будь-яку послугу, яка зазвичай надається за винагороду, на відстані, електронними засобами та на індивідуальний запит одержувача послуг. Орієнтовний перелік прикладів наведено в Додатку I.

Історія Послуга інформаційного суспільства (ПІС) – термін було вперше введено 22 червня 1998 року Директивою Європейського Парламенту та Ради 98/34/ЄС шляхом опису процедури надання інформації в галузі технічних стандартів та регламентів у статті 1(2) Директиви 98/34; визначення ПІС – «будь-яка послуга, що зазвичай надається за винагороду, на відстані, електронними засобами та на індивідуальний запит одержувача послуг».

(i) «на відстані» означає послуги, що надаються без одночасної присутності сторін,

(ii) «електронними засобами» означає послуги, що спочатку надсилаються та отримуються в пункті призначення за допомогою електронного обладнання для обробки (включаючи цифрове стиснення) та зберігання даних, і повністю передаються, передаються та отримуються по проводах, радіо, оптичними засобами або іншими електромагнітними засобами, та

(iii) «на індивідуальний запит одержувача послуги», як послуга, що надається шляхом передачі даних на індивідуальний запит.

Інші директиви ЄС, що регулюють ІСС Директива 2006/123/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 року про послуги на внутрішньому ринку.

Директива (ЄС) 2015/1535 Європейського Парламенту та Ради від 9 вересня 2015 року, що встановлює процедуру надання інформації у сфері технічних регламентів та правил щодо послуг інформаційного суспільства (ОВ L 241, 17.09.2015, с. 1).

Закон про цифрові послуги (Закон про цифрові послуги, орієнтований на користувачів — споживачів), чинний з 17.02.2024.

Регламент (ЄС) 2022/1925 Закон про цифрові ринки (DMA) (Закон про цифрові ринки, що зосереджується на взаємозв'язку між онлайн-ринками та платформами і професіоналами — постачальниками товарів і послуг).

Судові справи про встановлення МКС

Європейський Союз Uber не вважався ІС. Uber Systems Spain SL проти Asociacioón Profesional Elite Taxi (C-434/15) — 20 грудня 2017 року Суд ЄС постановив, що Uber не кваліфікується як ІС згідно з Директивою 2000/31/ЄС. Натомість Uber було класифіковано як постачальника транспортних послуг, оскільки він здійснює значний контроль над водіями та наданням транспортних послуг, включаючи встановлення цін та стандартів обслуговування. Ця класифікація ґрунтувалася на ролі Uber в управлінні та організації транспортної діяльності, що відрізняло його від цифрових посередників.

Додаток Star Taxi вважався інформаційно-доступною системою (ІДС). Star Taxi App SRL проти Unitatea Administrativ Teritorială Râmnicu Vâlcea (Справа C‑62/19) — 3 грудня 2020 року Суд ЄС постановив, що додаток Star Taxi, платформа, яка безпосередньо з’єднує водіїв таксі з пасажирами, є ІДС. Суд визначив, що додаток не потребує ліцензії на перевезення, оскільки він лише сприяє сполученню, не контролюючи надання транспортних послуг. Ця відмінність підкреслила посередницьку роль сервісу.

Airbnb вважався незалежним сервісом розміщення (ISS). Airbnb Ireland UC проти Hotelière Turenne SAS (C-390/18) — 19 грудня 2019 року Суд Європейського Союзу (CJEU) постановив, що Airbnb класифікується як незалежний сервіс розміщення (ISS) згідно з Директивою 2000/31/ЄС. Суд визначив, що Airbnb надає онлайн-платформу, яка сприяє здійсненню транзакцій між власниками нерухомості та потенційними орендарями, не здійснюючи контролю над наданням послуг розміщення. Це відрізняє його від традиційних агентів з нерухомості, підкреслюючи його роль як цифрового посередника.

