Чорна металургія Філіппін — одна з галузей обробної промисловості Філіппін. Розвинена відносно слабо. Виробництво сталі становить лише 1,9 млн т на рік. За цим показником країна посідає 45 місце у світі (2024). Галузь не задовольняє потреби країни у чорних металах, тому Філіппіни залишаються великим імпортером сталі (7,5 млн т у 2024 році).

Історія Протягом всього 20 століття чорна металургія Філіппин була недостатньо розвинена, тому весь цей час країна залежала від імпорту металургійної продукції.

У 1948 році у галузі працювало лише 2 % робітників, зайнятих у промисловості, і галузь давала лише 1 % від об'ємів промислового виробництва. В цей час в країні не було жодного металургійного заводу, що виробляв би сталеві зливки для прокатного виробництва і не було жодного прокатного стану. Галузь складалася лише з ковальських майстерень і цехів, ливарень і невеличких цехів, в яких залізну руду переплавляли у примітивних печах для виготовлення з одержанного металу сільськогосподарського реманенту та посуду. На початку 1950-х років почала зароджуватись, хоча й в невеликих масштабах, чорна металургія на промисловому рівні.Investment in the Philippines. Conditions and Outlook for United States Investors. U.S. Government Printing Office, 1955.p. 108. Через відсутність капіталу, технічну відсталість країни, дорожнечу імпортного обладнання, відсутність власного інженерно-технічного персоналу і кваліфікованих робітників у 1950-х роках країні довелося обмежитися створенням заводів невеликої потужності (18 тис. т сталі на рік та таке інше), що працювали на металобрухті. Основним джерелом металобрухту на той час були пошкоджені кораблі й військова техніка, що була залишена в країні після Другої світової війни. Важливим виробником сталі в цей час стала Державна суднобудівна і металургійна корпорація.

У 1990-х роках чорна металургія Філіппін все ще була слабо розвиненою, продовжувала бути розділеною на підсектори, що були сфокусовані лише на певних стадіях у виробництві сталі і готової продукції. Виробництво сталевих зливків і сталевих заготовок для прокатного виробництва було недостатнім, країна покладалася переважно на їх імпорт. У 1992 році за рахунок імпорту покривалося 70 % споживання сталі, інша частка покривалася за рахунок небагатьох вітчизняних виробників. Така сама ситуаці спостерігалася протягом всіх 90-х років 20 століття. Найбільшою металургійною компанією в цей час була Національна металургійна компанія. У 1994 році споживання сталі в країні становило 1,7 млн т. Globalisation and Social Development. European and Southeast Asian Evidence. Edward Elgar Publishing, Incorporated. 2001. p. 272. ISBN 1 84064 468 0

У 21 столітті споживання сталі продовжило зростати, досягнувши 6,6 млн т у 2013 році. Однак, чорна металургія країни все ще не могла задовольнити зростаючий попит на сталь.

У 2022 році у місті Діплахан (провінція Замбоанга-Сібугай) за участі Китаю розпочато будівництво першого на Філіппінах металургійного заводу повного виробничого циклу. Руда надходитиме на завод з провінцій Південна Замбоанга і Північна Замбоанга. Плануєма потужність заводу становитиме по сталі 1,5 млн на рік. 2022 Philippines. Minerals Yearbook. U.S. Department of the Interior U.S. Geological Survey. 2024.

Сировинна база

З руд чорних металів на Філіппинському архіпелазі є залізна, хромова, марганцева.

З залізних руд переважають гематито-магнетитові і латеритні, які є на островах Лусон, Самар, Мінданао, Нонок і Дінагат. Запаси залізних руд оцінюються у 3,05 млрд т. Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X. У 1960-х роках можливі запаси оцінювалися у 1 млрд т. Филиппины: экономико-географическая характеристика. — М., 1960. — С. 11. У 20 столітті через відсутність на Філіппінах заводів з повним виробничим циклом залізна руда йшла на експорт.

Дрібні родовища марганцевих руд відомі у багатьох районах Філіппин. Найбільше родов. — Сьєрра-Мадре.

На Філіпіннах відомо понад 60 родовищ хромових руд, основні запаси яких зосереджені в провінції Самбалес на острові Лусон.

Споживання продукції чорної металургії У 21 столітті споживання сталі зростало, переважно за рахунок будівництва та витрат уряду на інфраструктуру. З 2010 по 2013 рік очевидне споживання сталі в країні, за урядовими даними, зросло з 4,1 до 6,6 мільйона тонн — споживання зросло на 61 % за три роки. Однак, все одно, порівняно з більш розвиненими країнами, споживання сталі на Філіппінах на душу населення залишалося невеликим. У 2013 році споживання сталі на Філіппінах становило 63 кг на душу населення, в той час як світовий середній показник становив 225 кг на душу. Імпортозалежність від готової металопродукції, такої як сортовий прокат і шпунтові палі, рейки, катанка, сталевий лист, гарячекатані листи, холоднокатані листи, оцинковані листи, інші листи з металевим покриттям, а також труби становить 86 %.

Виробництво Власне виробництво сталі на Філіппінах незначне — біля 1,9 млн т. на рік (2024). Сталь виплавляється у електросталеплавильних печах з металобрухту. Станом на 2025 рік в країні немає заводів повного виробничого циклу. Крім того, Філіппіни імпортують заготовку, яка використовується на прокатних заводах країни для одержання готового прокату. Імпорт заготовки становить 3,6 млн т на рік (2020). + Виробництво основних видів продукції чорної металургії на Філіппінах, тис. т. Вид продукції 2000 2005 2010 2015 2020 2024 Сталь 530 550 1050 968 892 1900 Металопрокат 4013 3658

Перспективи Враховуючи зростаючий попит в країні на продукцію чорної металургії, уряд ще у 2013 році розробляв плани розвитоку власної чорної металургії, за якими до 2030 року власне виробництво має забезпечити до 70 % тоннажу споживання сталі або від 9,8 до 10,1 мільйона тонн.

Посилання