Еміль Жебар (Émile Gebhart; нар. 19 липня 1839 року в Нансі — пом. 22 квітня 1908 року в Парижі) — французький письменник, літературознавець, дослідник романських літератур, історик культури та член Французької академії.

Біографія Жебар народився в м. Нансі в родині торговця і члена Арбітражного суду Луї-Ежена Жебара. Його мати була небогою наполеонівського генерала Антуана Друо. У родині було ще двоє старших братів: один став армійським генералом, другий — доглядачем лісових угідь.

Еміль навчався в ліцеї міста Нансі. Саме в школі він захопився літературою, зокрема творами Шатобірана. За наполяганням батька Жебар вивчав право в Парижі. Отримавши юридичний диплом, у 1865—1879 роках став членом Колегії адвокатів Нансі, вже будучи професором літератури.

Паралельно з юридичною освітою Жебар прослухав курс історії літератури Сен-Марка Жирардена в Сорбонні. 1860 року Жебар захитив дві габілітаційні дисертації: «Історія поетичних настроїв природи в грецькій та римській античності» та «Про різноманітні втілення образу Одіссея в творчості стародавніх поетів». З 1861 по 1863 рік він навчався в Афінській школі та подорожував Італією, Грецією та Близьким Сходом.

З 1863 по 1866 рік він був гімназійним учителем граматики в Нансі, потім став професором зарубіжної літератури в університеті Нансі, а з 1880 по 1904 рік обіймав створену для нього кафедру південноєвропейської літератури в Сорбонні.

У 1895 році його обрали до Академії моральних та політичних наук, а в 1904 році — до Французької академії.

Протягом двадцяти п'яти років щоліта він проводив три місяці в Італії, відвідуючи Рим, Мілан, Флоренцію, Венецію, шукав книги в бібліотеках, зупинявся в монастирях і розмовляв з ченцями, збираючи народні легенди.

Він помер 22 квітня 1908 року від наслідків органічного захворювання. Після цивільної церемонії вшанування пам'яті в Парижі його тіло було перевезено до Нансі, де він і був похований. Він заповів місту Нансі половину свого статку, оціненого в 29 000 франків ренти, свою бібліотеку та документи бібліотеці, а картини музею в обмін на довічну ренту в розмірі 7 000 франків, яку мав отримувати його брат Поль..

Праці

Praxitèle. Essai sur l'histoire de l'art et du génie grecs depuis l’époque de Périclès jusqu’à celle d'Alexandre, Paris 1864 De l'esprit artiste et de l'esprit humoriste. Discours d'ouverture du cours de littérature étrangère, Nancy 1866 Le XVIIIe siècle anglais et le XVIIIe siècle français. Discours d'ouverture du cours de littérature étrangère à la Faculté de Nancy, Nancy 1868 De l'Italie. Essais de critique et d'histoire, Paris 1876 Rabelais, la Renaissance et la Réforme, Paris 1877 Les origines de la Renaissance en Italie, Paris 1879 Études méridionales. La Renaissance italienne et la philosophie de l'histoire. Machiavel. Fra Salimbene. Le Roman de don Quichotte. La Fontaine. Le Palais pontifical, Paris 1887 La Renaissance italienne et la philosophie de l'histoire Machiavel. Fra Salimbene. Le roman de Don Quichotte. La Fontaine. Le Palais pontifical. Les Cenci, Paris 1887, 1920 L'Italie mystique. Histoire de la Renaissance religieuse au Moyen Âge, Paris 1890, 8. Aufl. 1917, englisch 1922, italienisch Bari 1983 Autour d'une tiare, Paris 1894, zuletzt 1930 Rabelais, Paris 1895 Moines et papes. Essais de psychologie historique. Un moine de l'an 1000. Sainte Catherine de Sienne. Les Borgia. Le dernier pape roi, Paris 1896, 1909 Au Son des cloches. Contes et légendes, Paris 1898, 7. Aufl. 1921 Le Baccalauréat et les études classiques, Paris 1899 Conteurs florentins du Moyen Age, Paris 1901, 4. Aufl. 1909 D'Ulysse à Panurge. Contes héroï-comiques, Paris 1902, zuletzt 1936 Florence, Paris 1906, 6. Aufl. 1935 Sandro Botticelli et son époque, Paris 1907, New York 2010 Michel-Ange. Sculpteur et peintre, Paris 1908 La Vieille Eglise, Paris 1910 De Panurge à Sancho Pança. Mélanges de littérature européenne, Paris 1911 Les Jardins de l'histoire, Paris 1911, deutsch: Aus dem Irrgarten der Geschichte, Stuttgart 1912 Souvenirs d'un vieil Athénien, Paris 1911 Contes et fantaisies, Paris 1912 Petits mémoires, Paris 1912 Les Siècles de bronze, Paris 1913 L'Age d'or, Paris 1914 Le Mariage de Panurge, Paris 1928

Примітки

Література

Paul Hervieu, Réponse au discours de réception à l'Académie française du 23 février 1905, Paris 1905. Henry Bordeaux, Pèlerinages littéraires, Paris 1907, 1913. Raymond Poincaré, Discours de réception à l'Académie française du 9 décembre 1909, Paris 1909. Charles Benoist: Notice sur la vie et les travaux de M. Emile Gebhart (1839—1908), lue dans la séance du samedi 14 juin 1924, Institut de France, Académie des sciences morales et politiques, Paris 1924. Gianturco Elio: The Italian Renaissance in the Estimates of Émile Gebhart and Dilthey, in: Comparative Literature 4, 1952, S. 268—276.

Посилання

http://www.inha.fr/spip.php?article2334 (Biografie, Schriftenverzeichnis, Literatur)