Сервіс AdWords від Google вважався інформаційно-доступним контентом (ISS). Google France та Google Inc. проти Louis Vuitton Malletier (C-236/08, C-237/08, C-238/08) — 23 березня 2010 року Суд ЄС постановив, що сервіс AdWords від Google є інформаційно-доступним контентом. Суд постановив, що Google не несе відповідальності за порушення прав на торговельну марку для реклами, створеної користувачами, за умови, що компанія не відігравала активної ролі у створенні цієї реклами. Це встановило принцип, що постачальники інформаційно-доступних контентів не несуть відповідальності за контент, створений користувачами, якщо вони діють як нейтральні посередники.

eBay вважався незалежним постачальником послуг (ISS). L'Oréal SA проти eBay International AG (C-324/09) — 12 липня 2011 року Суд ЄС постановив, що eBay є ISS. Однак постачальники ISS, такі як eBay, можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо вони активно сприяли незаконній діяльності або знали про таку діяльність і не вживали заходів. Ця справа підкреслила баланс між звільненням від відповідальності постачальників ISS та їхньою відповідальністю за боротьбу з незаконною діяльністю на своїх платформах.

Онлайн-платформу бронювання Iberia вважали незалежною системою споживчих послуг (ISS). Asociación de Consumidores Independientes de Castilla y León проти Iberia Lineas Aéreas de España SA (C-413/12) — 19 грудня 2013 року Суд ЄС постановив, що онлайн-платформа бронювання Iberia є незалежною системою споживчих послуг (ISS). Платформа спрощує бронювання авіаквитків, обробляючи дані в електронному вигляді на індивідуальний запит користувачів, що підкреслює застосування принципів ISS до систем онлайн-бронювання.

Оцінка кредитного ризику не вважалася ISS. Asociación Nacional de Establecimientos Financieros de Crédito (ASNEF) і Federación de Comercio Electrónico y Marketing Directo (FECEMD) проти Administración del Estado (C-468/10 і C-469/10) — 24 листопада 2011 року CJEU постановив, що обробка персональних даних фінансовими установами для оцінка кредитного ризику не є ISS. Це пояснюється тим, що він не відповідає критеріям надання на відстані, електронними засобами та за індивідуальним запитом одержувача.

Інтернет-провайдери не можуть бути зобов'язані встановлювати загальні системи фільтрації та вважаються ІС. Scarlet Extended SA проти Société belge des auteurs, compositeurs et éditeurs SCRL (SABAM) (C-70/10) — 24 листопада 2011 року Суд ЄС постановив, що інтернет-провайдер не може бути зобов'язаний встановлювати систему фільтрації для запобігання незаконному обміну файлами, оскільки це порушуватиме заборону на встановлення загального зобов'язання щодо моніторингу для постачальників ІС. Ця справа підтвердила принцип, що постачальники ІС не повинні підпадати під загальні вимоги щодо моніторингу.

Сервіси соціальних мереж вважалися ІСМ, із захистом від загальних зобов'язань щодо моніторингу. Netlog NV проти Belgische Vereniging van Auteurs, Componisten en Uitgevers CVBA (SABAM) (C-360/10) — 16 лютого 2012 року Суд ЄС виніс рішення, аналогічне справі Scarlet, заявивши, що сервіси соціальних мереж є ІСМ і не можуть бути зобов'язані впроваджувати загальну систему фільтрації контенту, завантаженого користувачами. Це підтвердило обмеження зобов'язань, які можуть бути покладені на постачальників ІСМ щодо контенту, створеного користувачами.

Онлайн-версії газет вважалися незалежними постачальниками послуг (НПВ). Papasavvas проти O Fileleftheros Dimosia Etairia Ltd (C-291/13) — 11 вересня 2014 року Суд ЄС постановив, що онлайн-версія газети, яка надає електронні послуги, є НПВ. Однак у справі також було підкреслено, що постачальники НПВ можуть нести відповідальність за наклепницький контент, якщо вони не діють як нейтральні посередники.

Пошукові системи вважалися постачальниками послуг індивідуального захисту даних (ISS). Google Spain SL та Google Inc. проти Agencia Española de Protección de Datos (AEPD) та Mario Costeja González (C-131/12) — 13 травня 2014 року Суд ЄС постановив, що пошукові системи, такі як Google, є постачальниками ISS і можуть бути зобов'язані видаляти посилання на персональну інформацію на запит за певних умов, встановивши «право бути забутим». Ця справа підкреслила відповідальність постачальників ISS за дотримання прав осіб на конфіденційність.

Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки

Посилання

Е. МакГогі, Принципи підприємницького права: економічна конституція та права людини ( Кембриджський університет Університету Филипів, 2022 ), розділ 15